Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 641/11519/14-ц

провадження № 61-4839св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,

третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Укрсоцбанк»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року у складі судді Богдан М. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ КБ «Укрсоцбанк», банк), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 08 жовтня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір № 039415-02-21-01 добровільного страхування наземного транспортного засобу (далі - договір), предметом якого є належний позивачеві на праві приватної власності автомобіль Dodge Nitro, державний номерний знак НОМЕР_1. На виконання умов зазначеного договору позивач у жовтні 2008 року сплатив відповідачеві 9 565,63 грн та у жовтні 2009 року - 9 284,01 грн. Таким чином, термін дії договору продовжено до 07 жовтня 2010 року. 02 вересня 2010 року стався страховий випадок - автомобіль позивача пошкоджено шляхом підпалу невстановленою особою. Із цього приводу позивач звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області, порушено кримінальну справу. У день страхового випадку позивач повідомив про цей факт відповідача. Із 2010 року і до теперішнього часу позивач неодноразово звертався із заявами до відповідача з проханням виплатити страхове відшкодування, які залишилися без задоволення. Позивач вважає, що відповідач спричинив йому також моральну шкоду, оскільки страхова компанія тривалий час не відшкодовує шкоду, у зв'язку з чим у позивача почав виникати головний біль, безсоння, він став дратівливим, що вкрай негативно відображається на його близьких.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з «ПрАТ «СК «ВУСО» на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 110 910,25 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 123 007,32 грн, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 10 110,19 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 118 190,15 грн, на відшкодування моральної шкоди - 50 тис. грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 110 904,77 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 40 480,24 грн, 3% річних в розмірі 7 611,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 947,78 грн, а всього 248 944,20 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір в розмірі 1 554,66 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, позивач належним чином виконав умови договору, своєчасно сплативши відповідачеві як страховику страховий платіж, передбачений договором. Крім того, після настання страхового випадку позивач своєчасно сповістив відповідача про цей випадок. Виконуючи умови договору, позивач при настанні події, що має ознаки страхового випадку, відповідно до договору виконав усі необхідні дії, передбачені договором, а також звернувся до правоохоронних органів, тобто, зазначені вимоги договору позивачем були виконані повністю.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «»СК «ВУСО» задоволено частковою. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року змінено.

Зменшено розмір стягнутих із ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_4 суми страхового відшкодування із 110 904,77 грн до 100 729,88 грн, пені за прострочення виплати страхового відшкодування із 40 480,24 грн до 36 766,41 грн, три проценти річних із 7 611,41 грн до 6 714,41 грн, інфляційних втрат із 89 947,78 грн до 80 815,58 грн та загальної суми стягнення із 248 944,20 грн до 225 026,28 грн.

Змінено суму судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що страхове відшкодування проведене страховою компанією банка у листопаді 2011 року; ОСОБА_4 позов пред'явлено у 2014 році, банк притягнутий до участі у справі, повідомлений неодноразово про розгляд такої справи, однак жодного заперечення щодо позову не висловив, своє право на пред'явлення позову не реалізував. Страховою компанією проводилося своє оцінювання спричиненої ОСОБА_4 шкоди та встановлено її розмір 71010,68 грн; у межах кримінального провадження проведена експертиза та визначено розмір шкоди у сумі 111 410,25 грн; за клопотанням представника страхової компанії в межах даної цивільної справи проведено експертизу та встановлено розмір шкоди у сумі 137 639,27 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2018 року касаційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги відповідача про те, що вигодонабувач за договором страхування отримав страхову суму, адже за змістом договору страхування право на отримання страхового відшкодування має саме вигодонабувач. Таким чином, право вимоги про стягнення страхового відшкодування має тільки вигодонабувач за договором страхування. У справі відсутні відомості на підтвердження того, що вигодонабувач уповноважував позивача на звернення до суду з такими вимогами в інтересах банку.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року змінено, зменшено розмір стягнутих з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_4 суми страхового відшкодування з 110 904,77 грн до 100 729,88 грн, пені за прострочення виплати страхового відшкодування з 40 480,24 грн до 36 766,41 грн, 3% річних з 7 611,41 грн до 6 714,41 грн, інфляційних втрат з 89 947,78 грн до 80 815,58 грн, загальної суми з 248 944,20 грн до 225 026, 28 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь держави судового збору в розмірі 1 554,66 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь держави судовий збір в розмірі 2 250,26 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що позивач належним чином виконав умови договору, своєчасно сплативши відповідачеві як страховику страховий платіж, передбачений договором; після настання страхового випадку своєчасно сповістив відповідача про це та виконав всі необхідні дії, передбачені договором і звернувся до правоохоронних органів. Разом з цим апеляційний суд не погодився з розміром страхового відшкодування, обравши для визначення такого відшкодування власний розрахунок.

У січні 2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і не передаючи справу на новий розгляд, зменшити стягнуту суму страхового відшкодування з 100 729,88 грн до 56 685,31 грн та пропорційно зменшити штрафні санкції, нараховані на суму боргу.

Касаційна скарга ПрАТ «СК «ВУСО» мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено розмір страхового відшкодування, розрахунок має відповідати положенням статей 629, 979 УК України та частини сімнадцятої статті 9 від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон) та пунктам 10.8, 10.11 договору.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2018 року ОСОБА_4 засобом поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просив касаційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - залишити без змін.

28 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судами встановлено, що 08 жовтня 2008 року між ЗАТ «СК «ВУСО», правонаступником якого є ПрАТ «СК «ВУСО», та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 39415-02-21-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Dodge Nitro, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

За пунктом 2 цього договору вигодонабувачем є комунальне відділення Харківського ОФ АКБ «Укрсоцбанк».

Відповідно до підпункту 9.1.9 пункту 9.1 договору для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру спричинених збитків, страховик зобов'язується надати страхувальникові, зокрема, лист вигодонабувача із вказанням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування.

02 вересня 2010 року внаслідок пожежі пошкоджено автомобіль Dodge Nitro, про що складено відповідні акти інспектором групи ГПН 2 ПГПЧ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській області та спеціалістом ЗАТ «СК «ВУСО».

За попередньою оцінкою страхової компанії від 30 листопада 2011 року майнова шкода склала 60 тис. грн.

Страховим актом від 30 листопада 2011 року № 3868-02 визначено суму страхового відшкодування, яка складає 36 409,39 грн 39 коп., отримувачем зазначено ПАТ «Укрсоцбанк», якому перераховано ці кошти, про що повідомлено ОСОБА_4

Відповідно до висновку експерта від 02 грудня 2015 року № 356, складеного Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром у цій справі, вартість відновлювального ремонту автомобіля Dodge Nitro, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 02 вересня 2010 року становить 137 639,27 грн (Свр). Вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля становить 147 814,16 грн (У).

Також зі змісту цього висновку вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу становить 201 523,76 грн (С). При цьому відношення вартості відновлювального ремонту до ринкової вартості транспортного засобу (А) визначається за формулою: А = (Свр/С), де: Свр - 137 639,27 грн, С - 201 523,76 грн.

А = 137 639,27грн/201 523,76 грн = 0,68.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 985 ЦК України установлено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладанні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 3 Закону у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, під якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу (наприклад, медичне страхування роботодавцем своїх працівників). Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.

Якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК України, стаття 3 Закону України «Про страхування»). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК України, статтю 3 Закону України «Про страхування», і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Частиною сімнадцятою статті 9 Закону передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до пункту 10.8 договору, яким передбачено, що розмір страхового відшкодування в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та документів, які підтверджують факт страхового випадку та розмір спричиненої шкоди (кошторису збитків). Перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку не повинен перевищувати страхової суми по транспортному засобу та реальних витрат страховика на відновлення транспортного засобу. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі спричинених збитків з урахуванням: встановленої у розділі 4 договору франшизи (вираховується); додаткових витрат страховика (його представника), вказаного у пункті 7.1.6; умов, вказаних у пункті 10.7.1; пропорційної відповідальності страховика, відповідно до пункту 10.11; ліміта відповідальності, розрахованого згідно з пунктом 10.12; спеціальних умов вказаних у пункті 5.4 договору; отриманої суми відшкодування збитків від особи, відповідальної за відшкодування цих збитків відповідно до пункту 10.18; умов пункту 10.21.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що сума збитку розраховується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу в таких випадках: страхова сума складає певну частину дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення договору страхування; дійсна вартість транспортного засобу, яка розрахована експертом, на момент страхової події. У будь-якому випадку страхове відшкодування, відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», не може перевищувати розмір прямого збитку, спричиненого страховику в результаті настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 12.1 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом виплати страхувальникові (вигодонабувачеві) пені в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен календарний день прострочки виплати.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність в порядку передбаченому чинним законодавством України (пункт 12.3 договору).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції помилково виходив з того, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, залишивши поза увагою, що правовідносини виникли між сторонами з договору добровільного страхування і мають регулюватись Законом України «Про страхування».

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, враховуючи вказівки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2018 року, обґрунтовано взяв до уваги відповідь ПАТ «Укрсоцбанк» від 03 листопада 2017 року № 17-290/96-14443, надану на запит позивача, зі змісту якої вбачається, що позивач, як страхувальник, має право на пред'явлення вимоги до ПрАТ «СК «ВУСО» стосовно виплати страхового відшкодування на свою користь. ПАТ «Укрсоцбанк» не має наміру пред'являти вимогу до страхової компанії (а.с. 230, т. 1).

Разом з цим, в порушення статей 303, 315 ЦПК України 2004 року апеляційний суд, визначаючи розмір страхового відшкодування залишив поза увагою доводи відповідача щодо застосування положень статей 629, 979 УК України та частини сімнадцятої статті 9 Закону та пунктів 10.8, 10.11 договору, з урахуванням яких на користь позивача повинно бути стягнуто страхове відшкодування у розмірі 56 685, 31 грн (137 639, 27 х 0,68 - 500,00 - 36 409, 39).

Розмір пені в межах річного строку (п. 12.1 договору) повинен становити 20 690,14 грн (56 685,31 х 0,1 % х 365).

Три проценти річних підлягають розрахунку за 811 днів (за період з 11 листопада 2013 року до 02 лютого 2016 року) має становити 3 778,50 грн ( 56 685,31 х 0,03/365 х 811).

Сума збитків від інфляції повинна становити 45 478,62 грн (56685,31 х 180,23/100 %- 56 685,31), де 56 685,31 - сума боргу, 180,23 - індекс інфляції (за період з 11 листопада 2013 року до 02 лютого 2016 року).

Тобто, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення страхового відшкодування підлягають скасуванню, а розмір стягнутих сум зменшенню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру відшкодування майнової шкоди, пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_4

Оскільки касаційну скаргу відповідача задоволено та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову, то з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» в дохід держави необхідно стягнути судовий збір, який підлягав сплаті на час подання позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1023,12 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відшкодування моральної шкоди у касаційному порядку не оскаржуються, а отже не є предметом касаційного оскарження.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Укрсоцбанк», про відшкодування майнової шкоди і стягнення судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 56 685,31 грн (п'ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 30 копійок), пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 20 690,14 грн (двадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень 14 копійок), три проценти річних - 3 778,50 грн (три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 50 копійок), інфляційні втрати - 45 478,62 грн (сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 62 копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в дохід держави 1 023,12 грн (одну тисячу двадцять три гривні 12 копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик