Справа № 22Ц-5783/2009                  Головуючий у 1 інстанції Сердинський В.С.

Категорія 34                                    Доповідач у ІІ інстанції  Олійник В.І.

                                             У Х В А Л А

                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді  Ігнатченко Н.В.,

суддів: Олійника В.І., Гуль В.В.,

при секретарі Бистрій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2009 року в справі за позовом  Суб’єкта підприємницької відповідальності ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, -

                                                 в с т а н о в и л а :

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Позивач зазначав, що 02.10.2006 року між СПД «ОСОБА_3» і ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, за яким ОСОБА_2 прийнято на посаду водія.

13.10.2006 року близько 12 год. ЗО хв. в м. Києві по вул. Костянтинівській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_3 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 04.07.2007 року було встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_2, проте провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП було закрито у зв’язку із закінченням строку.

Згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №21-0101-1202 від 23.02.2006 року, транспортний засіб «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, було застраховано в ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Після ДТП ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснила виплату страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_4 в сумі 17 742 грн. 34 коп. 04.08.2008 року ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було направлено регресну вимогу №2175-04-1/6 з проханням відшкодувати вказану шкоду в добровільному порядку. 20.08.2008 року позивачем на підставі регресної вимоги було сплачено ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» суму в розмірі 13 128 грн. 60 коп. Відповідно до ст.ст.130, 134 Кодексу законів про працю України, відповідач несе відповідальність перед позивачем ОСОБА_3 у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 13.10.2006 року. У зв’язку з цим 22.08.2008 року позивач ОСОБА_3 уклав договір щодо надання послуг з ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань» та звернувся з проханням стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму матеріального збитку. Однак, відповідач ОСОБА_2 в досудовому порядку не бажав вирішити питання щодо повернення суми завданого збитку.

Посилаючись на викладене, позивач - СПД ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 13 128 грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Броварського міськрайонного   суду Київської області                       від 10 вересня  2009 року  позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 13 128 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 витрати по сплаті державного мита в розмірі 132 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм  матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме, в частині відшкодування шкоди в розмірі середньомісячного заробітку на час завдання шкоди.                                      

         Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 2 жовтня 2006 року між СПД «ОСОБА_3» і ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, за яким ОСОБА_2 прийнято на посаду водія.

13 жовтня 2006 року близько 12 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Костянтинівській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_3 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобілю «Фольксваген» було спричинено механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 4 липня 2007 року було встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_2 і його вина доведена повністю, проте провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП було закрито у зв’язку із закінченням строку.

На підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №21-0101-1202 від 23.02.2006 року транспортний засіб «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 було застраховано в ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і у зв’язку з чим страхувальнику ОСОБА_4 було виплачено страхове відшкодування в сумі 17 742 грн. 34 коп., про що свідчить платіжне доручення №348 від 9 листопада 2006 року.

4 серпня 2008 року ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» позивачу ОСОБА_3 було направлено регресну вимогу №2175-04-1/6 з проханням відшкодувати зазначену шкоду в добровільному порядку.

Відповідно до звіту №413/10/06 про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фольксваген Поло», державний номерний знак НОМЕР_2, становить 13 128 грн. 60 коп..  

На підставі регресної вимоги №2175-04-1/6 ОСОБА_3 сплатив до ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» суму в розмірі 13 128 грн. 60 коп.. що підтверджується платіжним дорученням №612  від 20 серпня 2008 року .

За таких обставин, суд  першої інстанції прийшов до  правильного  висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 13 128грн. 60 коп.

   Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм      матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

    Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

    Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                   у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_2  відхилити.

    Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуючий :                                     Судді :