ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 січня 2019 року Справа № 902/440/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича

на рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р.

(ухвалене о 15:24 год. у м Вінниці, повний текст складено 09.11.2018 р.)

у справі № 902/440/18 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича

до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"

про стягнення 345519,73 грн. шкоди

за участю представників сторін:

від позивача - Вавшко В.С.;

від відповідача - Шевчук О.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Григор'єв Євген Сергійович звернувся з позовом до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 345519,73 грн. шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2018 р. внаслідок аварії - прориву труби водопостачання біля приміщення торговельного комплексу з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою : м. Вінниця проспект Космонавтів, 35-А відбулося залиття магазину, який орендований ФОП Григор'євим Є.С. На місце аварії було викликано аварійну службу відповідача, яка того ж дня здійснювала ремонтні роботи по ліквідації прориву водогону.

Станом на 06.06.2018 р. в приміщенні магазину знаходилось товару на загальну суму 293625 грн. 75 коп. Внаслідок залиття приміщення магазину (рівень води досягав більш ніж 1,5 метрів) майже весь товар - кондитерські вироби був знищений, що завдало ФОП Григор'єву Є.С. реальних збитків на загальну суму 276972 грн. 65 коп., що підтверджується актом інвентаризації від 06.06.2018 р.

Окрім того, у зв'язку із знищенням товару, ФОП Григор'єв Є.С. не отримав дохід (упущена вигода) у вигляді торговельної націнки (виручка), який становить суму 68547 грн. 08 коп.

Посилаючись на ст. ст. 22, 1166 ЦК України, Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету У країни по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 р. № 30, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 № 231/767, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, вважає, що організація, яка надає послуги централізованого водопостачання, що доводиться відповіддю Вінницької міської ради за №301-00-011-33143 від 19.07.2018 р. на адвокатський запит та у зв'язку з тим, що прорив труби водопостачання відбувся поза межами будівлі, в якій розташоване орендоване нежитлове приміщення, тобто не у внутрішньобудинковій мережі водопостачання особою, яка відповідає за завдані йому збитки є саме КП "Вінницяоблводоканал".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 було відмовлено в задоволені позову.

При ухвалені вказаного рішення, суд виходив з того, що 02.03.2017 р. між ТОВ фірма "АЯГіК" та ФОП Григор'євим Є.С. укладено Договір оренди магазину № 52, за умовами якого ФОП Григор'єв Є.С., як Орендар, отримав в оренду торгове приміщення у торговельному комплексі з продажу продовольчих та непродовольчих товарів площею 103,8 кв. м. за адресою : м. Вінниця проспект Юності, 35-А (підвальне приміщення) на строк до 31.12.2019 р.

За інформацією виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-43900 від 21.09.2018 р. до відділу оперативного реагування "Цілодобова варта" Вінницької міської ради 06.06.2018 р. зафіксовано звернення по просп. Юності, 35-А у м. Вінниця щодо течії мережі холодного водопостачання та затоплення підвального приміщення магазину. Ремонтні роботи по усуненню течії виконувало КП "Вінницяоблводоканал".

Відповідно до інформації департаменту енергетики, транспорту та зв'язку, рішенням виконкому Вінницької міської ради від 11.12.1997 р. №1317, мережі водопостачання та каналізації житлового будинку №29 по просп. Юності прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс і обслуговування КП "Вінницяоблводоканал". Експлуатація, обслуговування та ремонт водопроводу до будинку № 29 по проспекту Юності, проводиться КП "Вінницяоблводоканал". Інформацією щодо причини пориву мережі водопостачання та виконавця робіт по усуненню аварійної ситуації, департамент енергетики транспорту та зв'язку Вінницької міської ради не володіє.

За доводами позивача станом на 06.06.2018 р. в приміщенні магазину знаходилось товару на загальну суму 293 625 грн.75 коп., в підтвердження чого останнім надано наступні товарно-транспортні та видаткові накладні.

06.08.2018 р. позивачем складено акт інвентаризації за яким майже весь товар - кондитерські вироби був знищений , що завдало ФОП Григор'єву Є.С. реальних збитків на загальну суму 276972 грн. 65 коп.

