Справа № 1-481

2009 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2009 року           Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі:

головуючого-судді             Чебан В.М.

при секретарі                 Гладчук А.Д.

з участю     прокурора                     Марусяк Ю.В.

адвоката                     ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця                 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше не судимого, військовозобов'язаного, на даний час не працюючого, раніше працюючого водієм таксі «Браво-захід», маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, -

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,  

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_3, 08.10.2009 року біля 09 год. 30 хв. керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Червоноармійській м. Чернівці в напрямку від вул. Комарова до вул. Ровенської по крайній лівій смузі руху. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу біля будинку № 85, перед яким в крайньому правому ряді зупинився автомобіль марки «Фіат Добло» держ. номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який переходив проїзну частину вул. Червоноармійської справа наліво відносно напрямку руху автомобіля по пішохідному переходу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння з переходом на основу черепа, забою головного мозку, закритого перелому обох кісток лівої гомілки, забійної рани скронево-тім'яної ділянки голови, саден та синців в ділянці голови, тулуба, правих верхньої та нижньої кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. (Згідно висновків додаткової судово-медичної експертизи № 2930 втор, від 04.11.2009 року).

Дану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті грубого порушення та невиконання вимог пунктів 2.3 (б), 18.4 ПДР України, які вимагають від водія: п. 2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Підсудний ОСОБА_3   в судовому засіданні свою вину визнав повністю, і пояснив, що дійсно 08.10.2009 року приблизно о 09:30 год. керуючи автомобілем марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_3, рухався по вул. Червоноармійській                м. Чернівці в напрямку від вул. Комарова до вул. Ровенської по крайній лівій смузі руху, яка була повністю вільна. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, у зв’язку з інтенсивним рухом транспорту, підсудний відволікся, в результаті чого допустив наїзд на пішохода, який переходив проїзну частину на пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху його автомобіля. Після здійснення наїзду він одразу викликав працівників ДАІ, та сприяв щоб потерпілому надали швидку медичну допомогу.

Визнає той факт, що ним були порушені правила дорожнього руху, зазначені в обвинувачені. Підсудний пояснив, що його стаж керування транспортними засобами становить біля 17 років, а також те, що ним було частково відшкодовано потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. В скоєному щиро розкаюється. Просив його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами з метою працевлаштуватись та мати реальну можливість відшкодувати потерпілому спричинену шкоду.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлений ним цивільний позов частково. А саме, просив стягнути з підсудного спричинену йому матеріальну шкоду в сумі 11930 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн., у зв’язку з тим, що підсудний в добровільному порядку відшкодував йому спричинену шкоду в сумі 10000 грн.. А також потерпілий просив не позбавляти підсудного права керувати транспортними засобами, для того, щоб останній міг працевлаштуватися, оскільки він є водієм, та в подальшому відшкодувати спричинену йому шкоду.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, його вина також доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом огляду місця події, схемою та фототаблицею до нього (а.с. 6-20), протоколом огляду транспортного засобу (а.с. 8-9), показами потерпілого ОСОБА_4 (а.c. 39-40), проведеним відтворення обстановки і обставин події з громадянином ОСОБА_3 (а.c. 56-59), показами свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 60-61, 62-63, 76-79, 80-82), висновками судово-медичної експертизи № 2815 втор, від 21.10.2009 року (а.c. 96-97), висновками додаткової судово-медичної експертизи № 2930 втор, від 04.11.2009 року (а.c. 102-103), висновками авто-технічної експертизи № 302-а від 17.10.2009 року (а.с. 115-122), висновками судової авто-технічної експертизи № 304-а від 19.10.2009 року (а.c. 131-134), а також іншими доказами по справі, які у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України підсудний визнав та з якими погодився в повному об’ємі.

Проаналізувавши вищенаведені докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудного за даною статтею кваліфіковані правильно, оскільки підсудний вчинив – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєний підсудним злочин належить до категорії тяжких злочинів.

Так, обставинами, що пом’якшують відповідальність підсудного, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину, його поведінку після ДТП, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, а також те, що підсудній частково відшкодував спричинену шкоду.

На підставі викладеного, враховуючи, що підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, є особою раніше не судимою, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без реального відбування покарання і до нього доцільно застосувати вимоги ст. 75 КК України.

Разом з тим, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керуванням транспортними засобами, виходячи з того, що надання транспортних послуг є єдиним джерелом заробітку підсудного, щоб надати можливість підсудному відшкодувати в подальшому завдані потерпілому моральні та матеріальні збитки. При цьому суд враховує той факт , що підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в тому числі і за аналогічні злочини, а також враховує думку потерпілого з цього приводу.

Що стосується заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_4, суд вважає що він підлягає до задоволення частково. А саме з урахуванням того, що підсудним ОСОБА_3 було відшкодовано потерпілому кошти в розмірі 10000 грн., з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягають стягненню кошти в сумі 11 930 грн. Що стосується стягнення з підсудного завданої моральної шкоду, то суд вважає що позов з цій частині слід задовольнити частково, а саме в сумі 65 000 грн.

Задовольняючи позов про відшкодування спричиненої моральної шкоди в сумі 65000 грн., суд виходить з того, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини підсудного, потерпілий тривалий час знаходився на лікуванні в лікувальних закладах, переносячи фізичні та моральні страждання, фізичний біль, до даного часу потерпілий не може ходити без костилів, у зв’язку з чим суттєво порушений звичайний порядок та спосіб життя потерпілого життєвий уклад  і спокій його сім’ї. За наведених обставин, потерпілий позбавлений можливості жити повноцінним життям, бачитися з друзями  та близькими.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75, 76  КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки, а саме: періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України  в Чернівецькій  області витрати на  проведення авто-технічної експертизи № 302-а від 17.10.2009 року, авто-технічної експертизи № 304-а від 19.10.2009 року в  сумі 1098,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги м. Чернівці», кошти витрачені на лікування ОСОБА_4 в сумі 4235,80 грн.

Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_4 - залишити за належністю ОСОБА_10.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 65000 гривень в якості відшкодування завданої моральної шкоди та 11930 грн. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку.

СУДДЯ: