ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
25.07.06 Справа № 1/419-6/101 (1/135-20/31)
За позовом: ТзОВ “Старий Замок”, м.Львів
до відповідача: Львівської державної фінансової академії, м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м.Львів
про визнання терміну дії договору оренди поновленим на строк, раніше встановлений договором
Суддя Гоменюк З.П.
Представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Бойкович Т.В. –предст.
від третьої особи: Орищин Н.В. –предст.
Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" до Львівської державної фінансової академії про визнання терміну дії договору оренди поновленим на строк, раніше встановлений договором.
Справа № 1/135-20/51 передана на новий розгляд до господарського суду Львівської області постановою Верховного Суду України від 28.02.2006 року, якою скасовано постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2005р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13-21 червня 2005 року та рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2005 року.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. З метою з”ясування всіх обставин справи судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Регіональне відділення Фонду державного майна України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні подав додаткові пояснення та заперечення стосовно позовних вимог.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України надав суду пояснення по суті позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши і перевіривши зібрані у справі докази та врахувавши зауваження викладені в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 року суд встановив:
02.07.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" (орендар) та Львівським державним фінансово-економічним інститутом (орендодавець) було укладено Договір оренди № 401 нежитлового приміщення, площею 350,6 м. яке розміщене за адресою: м.Львів, вул. Коперніка, 3. Мета оренди даного приміщення - використання під їдальню. Договір було укладено строком на три роки і шість місяців, а саме до 01.01.2005р.
Приміщення по вул. Коперніка,3 у м. Львові, зареєстровано на праві державної власності і знаходиться на балансі Львівської державної фінансової академії.
Львівська державна фінансова академія, як балансоутримувач орендованого приміщення, неодноразово (зокрема, листами № 1083 від 12.11.2004 року та № 1145 від 16.12.2004року та листом від 04.01.2005року) повідомляла позивача про те, що після закінчення строку дії договору оренди 01.01.2005р. договір продовжуватися не буде у зв'язку з прийнятим Вченою радою академії рішення від 30.09.2004р. про використання приміщення по вул. Коперника, 3 в м. Львові площею 350,6 кв. м для власних потреб під бібліотеку академії.
Крім того, Львівська державна фінансова академія, як орендодавець цього приміщення, за фактичне користування приміщенням з січні місяці 2005 року виставила ТзОВ „Старий замок” рахунок по сплаті плати за користування майном та плати за комунальні послуги. Позивачем вказані рахунки були оплачені.
Позивач вважає, що своїми діями (а саме, надсиланням такого рахунку) сторони визнали та узгодили поновлення дії договору оренди від 02.07.2001р. № 401 на строк, встановлений в ньому раніше, тобто на 3 роки і 6 місяців, як це передбачено ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
На підставі наведеного позивач просить визнати термін дії договору оренди поновленим на строк, раніше встановлений договором..
У наданих суду поясненнях та запереченнях позовних вимог відповідач покликається на те, що Львівська державна фінансова академія з 01.01.2004р. не є орендодавцем, а тому є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України з врахуванням Інструктивного листа ФДМУ від 15.02.2004р. за № 10-16-1962, Фонд державного майна України та його регіональні відділення є єдиними орендодавцями нерухомого майна, що є державною власністю. Державні підприємства, в тому числі Львівська державна фінансова академія, втратили право бути орендодавцями нерухомого майна будь-якої площі.
Представником Фонду державного майна подано суду пояснення по суті позовних вимог в якому зазначається, що відповідно до ст.287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Відповідно до п.12 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.
Крім того, як зазначив представник Фонду - згідно з інформаційним листом Фонду державного майна України №10-16-12760 від 06.02.2004 року, договори оренди нерухомого майна, які укладені до набрання чинності Господарським та Цивільним кодексами України (де орендодавцями виступають державні підприємства) відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжують діяти до закінчення строку своєї дії. Договори оренди нерухомого майна (де орендодавцями виступають державні підприємства —балансоутримувачі і площа нерухомого майна перевищує 200 кв. м.), дія яких продовжена на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, повинні бути припинені в добровільному або в судовому порядку, оскільки підприємства –балансоутримувачі після 01.01.2004 не можуть бути орендодавцями такого майна.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступного:
Відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Виходячи із вимог ст. 17 вказаного Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і з тих самих підстав, які були передбачені договором.
Як вбачається із доказів, представлених сторонами (листи в матеріалах), відповідач неодноразово, в межах передбачених законодавством строків, попереджав позивача про небажання продовжувати існуючий між сторонами договір оренди, у зв’язку з необхідністю використання спірних приміщень для власних потреб, що повністю відповідає вимогам ст.ст. 4 та 48 Закону України "Про власність".
Крім того, попередження про розірвання договору заздалегідь, тобто раніше ніж передбачено в ст. 17 Закону, а не протягом місяця після закінчення цього строку, не може бути розцінене судом як порушення права орендаря, як суб’єкта господарювання чи позбавлення його законних прав чи інтересів. За загальним правилом строк дії договору є підставою для припинення договору. У ст. 764 ЦК України встановлюється виняток з цього загального правила. Так, у разі продовження наймачем користуватись майном після закінчення строку за відсутності заперечень наймодавця договір не припиняється
І відповідно, наймодавець який не бажає продовжувати такий договір, повинен попередити про це наймача не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору. Однак, законодавець не встановлює обмежень, щодо повідомлень наймача заздалегідь до закінчення строку договору, про бажання наймодавця не продовжувати договір після закінчення його строку.
Вище зазначене підтверджується п.12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 із змінами, внесеними роз’ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 02-5/609 в якому зазначено: „...таку заяву заінтересована сторона може подати і до закінчення строку дії договору оренди.”
Отже, відповідачем належним чином попереджено позивача про небажання продовжувати строк дії договору оренди.
Крім того, в матеріалах справи знаходяться листи відповідача про те, що договір продовжуватись не буде, та крім листів попереджень від 12.11.2004 року і від 16.12.2004 року, в матеріалах справи є лист від 04.01.2005 року в якому відповідач зазначає, що договір 01.01.2005 р. закінчився і продовжуватись не буде.
Факт отримання листа-попередження відповідача від 04.01.2005р. позивачем не заперечується.
Заперечення позивача стосовно підписання вказаних листів не уповноваженими особами (а саме проректором з НО та ЕР - Б.Яремою та першим проректором ЛДФА –В.Бек), спростовуються посадовими інструкціями наданими суду відповідачам ( в матеріалах справи).
Доводи позивача про те, що він далі використовує майно та сплачує орендну плату, спростовані представленими відповідачем матеріалами та зокрема розрахунками за орендну плату та плату за комунальні послуги, в яких чітко зазначено: „призначення платежу –за фактичне використання майна” а не за орендну плату (як зазначалось відповідачем в розрахунках до закінчення терміну дії договору). А отже, наведене підтверджує те, що відповідачем з 01.01.2005 року нараховуються та пред'являються до оплати рахунки за фактичне використання майна, а сплачені позивачем платежі, з призначенням платежу як орендна плата, відповідачем повернуті позивачу як помилково сплачені (в підтвердження відповідачем долучено лист № 84 від 25.02.2005 року та копії платіжних доручень). Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем помилково розцінювались такі рахунки як зміна висловленого відповідачем ставлення, щодо припинення договору оренди.
Крім того, слід врахувати вимоги ст. 287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України та його регіональні відділення з 01.01.2004 року є єдиними орендодавцями нерухомого майна, що є державною власністю, тобто державні підприємства, в тому числі Львівська державна фінансова академія, втратили право бути орендодавцями нерухомого майна. Враховуючи інформаційний лист Фонду державного майна України №10-16-12760 від 16.02.2004 року, в якому зазначено, що договори оренди нерухомого майна, які укладені до набрання чинності Господарським та Цивільним кодексами України (де орендодавцями виступають державні підприємства) відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжують діяти до закінчення строку своєї дії. Договори оренди нерухомого майна (де орендодавцями виступають державні підприємства —балансоутримувачі і площа нерухомого майна перевищує 200 кв. м.), дія яких продовжена на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, повинні бути припинені в добровільному або в судовому порядку, оскільки, підприємства –балансоутримувачі після 01.01.2004р. не можуть бути орендодавцями такого майна.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" до Львівської державної фінансової академії про визнання терміну дії договору оренди поновленим на строк, раніше встановлений договором слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 4, 48 Закону України "Про власність", ст. ст. 1, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" до Львівської державної фінансової академії про визнання терміну дії договору оренди встановленим на строк, раніше встановлений договором відмовити повністю.
Суддя Гоменюк З.П.