Окрім того, позивач зазначив, що у зв'язку із знищенням товару, він не отримав дохід (упущена вигода) у вигляді торговельної націнки (виручка), який становить суму 68547 грн. 08 коп.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 15, 16, 22, 623, 1166, 1192 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п. 15.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, зареєстрованих в Мін'юсті України 07 жовтня 2008 року за №936/15627, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів знаходження товару у приміщенні торговельного комплексу за адресою : м. Вінниця проспект Юності, 35-А станом на 06.06.2018 р. та, що надані позивачем докази не надають підстав для достовірного висновку визначення особи, винної у заподіянні шкоди, наявності протиправної поведінки Відповідача, причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і заподіянням шкоди (залиттям підвального приміщення).

Щодо вимоги про стягнення 68547 грн. 08 коп. упущеної вимоги суд виходив з того, що дана вимога є похідною від вимоги про стягнення реальних збитків, а враховуючи, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити настання у позивача реальних збитків на суму 276972 грн. 65 коп., суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення упущеної вигоди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Фізична особа-підприємець Григор'єв Євген Сергійович звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд зазначив, що позивачем не надано доказів знаходження знищеного товару у приміщенні торговельного комплексу за адресою: м. Вінниця, проспект Юності,35-А станом на 06.06.2018 року, позаяк надані позивачем первинні документи не свідчать, що товар постачався саме виробниками, а тому неможливо встановити строк придатності поставленого товару.

В той же час, жодний нормативно-правовий акт у сфері господарсько-торговельної діяльності не зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності придбавати товар безпосередньо та виключно у виробника, а наявність чи відсутність товару в приміщенні магазину не залежить від того, у кого такий товар був придбаний.

Під час розгляду справи питання щодо придатності знищеного товару жодним із учасників справи не піддавалось сумніву, тобто не було предметом позову, адже у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив КП "Вінницяоблводоканал" не вказувало на зазначені вище обставини та не оспорювало придатність товару до використання. Відтак суд, в порушення вимог ст. ст. 13, 14 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог та навів власні обставини для відмови у позові, що базуються виключно на припущенні про неналежну якість товару, придбаного позивачем для послідуючої реалізації. При цьому, судом не наведено будь-якої норми матеріального права, що давала змогу дійти до такого висновку.

Натомість наявність товару, який був знищений внаслідок залиття приміщення доводиться належними та допустимими доказами - первинними документами, в яких вказана дата придбання товару, його кількість та вартість. Вказані первинні документи містять усі необхідні реквізити, однак судом не вказано чому ці письмові докази не були ним взяті до уваги.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, належними доказами підтвердження факту та розміру збитків, є документи, які відображають набуття позивачем права власності на заявлений товар у розумінні цивільного законодавства (угоди про поставку, видаткові накладні, розрахункові документи).

Висновок суду про неналежність поданих доказів у підтвердження розміру матеріальної шкоди є помилковим, через невірне тлумачення судом вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Суд першої інстанції не послався у рішенні на норму закону, яка б вимагала від позивача обов'язково здійснювати оцінку збитків чи розміру відшкодування в порядку, передбаченому вказаним вище Законом.

У Акті про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення від 06.06.2018 р. комісією було визначено наявність товару на час залиття магазину, кількість та вартість товару, що був знищений внаслідок затоплення та кількість і вартість товару, що залишився непошкодженим. Розмір збитків був розрахований на підставі закупівельних цін, що містяться у первинних документах на придбання товару та відповідали тим цінам, що існували за місцем виконання зобов'язання на час подання позову до суду.

Висновок суду про неможливість судом застосувати ринкові ціни на час ухвалення судового рішення через не здійснення позивачем досудового врегулювання спору є абсолютно неспроможним, оскільки досудове врегулювання спору є правом позивача, а не обов'язком, що визначено ч.2 ст. 222 ГК України.

Більш того, безпідставно покладаючи на позивача обов'язок по досудовому порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, суд першої інстанції не врахував вимог ч. 1 ст.222 ГК України, якою визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість визначити особу, винну у заподіянні шкоди, наявність протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і заподіянням шкоди.

До такого висновку суд дійшов з тих підстав, що: будівля торговельно-офісного центру по проспекту Юності, 35 у м. Вінниці споруджена на відстані 1.1м. від осі водопроводу, а прибудова - безпосередньо на водопроводі, а також позивач не надав документів на будівлю, які б підтвердили виконання робіт з гідроізоляції.

Позивач вважає, що такі висновки суду першої інстанції прямо суперечать положенням ст.7, 13, 14 ГПК України та вимогам ч.2 ст. 1166 ЦК України, яка встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Твердження відповідача про відсутність гідроізоляції приміщення не підтверджена ним жодним належним доказом та, по суті, є його припущенням, яке було незаконно покладено в основу оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, за відсутності належних доказів про залиття приміщення магазину з вини будь-якої іншої особи - суд дійшов висновку про відсутність такої вини у відповідача виключно на припущеннях, що суперечить вимогам ст236 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Фізична особа-підприємець Григор'єв Євген Сергійович вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, не дослідив усі зібрані у справі докази та не оцінив їх в сукупності, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Від Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Позивач стверджує, що станом на 06.06.2018 р. в приміщенні магазину знаходився товар на суму 293625 грн. 75 коп. та надає видаткові накладні на поставку товару ФОП Григор'єву Євгену Сергійовичу.

Позивач зазначає, що на підставі наведених накладних товар був закуплений оптом, зберігався в орендованому приміщенні та мав бути відправлений на інші точки реалізації.

Видаткова накладна, як первинний документ, використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій і лише засвідчує факт такої передачі.

Однак, накладна не є належним і достатнім доказом переходу до покупця права власності на товар ( умови набуття права власності можуть бути визначені договором, на який міститься посилання в накладній) та знаходження товару в конкретній торговельній точці чи складі.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними та достатніми доказами того, що в магазині по просп. Юності 35-А знаходився товар на суму 293625 грн. 75 коп., про що й зазначив суд у рішенні.

Належним доказом на підтвердження розміру заподіяних збитків позивач повинен надати Звіт, складений та підписаний суб'єктом оціночної діяльності або висновок експерта. Однак, матеріали справи не містять таких доказів.

Не відповідає дійсності твердження. позивача в апеляційній скарзі про те, що представнику КП "Вінницяоблводоканал" Пилипенку С.І. пропонували підписати Акт про пошкодження майна та розмір завданих збитків.

Позивач не звертався до КП "Вінницяоблводоканал" з заявою про участь уповноважених представників підприємства у складанні та підписанні будь-яких Актів.

За відсутності належним чином складеного Акта з визначенням причин та наслідків затоплення, вимоги позивача є безпідставними.

Факт непридатності товару, в обсягах перелічених в Акті про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення від 06.06.2018р., визначений позивачем на власний розсуд.

В даному випадку доводити факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях або бездіяльності, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.

Між сторонами спору не існує договірних відносин з питань надання послуг водопостачання та водовідведення. За таких обставин, посилання позивача на Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, в частині визначення зобов'язань відповідача, в даній ситуації, є необґрунтованими.

Позивач стверджує, що причиною аварії та залиття приміщення магазину став незадовільний стан труби водопостачання ( фізичний знос), однак будь-яких доказів в обґрунтування свого висновку він не надав.

Прорив труби водопроводу трапився не в орендованому позивачем приміщенні і не будівлі торговельного центру. В даному випадку йдеться не про залиття магазину, як зазначає позивач, а підтоплення водою, яка просочилася з ґрунту в підвал через відсутність належної гідроізоляції приміщення та розміщення будівлі торговельно-офісного центру з порушенням вимог ДБН 360-92.

Наведене доводить відсутність неправомірних дій чи бездіяльності відповідача та причинно-наслідковий зв'язок зі шкодою.

Сам факт підтоплення підвалу свідчить про відсутність гідроізоляції підвалу, адже гідроізоляція підвальних приміщень передбачена в будівельних нормах саме для убезпечення їх від проникнення хімічно агресивних рідин, стічних, підземних, дощових, ґрунтових та інших вод.

Позивач на власний ризик розмістив в підвальному приміщенні магазин з продажу кондитерських виробів, де немає гідроізоляції.

Суд не порушував вимоги ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України та частини другої ст. 1166 ЦК України, як стверджує позивач, а звинувачення суду у збиранні доказів та перекладанні на позивача обов'язку по спростуванню вини відповідача є безпідставними.

За наведеного вище, відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим при повному дослідженні обставин справи та дотриманні норм матеріального і процесуального права.

03 січня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено наявні у справі докази та надано іншим доказам належної оцінки. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 скасувати та прийняти нове рішення яким задоволити позов.

Представник відповідача в режимі відеоконференції в судому засіданні вказала, що з доводами апелянта не погоджується та пояснила, що позивачем не було доведено всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для задоволення позову. Враховуючи викладене, просила суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича слід задоволити частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задоволити позов, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що ФОП Григор'єв Є.С. на підставі Договору оренди магазину № 52 від 02.03.2007 р. орендував торгове приміщення у торговельному комплексі з продажу продовольчих та непродовольчих товарів площею 103,8 кв. м. за адресою: м. Вінниця проспект Юності, 35-А (підвальне приміщення) на строк до 31.12.2019 р. (а. с. 17-19).

Як вбачається із позовної заяви, позивач зазначає, що вищевказане приміщення використовувалось ним в якості магазину-складу по торгівлі продовольчими товарами (кондитерськими виробами).

Відповідно до листа № 01-00-011-43900 від 21.09.2018 р., наданого на виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 31.07.2018 р., виконавчий комітет Вінницької міської ради повідомив, що до відділу оперативного реагування "Цілодобова варта" Вінницької міської ради 06.06.2018 р. зафіксовано звернення по просп. Юності, 35-А у м. Вінниця щодо течії мережі холодного водопостачання та затоплення підвального приміщення магазину. Ремонтні роботи по усуненню течії виконувало КП "Вінницяоблводоканал". За інформацією департаменту енергетики, транспорту та зв'язку, рішенням виконкому Вінницької міської ради від 11.12.1997 року №1317, мережі водопостачання та каналізації житлового будинку №29 по просп. Юності прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс і обслуговування КП "Вінницяоблводоканал". Експлуатація, обслуговування та ремонт водопроводу до будинку № 29 по проспекту Юності, проводиться балансоутримувачем, тобто КП "Вінницяоблводоканал". Інформацією щодо причини пориву мережі водопостачання та виконавця робіт по усуненню аварійної ситуації, департамент енергетики транспорту та зв'язку Вінницької міської ради не володіє.

Як зазначає позивач, в результаті аварії - прориву труби водопостачання біля приміщення торговельного комплексу з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою : м. Вінниця проспект Юності, 35-А відбулося залиття магазину, який орендований ФОП Григор'євим Є.С.

Станом на 06.06.2018 в приміщенні магазину знаходилось товару на загальну суму 293625 грн.75 коп.

На підтвердження вказаного, позивачем надано товарно-транспортні та видаткові накладні, а саме: №3918 від 04.06.2018 р. на суму 9057 грн. 23 коп.; №67832 від 24.05.2018 р. на суму 4329 грн. 01 коп.; №70792 від 31.05.2018 р. на суму 7873 коп. 99 коп.; №106357 від 15.05.2018 р. на суму 2131 грн. 84 коп.; №116666 від 29.05.2018 р. на суму 3689 грн. 51 коп.; №КЕ-0123654 від 31.05.2018 р. на суму 641 грн. 08 коп.; №КЕ-0123656 від 31.05.2018 р. на суму 5007 грн. 65 коп.; №КЕ-0123672 від 31.05.2018 р. на суму 10213 грн. 14 коп.; №КЕ-0123653 від 31.05.2018 р. на суму 10508 грн. 95 коп.; № 11 Я/1595675 від 02.06.2018 р. на суму 86 грн. 40 коп.; № 11 Я/1595679 від 02.06.2018 р. на суму 1763 грн. 70 коп.; №РН-0010168 від 31.05.2018 р. на суму 3814 грн. 32 коп.; №РН-0010169 від 04.06.2018 р. на суму 1567 грн. 26 коп.; №РН-0010167 від 28.05.2018 р. на суму 1834 грн. 56 коп.; №РН-0010165 від 23.05.2018 р. на суму 1746 грн. 66 коп.; №РН-0010166 від 25.05.2018 р. на суму 681 грн.; №FOO-A30747 від 24.05.2018 р. на суму 26460 грн. 93 коп.; №SАТ-Г32491 від 01.06.2018 р. на суму 34926 грн. 72 коп.; №4 від 28.05.2018 р. на суму 5407 грн. 50 коп.; №221 від 12.05.2018 р. на суму 16223 грн. 73 коп.; №165 від 04.06.2018 р. на суму 11474 грн. 54 коп.; №10817 від 01.06.2018 р. на суму 82017 грн. 30 коп.; №КЕ-0123657 від 05.06.2018 р. на суму 2005 грн. 74 коп.; 183 від 01.2018 р. на суму 49064 грн. 50 коп.; №ю-00035208 від 21.05.2018 р. на суму 15939 грн. (а. с. 31-55).

06.06.2018 р. ФОП Григор'євим Є.С. було складено Акт про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення, відповідно до якого позивачу було знищено товар на 276972 грн. 65 коп., не ушкодженого товару залишилось на 16653 грн. 10 коп. (а. с. 21-27).

Вказаний Акт підписаний ФОП Григор'євим Є.С., директором ТОВ "АЯГіК" ОСОБА_6, завідуючим господарською частиною ТОВ "АЯГіК" ОСОБА_7, та особами, посадове становище яких не вказано, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача вказав, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 є найманими працівниками позивача та працюють продавцями на підставі цивільно-правових угод.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

- завдання шкоди у результаті такої поведінки (збитки);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Доводячи наявність збитків та їх розмір позивач посилається на товарно-транспортні та видаткові накладні та Акт про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення від 06.06.2018 р., відповідно до якого збитки завдані позивачу внаслідок затоплення приміщення становлять 276972 грн. 65 коп.

Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" заперечуючи щодо задоволення позовних вказує, що накладні, надані позивачем, є неналежними та недопустимим доказами, що в магазині позивача знаходився товар на суму 293625 грн. 75 коп.

Однак, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

За наведеного вище, суд констатує, що видаткова та товарно-транспортна накладна є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки фіксують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається із долучених позивачем копій видаткових та товарно-транспортних накладних не у всіх зазначено договори на підставі яких відбувалася поставка.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що не з усіма постачальниками були укладені договори у письмовій формі, зокрема були і такі, що укладені в усній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особа, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Апеляційний господарським судом відмічається, що поставка продукції за видатковими накладними між господарюючими суб'єктами є способом укладення сторонами договору у спрощеній формі і виникнення на підставі таких накладних прав та обов'язків сторін.

Підсумовуючи вказане, суд приходить висновку, що надані позивачем копії товарно-транспортних та видаткових накладних підтверджують право власності позивача на вказаний в накладних товар на загальну суму 293625 грн.75 коп., а у сукупності з іншими матеріалами справи перебування такого товару в приміщенні магазину за адресою: м. Вінниця проспект Юності, 35-А. Доказів, які б це спростовували відповідачем не надано.

Щодо розміру збитків позивача в сумі 276972 грн. 65 коп., то суд зазначає наступне.

Позивачем надано Акт про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення від 06.06.2018 р., відповідно до якого збитки завдані позивачу внаслідок затоплення приміщення становлять 276972 грн. 65 коп.

Як було встановлено апеляційним господарським зазначений Акт підписаний ФОП Григор'євим Є.С., директором ТОВ "АЯГіК" ОСОБА_6, завідуючим господарською частиною ТОВ "АЯГіК" ОСОБА_7, та особами котрі є найманими працівниками у ФОП Григор'єва Є.С. - ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідач заперечуючи проти розміру збитків зазначає, що:

- вищевказаний Акт не може бути належним доказом у справі, оскільки таким доказом може бути лише звіт складений та підписаний суб'єктом оціночної діяльності або висновок експерта;

- позивач міг реалізувати частину продукції.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В той же час, відповідачем не надано господарським судам доказів на підтвердження своїх вищезазначених доводів, відповідачем не заявлялося клопотання про призначення експертизи у справі з метою встановити розмір збитків позивача в сумі 276972 грн. 65 коп.

Щодо посилань відповідача на те, що належним доказом підтвердження розміру заподіяних збитків може бути звіт, складений та підписаний суб'єктом оціночної діяльності або висновок експерта, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Вказані норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо обов'язковості проведення оцінки майна відсилають до інших нормативно-правових актів.

Судом відмічається, що в даному випадку за даних обставин справи положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не передбачено проведення оцінки, що в свою чергу не виключає проведення судової експертизи за заявою сторони, однак такої заяви не надходило.

За наведеного вище, суд приходить висновку, що позивачем доведено понесення збитків в сумі 276972 грн. 65 коп.

Щодо протиправної поведінки та вини відповідача у заподіянні позивачу збитків та причинним зв'язком між протиправною поведінкою боржника та збитками, апеляційним господарським судом, береться до уваги наступне.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 11.12.1997 р. № 1317 було затверджено Акт приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади міста 127 квартирного житлового будинку для малосімейних по вул.. Юності, 29 (а. с. 101).

17.12.1997 р. відповідно до Акту передачі-приймання на баланс водопровідно-каналізаційних мереж СПП "Вінницяводоканал" прийняла на свій баланс мережі водопроводу та каналізації житлового будинку по вул. Юності, 29 (а. с. 102).

Наведеним підтверджується, що відповідач є балансоутримувачем водопроводу, в результаті прорву якого було затоплено приміщення, орендоване позивачем.

Відповідно до п. 14.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Згідно із п. 1.2. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30 Ці Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

Пунктом 2.1.3. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України передбачено, що технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

Відповідно до пп. 2.9.1. - 2.9.7.п. 2.9. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) споруд і устаткування виробника включає в себе організаційно-технічні заходи нагляду і догляду за спорудами і всіма видами ремонту, які здійснюються періодично за заздалегідь розробленим планом. Метою ППР є попередження передчасного зносу споруд і устаткування, запобігання аварій, забезпечення безперебійної роботи споруд і устаткування при високих якісних і техніко-економічних показниках. Огляди споруд і устаткування повинні проводитись періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом. На основі даних цих оглядів і профілактичного обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється проектно-кошторисна документація і проводяться поточний і капітальний ремонти. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних витрат, включають до техпромфінплану виробника і здійснюють силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу. Капітальний ремонт виконують силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних бригад виробника (господарським способом). Впровадження систем ППР входить до обов'язків керівника виробника.

Пунктом 9.1.2. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України передбачено, що головними завданнями технічної експлуатації систем подачі і розподілу води є:

нагляд за станом водопровідної мережі, споруд, пристроїв і обладнання на ній, технічне утримання мережі, усунення засмічень, промерзання тощо;

розробка економічних режимів експлуатації мережі та управління її роботою;

забезпечення необхідного тиску води на вводах споживачів і розподіл потоків води згідно із замовленою споживачами потребою у воді;

утримання водопровідних мереж у належному санітарному стані, вчасна їх промивка та дезинфекція;

поточний і капітальний ремонти на мережах, ліквідація аварій і витоків;

ведення технічної документації та звітності;

нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мереж, споруд на ній і споживацьких приєднань;

вивчення мережі, нагляд за тиском, складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі з урахуванням будівництва в населеному пункті.

Враховуючи вищевказане, саме на відповідача як на балансоутримувача покладається обов'язок щодо вчинення дій спрямованих на належне утримання мережі водопостачання в належному стані, шляхом нагляд за нею, проведенням планово-попереджувальних, поточних і капітальних ремонтів на мережі водопостачання.

Беручи до уваги встановлений факт прориву труби, в результаті якого було затоплено приміщення, орендоване позивачем, суд приходить до висновку, що протиправна поведінка та вина відповідача полягає в неналежному виконанні ним своїх обов'язків, котрі були покладені на нього законодавством вказаним вище.

Поруч з тим, заперечуючи проти наявності своєї вини, відповідач посилається на невиконання в затопленому приміщенні робіт з гідроізоляції

Відповідно до п. 14.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 у разі використання приміщень складів, підвалів для господарської діяльності в них мають бути виконані усі роботи з гідроізоляції, передбачені діючими будівельними нормами.

Судом зазначається, що в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, саме на відповідача покладений обов'язок довести відсутність виконаних робіт з гідроізоляції приміщення.

В той же час, матеріали господарської справи № 902/440/18 не містять доказів на підтвердження відсутності робіт з гідроізоляції в орендованому позивачем приміщенні.

Щодо посилань відповідача на розміщення будівлі, в котрій розташоване орендоване позивачем приміщення, з порушенням вимог ДБН 360-92, апеляційний господарський суд, зазначає наступне.

Дійсно, нормами ДБН 360-92 передбачено, що відстань до водонесучих мереж не може становити менше 5 метрів.

Проте, позивач лише орендує приміщення у власника - ТОВ "АЯГіК", доказів відносно того, що приміщення є самовільним чи незаконним будівництвом або було збудоване без належного проектування чи не прийнято в експлуатацію не було долучено до матеріалів справи, а тому зазначені заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також відповідачем не надавалися докази відсутності його вини у прориві труби, не заявлялося клопотання про призначення експертизи щодо встановлення причин прориву труби.

Судом відмічається, що всі документи, котрими було зафіксовано факт аварії, її причину, заміну труби водопостачання знаходяться у відповідача.

Проте, всупереч положенням п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України щодо обв'язків відповідача сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом та не приховувати докази не подав вищевказані документи суду, а лише констатував факт відсутності своєї вини.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками в даному випадку полягає в тому, що внаслідок невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо утримання мережі водопостачання в належному стані

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України відсутності його вини у завдані шкоди позивачу, то суд приходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підставними та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 68547 грн. 08 коп. упущеної вигоди апеляційний господарський суд виходить за наступного.

Згідно зі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Наявний в матеріалах Розрахунок упущеної вигоди внаслідок затоплення товару (а. с. 28-30) не може бути взяти судом до уваги, у зв'язку із тим, що суми, зазначені в ньому не підтверджені належними та допустимими доказами, як то фінансовою звітністю за попередні періоди, податковою звітністю та іншими доказами котрі б підтверджували обіг коштів, отриманий дохід та прибуток, у зв'язку з чим, апеляційний господарський суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Беручи до уваги встановлений судом факт понесення збитків позивачем з вини відповідача, рішення у даній справі про відмову в позові повністю не може бути справедливим, оскільки таке рішення не базується на завданнях господарського судочинства щодо справедливості та ефективного захисту порушеного права позивача.

Окрім того, як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 345519 грн. 73 коп. завданої шкоди.

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд констатує, що враховуючи норми ст. ст. 1-3 Господарського кодексу України сторони є суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність.

В той же час, ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224-226 Господарського кодексу України передбачено такий вид відповідальності, як відшкодування збитків, їх склад та розмір, умови і порядок відшкодування.

Вище у даній постанові встановлено наявність, розмір та умови передбачені законом для їх відшкодування.

Враховуючи наведені положення законодавства та те, що законом передбачений такий спосіб захисту як відшкодування збитків, апеляційний господарський суд приходить висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення 276972 грн. 65 коп. збитків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє відображення в матеріалах справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки судом першої інстанції було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення 68547 грн. 08 коп. упущеної вимоги з тих підстав, що дана вимога є похідною від основної вимоги про стягнення реальних збитків, а апеляційним господарським судом змінено мотиви відмови у задоволенні позову в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення слід скасувати повністю, незалежно від часткового задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича слід задоволити частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким частково задоволити позов.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 р. у справі № 902/440/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"(21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Київська, будинок 173, код 03339012) на користь Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 276972 грн. 65 коп. збитків та 4154 грн. 53 коп. витрат по оплаті судового збору за подання позову.

В задоволенні позову в частині стягнення 68547 грн. 08 коп. упущеної вигоди відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"(21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Київська, будинок 173, код 03339012) на користь Фізичної особи-підприємця Григор'єва Євгена Сергійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 6251 грн. 80 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарського суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 902/440/18 надіслати господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" січня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.