Номер провадження: 11-сс/785/2097/18
Номер справи місцевого суду: 522/17984/18 1-кс/522/22556/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Кадегроб А. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
Головуючий - суддя Кадегроб А.І.,
судді: Котелевський Р.І., Прібилов В.М.,
секретар судового засідання – Тьосова Я.В.,
за участю:
прокурора – Д’ячкова Д.С.,
захисника – ОСОБА_2,
підозрюваного – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12018160500005794, внесеному до ЄРДР 17.08.2018 року, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та короткий виклад обставин, встановлених слідчим суддею.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4, про продовження строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та покладенням обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 09.01.2019 року щодо:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, керівника ТОВ «АВІАТУРЕКСПЕРТ», ТОВ ОСОБА_6», не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні №12018160500005794, внесеному до ЄРДР 17.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189 КК України.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що прокурором в судовому засіданні не доведена наявність заявлених слідчим ризиків та неможливість застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу для запобігання таким ризикам та досягнення цілей кримінального провадження.
Як встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 16.08.2018 року, о 00.02 годині, перебуваючи за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський кут вул. ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, переслідуючи спільний злочинний намір, направлений на насильницьке позбавлення волі ОСОБА_11 та вимагання у нього грошових коштів, витягли останнього з належного йому автомобіля НОМЕР_1, та посадили до автомобіля НОМЕР_2, до якого в подальшому також сіли ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3, після чого на вказаному автомобілі вони направились до бульвару ім. Жванецького, куди в подальшому прибув і ОСОБА_10 на автомобілі НОМЕР_3.
В подальшому, перебуваючи у припаркованому на бульварі ім. Жванецького автомобілі НОМЕР_2, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 зв’язали ОСОБА_11 руки пластиковою стрічкою та почали наносити тілесні ушкодження, які носили характер мордування та полягали у нанесенні ударів по різним частинам тіла, тушіння цигарок об частини тулубу, підпалюванні обличчя, та одночасно із цим висували вимоги про передання їм грошових коштів в сумі 50 000 доларів США, які потерпілий 26.07.2018 року нібито забрав із салону автомобіля НОМЕР_4, при цьому погрожуючи ОСОБА_11 нанесенням тяжких тілесних ушкоджень в разі відмови виконати їх умови.
Потерпілий ОСОБА_11 заперечував наявність у нього цих грошових коштів, однак побоюючись подальшого нанесення йому тілесних ушкоджень, повідомив, що йому потрібен час на збирання грошей, на що ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 погодились та надали йому строк до 21.08.2018 року. Після спливу даного строку на телефон ОСОБА_11 почали надходити телефонні дзвінки, в ході яких йому знову висловлювались погрози щодо виконання незаконних вимог про передачу грошових коштів ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_3
11.11.2018 року ОСОБА_3 затримано на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання та цього ж дня йому повідомлено про підозру за ч.2 ст.146 та ч.3 ст.189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2018 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком до 09.12.2018 року. Вказана ухвала слідчого судді була скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.11.2018 року та до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 09.12.2018 року.
Постановою керівника Одеської місцевої прокуратури №3 від 04.12.2018 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 09.01.2019 року.
Зміст вимог апеляційних скарг.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що висновок слідчого судді про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 є безпідставним, з огляду на таке:
- слідчий суддя не взяв до уваги наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та заявлених слідчим ризиків, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження;
- поза увагою слідчого судді залишилась наявність у кримінальному провадженні доведених ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілого та свідків, знищення або переховування знарядь вчинення злочину, а також неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу;
- слідчим суддею не враховано вжиття заходів безпеки щодо потерпілого ОСОБА_11 за його заявою.
У своїй апеляційній скарзі захисник вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою та застосування до нього будь-якого іншого запобіжного заходу, з огляду на таке:
- в оскаржуваній ухвалі невірно зазначено позицію підозрюваного та його захисника щодо клопотання слідчого;
- слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3;
- з показань потерпілого ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_3 взагалі не було на місці вчинення злочину;
- у кримінальному провадженні відсутні заявлені слідчим ризики;
- при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя не врахував особу підозрюваного;
- органом досудового розслідування фальсифіковано документи щодо обставин вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити та заперечував проти апеляційної скарги захисника; думку підозрюваного та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, апеляційним судом встановлено таке.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2018 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком до 09.12.2018 року. Вказана ухвала слідчого судді була скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.11.2018 року та до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 09.12.2018 року.
05.12.2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 09.01.2019 року.
07.12.2018 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси постановив ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та застосував до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Враховуючи вимоги апеляційної скарги прокурора, в якій останній просить скасувати ухвалу слідчого судді про відмову в продовженні строку тримання підозрюваного під вартою та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований положеннями ст.199 КПК України.
Відповідно до ст.113 КПК України процесуальними строками є встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею чи судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Аналіз положень кримінального процесуального закону, закріплених у ст.ст. 113, 199, 202, 203 КПК України, дає підстави стверджувати про те, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та порядок його продовження - є процесуальним строком, який розпочинає свій перебіг із моменту постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і закінчується в день ухвалення слідчим суддею рішення про відмову в продовженні строку тримання під вартою або закінчення строку дії ухвали про обрання такого запобіжного заходу.
Апеляційний суд звертає увагу, що підстави та порядок звільнення особи з під варти чітко регламентовані положеннями ст.ст. 202, 203 КПК України та ст.20 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Відповідно до зазначених норм законів, звільнення особи з під варти, де вона перебувала на підставі ухвали слідчого судді або суду про обрання запобіжного заходу, можливе лише у випадках: постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, яке набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Тобто, слід констатувати, що системний аналіз положень КПК України вказує на те, що у випадку, коли слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, він має право за правилами ч. 4 ст. 194 КПК України застосувати до підозрюваного, обвинуваченого інший, більш м’який, запобіжний захід. Але, при цьому, враховуючи вимоги ч.5 ст.202 КПК України, застосування в порядку ч.4 ст.194 КПК України іншого запобіжного заходу є можливим лише після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд наголошує, що навіть прийшовши за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора до висновку про невмотивованість та незаконність ухвали слідчого судді про відмову в продовженні строку тримання під вартою, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, про що просить прокурор в апеляційній скарзі, оскільки в такий спосіб прокурор фактично ініціює розгляд апеляційним судом клопотання про обрання запобіжного заходу.
Разом з цим, розгляд питання про обрання запобіжного заходу, яке не було предметом розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням вимог ст.192 КПК України, не входить до компетенції апеляційного суду, оскілки в даному конкретному випадку, судовий розгляд апеляційним судом в даному провадженні проводиться тільки в рамках перегляду законності рішення слідчого судді щодо розгляду клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не обрання такого запобіжного заходу.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ініціювання прокурором перегляду законності ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, з одночасною вимогою про обрання запобіжного заходу, є неможливим з урахуванням вище наведеного, оскільки фактично не відповідає вимогам КПК України, в тому числі і з огляду на те, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного закінчився 09.12.2018 року.
За таких умов, враховуючи той факт, що прокурор після проголошення оскаржуваної ухвали слідчого судді – 07.12.2018 року, невідкладно не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення слідчого судді, що давало б можливість апеляційному суду, у разі скасування ухвали слідчого судді про відмову в продовженні строку тримання під вартою, розглянути по суті клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, а звернувся з апеляційною скаргою тільки в останній день строку на оскарження – 12.12.2018 року, існуючі обставини унеможливлюють розгляд апеляційним судом клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, оскільки вказаний строк на день розгляду провадження в апеляційному суді закінчився, а тому не може бути продовженим.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на таке.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів неодноразово встановлювалась слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційним судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що у протоколах допиту та додаткових допитів потерпілого містяться відомості про непричетність підозрюваного ОСОБА_3 до вчинення злочинів, оскільки вказані відомості підлягають подальшій перевірці в ході досудового розслідування шляхом проведення слідчих та процесуальних дій, про необхідність виконання яких слідчий зазначає у своєму клопотанні.
З огляду на наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого кримінальних правопорушень, а також на характер інкримінованих йому діянь, апеляційний суд констатує, що у кримінальному провадженні дійсно наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Так, в разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу, останній, будучи обізнаним про тяжкість інкримінованих йому злочинів та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду; а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які можуть мати доказове значення для кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а процес збирання органом досудового розслідування доказів триває, зазначені ризики не зменшились, тому у кримінальному провадженні існує реальна потреба у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання вказаним ризикам.
Разом з цим, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення слідчим порядку повідомлення ОСОБА_3 про підозру, оскільки з долученої до клопотання слідчого копії відповідного процесуального документу вбачається, що ОСОБА_3 про підозру повідомлено у присутності захисників та в порядку, передбаченому чинним КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо неврахування слідчим суддею особи підозрюваного при обранні йому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту апеляційний суд також визнає голослівними, оскільки відомості про особу підозрюваного чітко викладені у вступній частині оскаржуваної ухвали, що безумовно свідчить про їх урахування слідчим суддею при постановленні судового рішення.
Інших доводів щодо наявності обставин. Які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, стороною захисту не надано.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника також підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області, -
постановив:
Апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4, про продовження строку тримання під вартою та до ОСОБА_3, підозрюваного у кримінальному провадженні №12018160500005794, внесеному до ЄРДР 17.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту – залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду Одеської області
А.І. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Прібилов