ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" січня 2010 р. Справа № 12/905
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Леонтьєва Г.П.- представника за довіреністю від 21.04.2009р.,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "28" жовтня 2009 р. у справі № 12/905 (суддя Шпак В.О.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Київ
до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м.Хмельницький
про стягнення 109419,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.10.2009р. усправі №12/905 позов Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" про стягнення 109419,64 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 64616 грн. заборгованості, 34246,50 грн. інфляційних, 988,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 106,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 6460 грн. пені, 4000 грн. моральної шкоди, 19,94 грн. за банківське обслуговування, 16 грн. за поштові відправлення, 61,20 грн. за користування ЄДРПОУ у позові відмовлено.
В стягненні 1292,32 грн. штрафу в дохід держави відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким надати ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" відстрочку виконання рішення на 12 місяців (а.с.140-141).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що в даний час ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" перебуває у тяжкому фінансовому стані, тому суд першої інстанції, приймаючи рішення, повинен був взяти це до уваги та застосувати ст.83 ГПК України, якою передбачено відстрочка або розстрочка виконання рішення.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції ЖАГС від 26.11.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
08.12.2005р. між Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18 (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов’язується поставити покупцю на протязі дії даного договору продукти харчування, згідно накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується приймати товар та здійснювати своєчасну оплату за нього, на умовах викладених в даному договорі (а.с.15-16).
Відповідно до пунктів 2.1 і 2.2 договору поставка товару здійснюється на протязі 3-х днів з моменту поступлення заявки від покупця. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару.
Згідно п.4.1 договору, покупець здійснює оплату за поставлену партію товару по безготівкову рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання накладної покупцем.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 1554216 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.17-52).
Відповідач свої зобов"язання, передбачені вищевказаним договором, виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 1489600 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними у матеріалах справи (а.с.53-95).
У зв"язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку за отриманий товар, 21.08.2008р. СПД-ФО ОСОБА_2 звернувся до нього з претензією про сплату боргу, який становить 64616 грн. (а.с.96). Однак, відповідач вимоги зазначеної претензії не виконав і суми боргу не сплатив.
За вказаних обставин, СПД-ФО ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення із ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" 64616,00 грн. основного боргу, 34246,50 грн. інфляційних, 6460,00 грн. пені, 4000,00 грн. моральної шкоди, 19,94 грн. за банківське обслуговування, 16,00 грн. за поштові відправлення, 61,20 грн. за користування ЄДРПОУ та 1292,32 грн. штрафу на користь держави (а.с.2-5).
Після порушення провадження у справі позивач подав до суду першої інстанції клопотання від 27.10.2009р. про виправлення помилок в позовній заяві та про долучення до справи документа, а саме договору купівлі-продажу №18 від 08.12.2005р. вказавши, що помилково зазначив у позові договір №12/12 на поставку продуктів харчування від 12.12.2005р., оскільки заборгованість у відповідача виникла за договором купівлі-продажу №18 від 08.12.2005р. та просив місцевий господарський суд виключити з позовної заяви видаткові накладні №686, №871 (а.с.121).
Вказане клопотання місцевим господарським судом задоволено.
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач в засіданні суду першої інстанції заперечив проти позовної заяви та заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення з нього 109419,64 грн.
Відповідно до ст.256, ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту звірки розрахунків станом на 20.06.2008р. (який фактично є розрахунком позовних вимог) (а.с.97), заборгованість у відповідача виникла по видатковим накладним №РН-1123 від 26.05.2006р. та №РН-1291 від 15.06.2006р.
Враховуючи умови п.4.1 договору, розрахунок по накладній №РН-1123 від 26.05.2006р. відповідач мав здійснити до 12.06.2006р., розрахунок по накладній №1291 від 15.06.2006р. –03.07.2006р.
Позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 13.05.2009р.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3-х річний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості та різниці від встановленого індексу інфляції позивачем не був пропущений.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в зазначені строки.
Згідно викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 64616 грн. основного боргу правильно задоволені судом першої інстанції.
Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що за період з липня 2006р. по березень 2009р. їх розмір складає 41226,68 грн., однак, підприємець ОСОБА_2 заявив до стягнення 34246,50 грн. інфляційних за вказаний період, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме заявлена позивачем сума інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3 договору сторони перебачили, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованої партії товару, покупець зобов’язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочки платежу.
Враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності та положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, згідно якого позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 6460 грн. пені у зв"язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Статтею 11 ЦК України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, а саме: завдання майнової (матеріальної) шкоди та моральної шкоди іншій особі.
Як передбачено ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N4 від 31.03.1995р. визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Як вбачається з роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди”, моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
Оскільки обґрунтування позивача щодо спричинення йому моральної шкоди не знайшли підтвердження належними доказами, тому суд першої інстанції правомірно відмовив підприємцю ОСОБА_2 у стягненні 4000 грн. моральної шкоди внаслідок недоведеності факту заподіяння такої шкоди.
Також місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача про відшкодування 19,94 грн. витрат за банківське обслуговування, 16 грн. за поштові відправлення, 61,20 грн. за користування ЄДРПОУ, оскільки останнім не доведено той факт, що вказані витрати він поніс у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором.
Крім того, висновок господарського суду Хмельницької області про відмову в частині стягнення з відповідача 1292,32 грн. штрафу в дохід державного бюджету України є законним та обґрунтованим, оскільки стаття 9 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається позивач в своїй заяві, виключена згідно із Законом України від 23.06.2005р. №2705-ІV, у зв"язку з чим відсутні правові підстави щодо стягнення даного штрафу.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність надання відповідачу відстрочки виконання рішення на 12 місяців, то слід зазначити, що відповідно до ст.121 ГПК України вказане питання вирішується судом першої інстанції при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Проте відповідач не повідомляв суд першої інстанції про такі обставини. На даний час відповідач не позбавлений права звернутись із заявою до суду першої інстанції про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.10.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2009 р. у справі № 12/905 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу № 12/905 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.