Справа №  2-26/10

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

          26  січня  2010 року

    Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі – головуючої по справі – судді Царюк Л.М.,  при секретарю – Бітюковій С.В., за участю

позивача -   ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача –  ОСОБА_3,

представника  відповідача –  ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_3 та садівничого товариства «Заріччя»  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

        2 липня  2009 року  позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просить стягнути зі ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 5 713 грн. та  моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та понесені судові витрати.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги  в повному обсязі та  пояснив, що він є членом садівничого товариства «Заріччя» та в його користуванні  знаходиться земельна ділянка НОМЕР_2, що огороджена забором на якій розташовані будинок та вбиральня. 7 жовтня 2008 року відповідач без його відома демонтував частину металевої огорожі та спилив чотири дерева, кущ винограду, 2 кущі сирені, а також зніс вбиральню та пошкодив бесідку з арматури. Кошти на  відновлюваний ремонт  складають 5 713 грн. Він переніс моральні страждання через дії відповідача, порушився  його життєвий устрій, в подальшому необхідно провести відновлювані роботи. Моральну шкоду вона оцінює в  розмірі 5000 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні  позов не  визнав, суду  пояснив, що він є членом садівничого товариства «Заріччя» та в 2008 році приватизував земельну ділянку НОМЕР_1, по сусідству з ділянкою ОСОБА_1 Останній самовільно користується ділянкою загального користування, чим позбавив його проїзду до своєї садової ділянки. На загальних зборах  садівничого товариства  »Заріччя»  20.01.08р. була розглянута його заява про надання проїзду до ділянки НОМЕР_1 та  вирішено зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства, а ле ОСОБА_1 ніяк не відреагував. На засіданні правління товариства   від 14.06.08р. було вирішено повідомити ОСОБА_1 про звільнення до 15.08.08р. самовільно занятої території товариства та головою правління вказаного  товариства направлялося повідомлення останньому. 7 жовтня 2008 року ОСОБА_6, якого на передодні наняла його дружина, виконав  роботу по розбиранні вбиральні, знищення ожини  та звільнення дорогі  до ділянки НОМЕР_1.

    Представник відповідача - садівничого товариства «Заріччя» ( надалі СТ) в судовому засіданні  позов визнав, суду пояснив, що він працює головою садівничого товариства «Заріччя».Сторони є членами зазначеного товариства. Планом товариства передбачений під’їзд до садової ділянки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 зазначений під’їзд знаходиться в межах садового товариства та віднесений до земель загального користування. На загальних зборах  товариства    20.01.08р. було вирішено зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства, а ле ОСОБА_1 нічого не зробив. На засіданні правління товариства   від 14.06.08р. було вирішено повідомити ОСОБА_1 про вивільнення до 15.08.08р. самовільно занятої території товариства, однак товариство не уповноважувало відповідача ОСОБА_3 робити будь-які дії щодо знищення рослин та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці позивача.  В березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до  правління СТ »Заріччя» із заявою та  просив оплатити проведену ним  роботу по розбиранні вбиральні, знищення ожини  та звільнення дорогі  до ділянки НОМЕР_1. 07 березня 2009 року було вирішено працю по розчищенню дороги на ділянку НОМЕР_1 ОСОБА_3  не оплачувати та попередити останнього про неприпустимість відносин з сусідами, що суперечать статуту товариства і нормам добросусідських відносин.  Органами внутрішніх справ проводила перевірка за заявою ОСОБА_1 з приводу демонтажу огорожі та вбиральні на його  земельній  ділянці.

Свідок ОСОБА_8  пояснила, що вона є членом садівничого товариства «Заріччя». Приблизно в червні-липні 2008 року  вона проїжджала на машині до своєї ділянки та бачила ОСОБА_9 на території ділянки ОСОБА_1, але що він робив вона не бачила. Вона була присутня на зборах товариства де було вирішено запропонувати ОСОБА_1 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства.

 З дослідженого судом відмовного матеріалу № 2135 вбачається, що органами досудового слідства проводилося розслідування за заявою ОСОБА_1 з приводу демонтажу огорожі та вбиральні на його земельній  ділянці, розташованій в  садівничому товаристві »Заріччя». За результатами розслідування в порушені кримінальної справи відмовлено (а.с. 79-80).

Як вбачається з членської книжки ОСОБА_1 був прийнятий у члени садівничого товариства »Заріччя» 28 квітня 1990 р.  (а.с.10-14).

Відповідно до розрахунку вартості відновлення будівництва наданого Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, відновлення будівництва вбиральні, бесідки з арматури та зелених насаджень складає 5713 грн.  (а.с.20-31).

Як вбачається з    протоколу № 1 загальних зборів  садівничого товариства  »Заріччя» від 20.01.08р. була розглянута заява ОСОБА_3 про надання проїзду до ділянку НОМЕР_1 та  вирішено зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно забудовану територію проїжджої частини товариства  (а.с.42-43).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання правління садівничого товариства  »Заріччя» від 14.06.08р. було вирішено повідомити ОСОБА_1 про звільнення до 15.08.08р. самовільно занятої території товариства та головою правління вказаного  товариства направлялося повідомлення ОСОБА_1  (а.с.44-45).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 04.11.08р. ОСОБА_3  належить на праві власності земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0507 га розташована в СТ » Заріччя» в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області  (а.с.47).

Відповідно заяви ОСОБА_3 на адресу правління СТ»Заріччя», останній просив оплатити проведену ним  роботу по розбиранні вбиральні, знищення ожини  та звільнення дорогі  до ділянки НОМЕР_1 (а.с.78).

Відповідно до протоколу засідання правління СТ»Заріччя» від 07 березня 2009 року було вирішено працю по розчищенню дороги на ділянку НОМЕР_1 ОСОБА_3  не оплачувати та попередити останнього про неприпустимість відносин з сусідами, що суперечать статуту товариства і нормам добросусідських відносин (а.с.76-77).

    Аналізуючи досліджені докази, судом встановлено, що  позивач ОСОБА_1 є членом садівничого товариства «Заріччя»  з 1990 року та в його користуванні  знаходиться земельна ділянка НОМЕР_2, без дозволу  садівничого товариства останній користувався земельною ділянкою, що  перебуває у  користуванні кооперативу. На самовільно занятій земельній ділянці позивач посадив дерева та інші зелені насадження, вистроїв вбиральню з бесідкою. До 2008 року до нього не було пред‘явлено претензій щодо користування додатковою земельною ділянкою.  В січні 2008 року та червні 2008 року правлінням та загальними зборами за заявою відповідача ОСОБА_3  було вирішено зобов‘язати позивача  звільнити додатково зайняту земельну ділянку, однак позивач про це не був повідомлений та на вказаних зборах не був присутній. Відповідач ОСОБА_3 також  є членом садівничого товариства «Заріччя» та йому належить на праві власності земельна ділянка НОМЕР_1. В жовтні 2008 року позивач  встановив, що  без його  відома  ОСОБА_3 на додатковій земельній ділянці демонтував частину металевої огорожі та спилив  дерева, кущі винограду та інші насадження, а також зніс вбиральню та пошкодив бесідку з арматури, чим причинив позивачу матеріальну шкоду.  З цього приводу позивач звернувся із заявою до органів внутрішніх справ, які відмовили в порушенні кримінальної справи та рекомендували звернутися до суду, оскільки встановлені факти стосуються цивільно-правових відносин. На при кінці лютого 2008 року  відповідач ОСОБА_3 звернувся із завою до правління товариства  про відшкодування йому витрат, пов‘язаних із звільненням   від насаджень та споруд земельної ділянки, що самовільно була занята позивачем, однак йому було відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України  позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка  завдана  неправомірними діями відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні  саме з вини відповідача ОСОБА_3 порушені конституційні права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  права власності.

Враховуючи, викладене  суд вважає можливим  задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди зі ОСОБА_3 в розмірі   5713 грн.

Ствердження відповідача ОСОБА_3, що він особисто не здійснював ніяких дій щодо пошкодження майна позивача, суд не приймає до уваги, оскільки встановлено, що саме  за вказівкою відповідача  ОСОБА_3 наймала ним особа  вчинила пошкодження майна відповідача, з цією особою  ОСОБА_3 розрахувався за вчинені дії та саме відповідач звернувся до товариства за відшкодуванням збитків, що він поніс  у зв‘язку з пошкодженням майна  позивача.  

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, то, на думку суду  стягнення матеріальної шкоди є достатнім для компенсації  моральних страждань, до яких причетний сам позивач, оскільки своєчасно не вирішив питання щодо отримання правових документів на користування додатковою земельною ділянкою та побудову споруд, а відтак  позовні вимоги в цій частині  задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 84 ЦПК України  підлягають стягнення з відповідача витрати, пов‘язані з оплатою правової допомоги, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»  у розмірі  500 грн.

Також зі ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню відповідно до  ч.1 ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у виді судового збору у розмірі 57 грн. 13 коп. та    витрат на інформаційно - технічне забезпечення   у розмірі    30 грн.                

Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -

                                                                              В И Р І Ш И В:

    Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

          Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5713 грн.. в рахунок  завданої матеріальної шкоди, а також  витрати на юридичну допомогу у сумі -  500 грн., судовий збір у  розмірі  57 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

    В задоволенні позову  в частині  стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн.  –  відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його  проголошення через Жовтневий районний суд  Миколаївської області. Апеляційна скарга  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                            Суддя                                                      Л.М. Царюк