Справа № 22Ц-5739/2009 Головуючий у 1 інстанції Медвідь Н.О.
Категорія 2 Доповідач у ІІ інстанції Олійник В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Ігнатченко Н.В.,
суддів: Олійника В.І., Гуль В.В.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: СВП «Київський обласний реєстраційний центр ДП «Центр державного земельного кадастру», про визнання частково недійсним Державного акту на право власності на землю, -
в с т а н о в и л а :
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним в частині Державного акту на право власності на землю, посилаючись на те, що відповідно до Рішення №54 від 25 грудня 2008 року XIX сесії 5 скликання Петрівської сільської Ради Києво – Святошинського району Київської області позивачці було передано у власність земельну ділянку площею 0,245 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2 цього ж рішення було доручено землевпорядній організації виготовити Державний акт на право власності на її ім'я. Фактично позивачка цією земельною ділянкою користувалась вже досить давно, на ній вже розміщено житловий будинок та господарські будівлі, але до цього часу Державний акт не був оформлений.
На виконання рішення позивачкою 16 лютого 2009 року було укладено договір №6 із землевпорядною організацією - Приватне підприємство «Ноїв ковчег-2», яка має відповідну ліцензію на виготовлення технічної документації щодо складання Державного акту. Технічна документація була виготовлена та погоджена відповідно до вимог ст.186 Земельного кодексу України. До виготовленої технічної документації було додано кадастровий план земельної ділянки, на якому визначено її межі, а також акт встановлення та узгодження меж, який підписаний суміжними землевласниками та засвідчений Петрівським сільським головою.
Земельна ділянка, яка передана позивачці у власність, межує із земельною ділянкою відповідачки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними виготовленої технічної документації. Відповідачка має Державний акт на право власності на належну їй земельну ділянку за вказаною вище адресою.
Згідно кадастрового плану земельної ділянки, який відноситься до земельно-кадастрової документації, вияснилося, що відповідачці при виготовлені спірного Державного акту неправильно було встановлено межі і в результаті чого частина належної позивачці земельної ділянки розміром 0,02 га, відійшла до відповідачки.
Вважала, що відповідачка, незаконно привласнивши належну їй частину земельної ділянки, позбавляє її права на отримання безоплатно земельної ділянки загальною площею 0,245 га.
На підставі викладеного, просила визнати недійсним державний акт на право власності відповідачки на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в частині 0,02 га.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі печеної ОСОБА_4 з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Рішення №54 від 25 грудня 2008 року XIX сесії 5 скликаний Петрівської сільської Ради Києво – Святошинського району Київської області позивачці було передано у власність земельну ділянку, площею 0,245 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2 цього ж рішення було доручено землевпорядній організації виготовити Державний акт на право власності на її ім'я. Фактично позивачка цією земельною ділянкою користуюсь уже досить давно, на ній уже розміщено житловий будинок та господарські будівлі, але до цього часу Державний акт не був оформлений.
Земельна ділянка, яка передана позивачці у власність, межує із земельною ділянкою відповідачки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними виготовленої технічної документації. Відповідачка має Державний акт на право власності на належну їй земельну ділянку, площею 0,1775га і 22 вересня 2004 року за рішенням XII сесії Петрівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області вона була передана у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Таким чином, посилання позивачки на те, що відповідачці при виготовленні Державного акту неправильно було встановлено межі, як вірно вважав суд першої інстанції, не заслуговують на увагу.
Також не знайшли свого підтвердження і посилання позивачки про незаконне привласнення частини земельної ділянки відповідачкою.
Відповідачка відповідно до вимог законодавства України на підставі договору дарування на законних підставах отримала Державний акт серії ЯБ №774600 від 13 травня 2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1775га, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за №010632900440.
При цьому, в процедурі оформлення технічної документації, за наслідками обміру земельної ділянки, позивачка ОСОБА_2 погодилася із законними межами належної відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером цієї ділянки 3222485801:01:017:0002, про що позивачка ОСОБА_2 здійснила власноручний підпис.
Відповідно статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини.
Відповідно статті 116 ЗК України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земель ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбуваються в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Позивачка не має правовстановлюючого документу на свою земельну ділянку, що свідчить про необґрунтованість її вимог.
Твердження її щодо захоплення частини земельної ділянки відповідачкою, нічим не підтверджено при судовому розгляді судом першої інстанції, будь-яких порушень щодо отримання відповідачкою Державного акту в судовому засіданні не встановлено, а тому підстав для визнання оспорюванного Державного акту недійсним, суд першої інстанції не вбачав.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :