Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.
секретаря Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2009 року
з участю апелянта,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2009року частково задоволено позов ОСОБА_2: в його користь із страхової компанії ЗАТ "ПРО 100-страхування" стягнуто 886 грн 50 коп матеріальної шкоди, 514 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, 81 грн судових витрат і 407 грн за надання правової допомоги адвокатом; з ОСОБА_1 в його користь стягнуто 4518 грн матеріальної шкоди та 300 грн моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати власнику пошкодженої з її вини автомашини "Сузуки Гранд Вітара" ОСОБА_2 4518 грн, тобто суму визначеної експертом втрати товарної вартості названої автомашини. Витрати ж, пов’язані із відновлювальним ремонтом автомашини позивача та судові витрати, на думку суду, повинні бути відшкодовані страховою компанією ЗАТ "ПРО 100- страхування" відповідно до положень Закону України "Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, залишив поза увагою факт недотримання позивачем вимог Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосовно своєчасного звернення до страховика із заявою
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-9/2010р. Головуючий у 1 інстанції - В.І.Пятковський
Категорія 34 Доповідач - В.А. Девляшевський
про огляд пошкодженої автомашини та визначення ним розміру заподіяної шкоди. Крім того, апелянт зазначає, що суд не повинен був брати до уваги висновок експерта від 17.10.2008 року, який виконаний з порушенням "Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів". На думку ОСОБА_1, стягнення з неї вартості втраченого товарного вигляду автомашини є безпідставним, оскільки це суперечить статті 22 ЦК України. Також апелянт вказує, що моральна шкода з неї стягнута за відсутності належних доказів спричинення такої шкоди. ОСОБА_1 зазначає, що суд в порушення норм процесуального права не притягнув до участі в справі страхову компанію, не звернув увагу також на допущене позивачем порушення закону – відсутність у нього полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності. Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2
В засідання Апеляційного суду ОСОБА_2 та представник ЗАТ "Про 100 страхування" не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала. Крім того, вона зазначила, що експерт при розрахунках розміру втраченого товарного вигляду автомашини ОСОБА_2 допустив істотну помилку. Тому, вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 та стягнути з нього понесені судові витрати, пов’язані із апеляційним оскарженням рішення.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за додатковою позовною заявою ОСОБА_1 (а.с.43-45) до участі в справі притягнуто в якості відповідача ЗАТ "Про 100 страхування". Цій юридичній особі у встановленому законом порядку надсилались судові повідомлення. Оскільки представник страхової компанії не з’являвся, то суд вправі був вирішити спір у його відсутності. Якби й дійсно судом першої інстанції було допущено порушення процесуального законодавства і розглянуто справу без участі та повідомлення про судові засідання страхової компанії, яка не оскаржує судове рішення, то згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24.10.2008 року ці обставини не могли б бути підставою для застосування п.3 частини 1 статті 311 ЦПК України, тобто для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.
Твердження ОСОБА_1 про безпідставність стягнення з неї вартості втраченого товарного виду автомашини ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги. Адже, частиною 3 статті 386 ЦПК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. В частині 3 статті 22 ЦК України зазначено, що збитки власника відшкодовуються у повному розмірі. У частині 2 цієї норми закону, зокрема, роз’яснено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Витрати, які мусить зробити ОСОБА_2 для ремонту автомашини визначені спеціалістом в сумі 886 грн 50 коп правильно, і сторонами ця сума не оспорюється.
Втрати ж, яких власник зазнав у зв’язку із пошкодженням автомашини і зниженням у зв’язку із цим її вартості визначається у відповідності із "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року №142/5/2092 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України.
Однак, колегією суддів встановлено, що спеціалістом при визначенні розміру втрати товарної вартості автомашини ОСОБА_2 допущена істотна помилка по причині неврахування положень згаданої вище "Методики". Так, спеціаліст-товарознавець правильно, у відповідності із "Методикою" вирахував коєфіціент втрати товарного виду. Він дорівнює вартості ремонту автомашини (886 грн 50 коп), поділеного на її ринкову вартість (112063 грн), і становить 0,0078 або шляхом округлення – 0,01.
Згідно п.8.5.3 "Методики" якщо названа величина має значення до 0,03, то розмір втрати товарного виду (ВТВ) прирівнюється до вартості відновлюваного ремонту.
Оскільки 0,01 є менше 0,03, то ВТВ автомашини ОСОБА_2 дорівнює 886 грн 50 коп, тобто вартості її ремонту, а не 4518 грн.
Згідно "Методики" величина втрати товарного виду не нараховується, зокрема, якщо строк легкових автомобілів перевищує 5 років для колісних транспортних засобів (КТЗ) виробництва країн СНД, 7 років – для інших КТЗ; якщо легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі, а строк експлуатації перевищує 3,5 роки для КТЗ виробництва країн СНД, 5 років - для інших КТЗ. З цього випливає, що хоч фактичний пробіг автомашини ОСОБА_2 більший за нормативний, величина ВТВ в цьому випадку нараховується, оскільки строк її експлуатації пошкодженої автомашини не перевищує 5 років.
У зв’язку із тим, що суд першої інстанції не з’ясував реальний розмір втрати товарної вартості пошкодженої автомашини позивача, оскаржене рішення підлягає зміні. Суму, стягнуту з ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, слід зменшити.
Посилання апелянта на необґрунтованість задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди є безпідставним, оскільки її необережні, протиправні дії для названого власника автомашини потягнули негативні наслідки: порушення його права приватної власності та необхідність у затраті ним часу та зусиль для відновлення порушеного права. Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначені обставини є підставою для стягнення моральної шкоди.
У зв’язку із тим, що позов ОСОБА_2 щодо стягнення коштів у відшкодування втрати товарної вартості його автомашини підлягає до задоволення частково, згідно ст. 88 ЦПК України відповідачеві слід присудити з позивача понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено тільки в 1/5 частині, то з позивача в користь апелянта необхідно стягнути 4/5 частин її судових витрат (120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 31,5 грн судового збору та 320 грн за надання правової допомоги).
Керуючись ст..ст.209;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 по даній справі в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди змінити. Зменшити стягнення з ОСОБА_1 матеріального відшкодування в користь ОСОБА_2 з 4518 грн до 886 (вісімсот вісімдесят шість)грн 50 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 377(триста сімдесят сім)грн 60 коп судових витрат.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня його проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Г.П.Мелінишин
В.Д.Фединяк
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Девляшевський