Номер провадження: 22-ц/785/4096/18

Номер справи місцевого суду: 493/1102/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року                                                                 м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.

       за участю секретаря: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2018 року, -

встановив:

07 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 склала заповіт на ім’я ОСОБА_3 він вважає цей заповіт недійсним, так як він складений під тиском з боку ОСОБА_3, а також внаслідок того, що ОСОБА_4 при складанні заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, отже волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Оскільки ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з його покійним батьком ОСОБА_5, померлим 05.09.2005 року, вважає себе спадкоємцем ОСОБА_4 за законом. Тому просить визнати вказаний заповіт недійсним.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Відмовляючи у задоволені позовних вимог, районний суд виходив з того, що на час пред’явлення позову та розгляду справи судом заповідач ОСОБА_4 жива, отже спадщина не відкривалась, тому права на пред’явлення такого позову не має. Також позов пред’явлено до ОСОБА_3, яка не є стороною правочину, будь-які права та обов’язки спадкоємців виникають лише після відкриття спадщини.

       Крім того, судом встановлено, що позивач не є заінтересованою особою, наділеною правом оспорювання заповіту, так як він не належить до кола потенційних спадкоємців ОСОБА_4 в сенсі ст. 1261-1265 ЦК України. Його права оскаржуваним заповітом не порушені.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, та просив визнати недійсним заповіт, який склала ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

На час пред’явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції заповідач ОСОБА_4 була жива, отже спадщина не відкрилася, тому права на пред’явлення такого позову у спадкоємців не виникло.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1234 ЦК України установлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з частиною першою статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних, а також інших учасників цивільних відносин.

       Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.1,2 ст.1257 ЦК України).

       Як визначено п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008. право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

      Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з вимогою визнати заповіт недійсним або частково недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушено у цьому документі.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 

Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

                ОСОБА_7

                    ОСОБА_8

        ОСОБА_9