КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 672/1212/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/437/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя – доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивача та представників учасників справи

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №672/1212/15-ц за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Городоцького районного суду від 11 жовтня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7,ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5, про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення представників апелянта та позивача і її представників, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В провадженні Городоцького районного суду Хмельницької області знаходиться цивільна справа №672/1212/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7, ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

ОСОБА_6 заявила клопотання про забезпечення позову, у якому просила суд накласти арешт на майно, що є предметом спору між сторонами для уникнення подальшої його реалізації відповідачем. Своє клопотання мотивувала тим, що ухвалою Городоцького районного суду від 03.12.2015 року її заява про забезпечення позову задоволена частково. Заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження та реалізації будь-яким способом майна, яке належить ОСОБА_4, і яке є предметом спору, а саме: - житловий будинок №17-А, який розташований по вул.Г.Ткачука в м.Городок Хмельницької області; - квартира АДРЕСА_1 (ОСОБА_8) в м. Городок Хмельницької області; - нежитлова будівля - магазин за адресою: вул. Г.Ткачука, 17-В в м. Городок Хмельницької області; - нежитлова будівля - шиномонтаж за адресою: вул. Г.Ткачука, 17-Б в м. Городок Хмельницької області; - транспортний засіб - автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, тип Універсал- В, реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_4 у судовому засіданні 21.09.2018 року надав суду акт про проведення прилюдних торгів від 22.03.2016 року, відповідно до якого вищевказане майно, крім автомобіля марки NISSAN, відчужено ОСОБА_5 і наявність зазначених обставин дають підстави для її звернення до суду з заявою щодо вжиття додаткових заходів забезпечення позову для попередження умисного подальшого відчуження відповідачем спірного майна.

Ухвалою Городоцького районного суду від 11 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_6 задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт громадянина України серія та номер НА 512147, виданий 12.05.1998 року Городоцьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1:

- житловий будинок №17-А загальною площею 111,0 кв.м., житловою площею – 48,8 кв.м., розташований по вул. Г.Ткачука, в м.Городку Хмельницької області;

- нежитлову будівлю – магазин загальною площею 41,8 кв.м., розташований за адресою вул. Г.Ткачука,17-В в м. Городку Хмельницької області;

- нежитлову будівлю – шиномонтаж загальною площею 101,6 кв.м., розташований за адресою вул.Г.Ткачука-17-Б в м. Городку Хмельницької області.

Вилучено із користування ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, паспорт громадянина України серія та номер НА 346854, виданий 26.04.1997 року Городоцьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати на зберігання на штраф майданчик Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області транспортний засіб – автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, тип Універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний в 2013 році за ціною 184 тис. грн., зареєстрований 29.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію серії САТ №310174.

Накладено арешт на рухоме майно, а саме комплект шиномонтажного обладнання, розміщеного в нежитловій будівлі шиномонтажу за адресою вул. Г.Ткачука-17-Б в м. Городку: балансувальний верстат, модель MgB engenering WD 670; шино монтажний стенд, модель MgB engenering TC 322 380w; дископравний верстат, модель «Pagial M2»; домкрати гідравлічні модель TORIN T83002, 2 шт.; ванни для перевірки герметичності коліс; компресорну установку, модель Fiac AB 300 380в, модульної групи «Camozzi MC 202-100», 4 штуки шлангів пневматичних довжиною 20 м.

Виконання ухвали доручено відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області та Городоцькій районній державній адміністрації Хмельницької області. Ухвалу допущено до негайного виконання.

Ухвалою Городоцького районного суду від 16 жовтня 2018 року в резолютивній частині ухвали Городоцького райсуду від 11 жовтня 2018 року виправлено описку. Замість органу державної виконавчої служби, на який покладено виконання даної ухвали «відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області» зазначено «Городоцький районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області». В решті ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку та вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною в частині накладення арешту на комплект шиномонтажного обладнання, вилучення у нього із користування автомобіля марки NISSAN «QASHQAI» та передачі його на зберігання на штрафний майданчик Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області, а тому в цій частині підлягає до скасування. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України та п. 4, 7 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», оскільки не містить мотивації задоволення заяви щодо кожного із переліченого майна, на яке накладено арешт та необхідності вжиття додатково такого заходу забезпечення позову, як вилучення автомобіля. Апелянт вказує, що суд за відсутності у матеріалах справи документів по проведенню прилюдних торгів, незаконно обмежився загальним посиланням на можливе подальше умисне відчуження апелянтом майна, не врахував інтереси інших учасників справи та ту обставину, що частина майна була продана на виконання рішення суду без участі та згоди апелянта, а внаслідок вилучення автомобіля, він буде обмежений як фізична особа-підприємець у здійсненні в повному розмірі своєї господарської діяльності по технічному обслуговуванню і ремонту автотранспортних засобів та роздрібної торгівлі, що може призвести до незворотних наслідків. Також Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках не передбачено поміщення та зберігання автомобіля у випадку зазначеному в ухвалі суду, як і не передбачено такого поняття як «штрафмайданчик». Крім того накладаючи арешт на комплект шиномонтажного обладнання, суд не врахував позовні вимоги ОСОБА_6, яка просила залишити таке обладнання у власності відповідача.

До апеляційного суду надійшла також апеляційна скарга від ОСОБА_5, в якій апелянт просить ухвалу суду в частині накладення арешту на його майно, зокрема житловий будинок, магазин та приміщення шиномонтажу скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_6 в цій частині відмовити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не є членом сім’ї ОСОБА_6 та не купував у них спірне майно. Проте суд неповно з’ясував обставини справи, не врахував той факт, що він є добросовісним набувачем вказаного майна, придбав його в законний спосіб через прилюдні торги, його документи є чинними, а тому оскаржуваною ухвалою суд незаконно порушив його право власності на це майно.

Представник апелянта ОСОБА_4 ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_4 з підстав у ній наведених та визнав доводи апеляційної скарги ОСОБА_5

Представник апелянта ОСОБА_5 ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_5 з підстав у ній наведених та визнав апеляційну скаргу ОСОБА_4

ОСОБА_6, її представники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 апеляційні скарги не визнали і просять їх відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_5 - до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Як вбачається із позовної заяви, поданої ОСОБА_6 08.09.2015 року та зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 від 17.11.2015 року у справі №672/1212/15-ц, предметом позовів є поділ спільного майна подружжя, зокрема: житловий будинок, нежитлова будівля магазину, нежитлова будівля шиномонтажу, транспортний засіб та шиномонтажне обладнання.

Задовольняючи заяву ОСОБА_13 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане рухоме і нерухоме майно та шляхом вилучення із користування ОСОБА_4 автомобіля із переданням його на зберігання на штрафмайданчик Городоцького ВПГУНП в Хмельницькій області, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_13 є обґрунтованою, а невжиття таких видів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів в повному обсязі не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з роз’ясненнями, що закріплені в п. 4 вказаної постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на рухоме майно, а саме комплекту шиномонтажного обладнання, суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог ст. 149 ЦПК України дійшов до висновку про наявність підстав для вжиття таких заходів.

Разом з тим, при вирішенні заяви про застосування такого виду забезпечення позову, як вилучення транспортного засобу, суд не звернув увагу на ту обставину, що обраний ОСОБА_6 спосіб забезпечення позову шляхом вилучення із користування ОСОБА_4 автомобіля не є видом забезпечення позову в розумінні ч. 1 ст. 150 ЦПК України, а заявницею в клопотанні про забезпечення позову не обґрунтовано, що саме такий вид забезпечення позову необхідний для забезпечення поновлення порушених чи оспорюваних її прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 ст. 150 ЦПК України, адже ухвалою Городоцького районного суду від 03.12.2015 року в забезпечення позову ОСОБА_6 про поділ майна подружжя заборонено вчиняти будь – які дії щодо відчуження та реалізації будь – яким способом майна, що належить ОСОБА_4 в тому числі і автомобіля.

Крім того, постановляючи ухвалу про забезпечення позову у виді передачі на зберігання на штрафмайданчик Городоцького ВП ГУПН автомобіля НОМЕР_4, суд першої інстанції не обґрунтував необхідність такої передачі спірного майна саме на штрафмайданчик Городоцького ВП ГУПН, а обраний вид забезпечення позову, на думку колегії суддів, не забезпечує збалансованості інтересів сторін.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом вилучення у відповідача та передачу на зберігання на штрафмайданчик Городоцького ВП ГУПН спірного автомобіля слід відмовити. А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині порушення судом норм процесуального права є обґрунтованими.

       Також, апеляційний суд вважає, що не підлягає до задоволення заява ОСОБА_6 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, нежитлову будівлю магазину, нежитлову будівлю шиномонтажу, власником яких є ОСОБА_5 виходячи із наступного.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що суд першої інстанції, накладаючи арешт на житловий будинок, нежитлову будівлю магазину, нежитлову будівлю шиномонтажу, не врахував, що власник цього майна ОСОБА_5 на дату постановлення оскаржуваної ухвали не був учасником справи; був залучений до участі у справі ухвалою суду 12.11.2018 року лише в якості третьої особи; і будь – яких вимог як ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 до нього заявлено не було.

       Тому судова колегія враховує, що в контексті фактичних обставин справи і змісту позовних вимог забезпечення позову у виді арешту на зазначене вище нерухоме майно в рамках цієї цивільної справи є беззаперечним порушенням принципу мирного володіння майном і права власності ОСОБА_5

А відтак, заява ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, нежитлову будівлю магазину, нежитлову будівлю шиномонтажу, власником яких є ОСОБА_5 судом першої інстанції задоволена безпідставно і підлягає скасуванню в цій частині та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову в частині нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду від 11 жовтня 2018 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_5 та в частині вилучення у ОСОБА_4 та передачу на зберігання автомобіля NISSAN, реєстраційний номер ВХ 0424ВМ скасувати та в цих частинах постановити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову у виді накладення арешту на житловий будинок №17-А загальною площею 111,0 кв.м., що розташований по вул. Г.Ткачука, 17-А в м. Городку Хмельницької області; - нежитлову будівлю магазину за адресою вул. Г.Ткачука,17-В в м. Городку Хмельницької області загальною площею 41,8 кв.м., - нежитлову будівлю шиномонтажа загальною площею 101,6 кв.м., що розташована за адресою вул.Г.Ткачука-17-Б в м. Городку Хмельницької області, власником яких є ОСОБА_5 та в частині вилучення із користування ОСОБА_4 та передачі на зберігання на штраф майданчик Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області автомобіля марки NISSAN, модель QASHQAI, тип Універсал-В, реєстраційний номер ВХ 0424ВМ, що зареєстрований 29.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію серії САТ №310174 відмовити.

В решті ухвалу Городоцького районного суду від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2018 року.

Судді:                                 (підпис) ОСОБА_1

                        (підпис) ОСОБА_2

                                                (підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк