Номер провадження: 22-ц/785/557/18

Номер справи місцевого суду: 520/12266/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м. Одеса

Справа № 520/12266/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК»,

- відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргу публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», поданою представником Ананьєвою Ганною Сергіївною, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у сладі судді Васильків О.В. 21 грудня 2016 року,

встановив:

У жовтні 2016 р. публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 61,0 кв. м., яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.04.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 201, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 10.04.2007 р. за № 2017542, згідно витягу № 3813192 з державного реєстру правочинів від 10.04.2007 р., в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за Договором кредиту № 2007/686-Ф03.9/145 від 10.04.2007 р. у розмірі - 149 266,75 доларів США, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Ціну на предмет іпотеки встановити на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження.

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 10.04.2007 р. між сторонами було укладено кредитний договір №2007/686-Ф03.9/145, за умовами якого відповідачка отримала у кредит кошти у розмірі - 101 000,00 доларів США, зі сплатою - 14,00 % річних, строком до - 09.04.2027 р..

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 10.04.2007 р. між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору привело до виникнення заборгованості станом на 15.03.2016 р. у загальному розмірі - 149 266,75 доларів США, що еквівалентно - 3 958 171,33 грн., і складається з: - заборгованість за кредитом - 82 552, 55 доларів США, що еквівалентно - 2 189 081,88 грн.; - заборгованість за відсотками - 44 459,22 доларів США, що еквівалентно - 1 178 944,50 грн.; - пеня по кредиту - 8 004,85 доларів США, що еквівалентно -212 267,96 грн.; - пеня по відсоткам - 14 250,13 доларів США, що еквівалентно - 377 876,99 грн. (а. с. 3 - 7).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 р. у задоволенні вищезазначеного позову Банку відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10.04.2007 р. між УКБСР «УкрСоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №2007/686-Ф03.9/145, відповідно до умов якого відповідачка отримала у кредит кошти у розмірі - 101 000,00 дол. США, зі сплатою - 14,00 % річних, строком до - 09.04.2027 р..

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №2007/686-Ф03.9/145 від 10.04.2007 р. того ж дня, а саме - 10.04.2007 р., між УКБСР «УкрСоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 61,0 кв. м., яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.04.2007 р. приватним нотаріусом Одеської міського нотаріального округу, реєстровий № 201, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 10.04.2007 р. за № 2017542, згідно витягу № 3813192 з державного реєстру правочинів від 10.04.2007 р..

Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви про видачу готівки на ім'я ОСОБА_4 № 1 від 10.04.2007 року УКБСР «УкрСоцбанк» виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів у повному обсязі..

У відповідності до ч. 5 розділу XVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» УКБСР «УкрСоцбанк» змінило найменування, правонаступником якого є - ПАТ «УКРСОЦБАНК», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 365338 та Статутом ПАТ «УКРСОЦБАНК».

Відповідач ОСОБА_4 не виконала зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування кредитом, чим порушила умови кредитного договору. З довідки про розрахунок заборгованості станом на 15.03.2016 р. вбачається, що заборгованість відповідачки складає - 149 266,75 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 3 958 171,33 грн., з яких: - сума заборгованості за кредитом - 82 552,55 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 2 189 081,88 грн.; - сума заборгованості за відсотками -44 459,22 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 1 178 944,50 грн.; - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 8 004,85 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 212 267,96 грн.; - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 14 250,13 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 377 876,99 грн..

При прийнятті рішення по справі суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у поставові від 05.10.2016 року по справі № 6-1582цс16, відповідно до якої, за вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» під час розгляду справи та викладення змісту судового рішення суд повинен вирішити такі питання: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постановах від 13 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), наданій заявницею для порівняння, та у постановах від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15).

Таким чином, заявлені позивачем ПАТ «УКРСОЦБАНК» позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною встановленою на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, на порушення вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» не містять необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що Банком всупереч положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано доказів ціни предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1, у грошовому вираженні.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «УКРСОЦБАНК» не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені (а. с. 47 - 50).

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Банк вказує на помилкове обґрунтування відмови у задоволенні позову у зв'язку з тим, що Банк не вказав пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, оскільки Банку про це нічого не відомо. Заборгованість за кредитним договором не погашена.

Представник Банку в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Банк повідомлений належним чином. Причини неявки представника Банк не повідомив. Заяв та клопотань не надав. Надав апеляційному суду Звіт про незалежну оцінку вартості квартири - предмета іпотеки.

ОСОБА_4 відзиву на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду залишити без змін. Посилалася на законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_4 надала свідоцтво про шлюб, відповідно до якого після укладення шлюбу вона змінила прізвище на - «Гальченко».

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, не одноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому вирішені спору, освідомленість Банку про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає.

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів правильно встановив обставини по справі щодо наявності правовідносин з кредитного договору та договору іпотеки. Висновки суду в цій частині відповідають вимогам норм матеріального права (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 572, 575, 585, 589, 1054 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку») та вищевказаним нормам процесуального права.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, правовідносини забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 546, 572, 575, 585, 589 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням положень ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу за рішенням суду, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною визначеною судом на час ухвалення рішення.

Судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення. Представник Банку був присутній у першому судовому засіданні, призначеному на 23.11.2016 р. (а. с. 38). Однак, у порушення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення, суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема щодо надання Банком відповідного звіту щодо оцінки предмета іпотеки.

Хибним є посилання суду як на підставу відмови у позові на відсутність посилань щодо наявності пріоритету інших кредиторів, оскільки з матеріалів справи наявність таких не вбачається. Банк пояснює, що йому такі не відомі. Вказане не спростовано відповідачкою.

Апеляційному суду Банк надав звіт про незалежну оцінку вартості належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 61,0 кв. м., у сумі - 1 245 498,00 грн.. ОСОБА_4 вказаної ціни предмета іпотеки не спростувала. Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному не надала жодних заперечень щодо розміру заборгованості по кредитному договору.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на правовідносини сторін не розповсюджується, оскільки у власності ОСОБА_4 є інше житло - 1/5 ч. квартири № 5 по вул. Фрунзе смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим (а. с. 23 - 24), що остання підтвердила у судовому засіданні.

Таким чином, доводи апелянта про помилкове обґрунтування відмови у задоволенні позову тим, що Банк не вказав пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, оскільки Банку про це нічого не відомо, заборгованість за кредитним договором не погашена, є обґрунтованими.

Апеляційна скарга Банку є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків суду обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір, сплачений за подання позову та апеляційної скарги у сумі - 16 915,00 грн. = 8 055,00 грн. (а. с. 1) + 8 860,00 (а. с. 72).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки- задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) перед публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК», за укладеним кредитним договором від 10 квітня 2007 р. № 2007/686-Ф03.9/145 станом на 15 березня 2016 року, у загальному розмірі - 149 266 (сто сорок дев'ять тисяч двісті шістедсят шість) доларів 75 центів США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2016 р. становить - 3 958 171 (три мільйона дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сто сімдесят одна) грн. 00 коп. і складається з: - заборгованість за кредитом - 82 552 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят два) долара 55 центів США, що еквівалентно - 2 189 081 (два мільйона сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят одна) грн. 88 коп.; - заборгованість за відсотками - 44 459 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) доларів 22 цента США, що еквівалентно - 1 178 944 (один мільйон сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп.; - пеня по кредиту - 8 004 (вісім тисяч чотири) долара 85 центів США, що еквівалентно - 212 267 (двісті дванадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 96 коп.; - пеня по відсоткам - 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів 13 центів США, що еквівалентно - 377 876 (триста сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 99 коп.,

звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору від 10 квітня 2007 року, а саме - трикімнатну квартиру № 21 у будинку № 5, корпус «б», по проспекту Академіка Глушка в м. Одесі, загальною площею - 61,0 кв. м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 201,

шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 245 498 (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч чотириста дев'яноста вісім) грн..

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАК» судовий збір у сумі - 16 915 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова