П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/6894/17

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

21 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про неправомірні дії та зобов'язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира (правонаступник Департамент соціальної політики Житомирської міської ради) в частині надання йому недостовірної інформації на звернення від 17.07.2017 (відправлене рекомендованим листом 17.08.2017) та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира надати достовірну інформацію на звернення від 17.07.2017.

30.07.2018 позивач подав до суду адміністративний позов (уточнений) про неправомірні дії суб'єкта владних повноважене та зобов'язання відповідача здійснити певні дії. В уточненому позові позивач просив визнати неправомірні дії управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира (правонаступник Департамент соціальної політики Житомирської міської ради) в частині надання йому недостовірної інформації на звернення від 17.07.2017 (відправлене рекомендованим листом 17.08.2017) та направлення листів до різних інстанцій щодо припинення надання пільг та повернення коштів. А також просив, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира надати достовірну інформацію на звернення від 17.07.2017 та відкликати листи до різних інстанцій щодо припинення надання пільг та повернення коштів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи за участю позивача матеріали справи не містять.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, відповідач надав клопотання в якому просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 серпня 2017 року позивач направив Начальнику управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира запит від 17 липня 2017 року.

У цьому запиті позивач, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації», просив надіслати йому засвідчену копію рішення тимчасової комісії щодо перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчень інвалідів війни від 20.06.2017 №1 та надати інформацію в установлений законом термін; видати посвідчення інваліда війни 2 групи; виконати ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2017 року (а.с.7).

Управіління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира від 22.08.2017 за № 7102/07-02 повідомлено позивача про те, що його запит розглянуто. Направлено завірену належним чином копію протоколу засідання тимчасової комісії щодо перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчень інвалідам війни за період з 01.01.2005 по 31.03.2013 від 20.06.2017 № 1.

Крім того, лист відповідь містить інформацію, що відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з цим позивача повідомлено, що видати посвідчення інваліда війни 2 групи немає законних підстав, оскільки в спостережувальній справі про встановлення йому статусу інваліда війни 3 групи та видачі відповідного посвідчення відсутнє документальне підтвердження про залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Акцентовано увагу позивача на тому, що ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 17.07.2017 управління виконує і жодних листів з вимогою повернення їм надміру нарахованих коштів до будь - яких інстанцій не надсилає.

Разом з тим, в листі від 22.08.2017 зазначено, що на звернення позивача від 13.07.2017 надано відповідь від 18.07.2017 № 5703/07-02 із завіреною належним чином копією Положення про управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира.

Факт отримання листа від 22.08.2017 позивач не оспорює.

Однак, позивач вважає, що управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира надало йому недостовірну інформацію.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в суду першої інстанції відсутні підстави для визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира (правонаступником якого є Департамент соціальної політики Житомирської міської ради) в частині надання позивачу недостовірної інформації на його звернення від 17.07.2017 (відправлене рекомендованим листом 17.08.2017) та зобов'язання відповідача надати достовірну інформацію на звернення від 17.07.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Як передбачає ч.1 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з п.6 ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію

Відповідно до ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ "Про інформацію" Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Крім того, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, що достовірна інформація це інформація, яка відповідає реальності.

В даній адміністративній справі позивач саме посилається на недостовірність інформації наданій йому у листі відповіді від 22.08.2017 № 7102/07-02.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що в своєму запиті від 17.07.2017 позивач просить надіслати засвідчену копію рішення тимчасової комісії щодо перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчень інвалідів війни від 20.06.2017 №1 та надати інформацію в установлений законом термін; видати посвідчення інваліда війни 2 групи; виконати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 17.07.2017, так як невиконання рішення суду передбачає кримінальну відповідальність. (а.с.7)

В свою чергу відповідач, 20.08.2017 надав відповідь позивачу, яка містить засвідчену копію рішення тимчасової комісії щодо перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчень інвалідів війни від 20.06.2017 №1 та зазначає, що видача посвідчення інваліда війни 2 групи не є можливою, оскільки на це у відповідача немає законних підстав.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції викладені в запиті вимоги позивача про видачу посвідчення та вчинення дій щодо виконання судового рішення не є публічною інформацією в розумінні Закону №2939-VI, яка може бути надана суб'єктом владних повноважень на запит запитувача. Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира роз'яснено позивачу підстави видачі посвідчення інваліда війни 2 групи та повідомлено щодо виконання ухвали суду.

Крім того, в частині позовних вимог щодо відкликання листів до різних інстанцій щодо припинення надання пільг та повернення коштів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять лише лист до пенсійного фонду в якому зазначено, що у зв'язку з безпідставним встановленням статусу та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_2 прохання припинити виплату надбавки до пенсії з червня 2017 року (а.с.78) та листи інформаційного характеру, в яких зазначено, що відповідач просить привести у відповідність нарахування пільг позивачу та зазначає, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.17-22). В свою чергу, це не свідчить про припинення надання пільг та повернення коштів, а лише про приведення їх у відповідність (так як позивач має статус особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії) та відповідає нормам закону.

Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідач в достатній мірі підтвердив зазначене ним у відзиві, а судом не здобуто в достатній мірі доказів, які б підтвердили підставність позовних вимог ОСОБА_2.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.