|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"13" червня 2006 р. |
Справа № 31/599-05-11045 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
(згідно розпорядження Першого заступника голови суду Бандури Л. І. №13 від 27.02.2006 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Колоколова С. І., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В. на колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.),
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
від позивача -Арнаут А.Г.,
від відповідача -Столяр О.І. ,
від 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні скарги СФГ „Каліга Л.М.” та ТОВ „Фірма „Дінекс”
на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2006 р.
у справі №31/599-05-11045
за позовом ТОВ „Фірма „Дінекс”, м. Ізмаїл Одеської області
до СФГ „Каліга Л.М.”, с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області
3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - СМК „Промінь”, с. Першотравневе, Ізмаїльський район Одеської області
про стягнення 219031,5 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
02.12.2005 р. (вх. №13280) ТОВ „Фірма „Дінекс” у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до СФГ „Каліга Л.М.” про стягнення суми боргу у розмірі 219031,5 грн.. Також позивач просив суд у порядку попереднього забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача (а.с. 2-3). Свої вимоги воно мотивувало наступним.
26.09.2003 р. між Фірмою „Дінекс” (на підставі рішення загальних зборів засновників від 07.07.2004 р., Статут був викладений у новій редакції, і відповідно до законодавства, назва підприємства - ТОВ „Фірма „Дінекс”) і СФГ „Каліга Л.М.” був укладений договір зворотної фінансової допомоги №7/18, на підставі якого Фірма здійснює на зворотній основі фінансову допомогу СФГ „Каліга Л.М.” у розмірі 150000 грн. для зрощення сільськогосподарської продукції, а господарство приймає ці фінансові кошти, користується ними і повертає згідно до умов договору без плати за користування. На підставі п.1.2 договору, виділення коштів здійснюється шляхом переводу грошових коштів на рахунок відповідача: 100000 грн. у вересні 2003 р. і 50000 грн. у жовтні 2003 р., а строк повернення був встановлений до 01.09.2004 р.. На виконання договору позивач перерахував відповідачу 26.09.2003 р. суму у розмірі 100000 грн.. 29.09.2003 р. у договір зворотної фінансової допомоги №7/18 були внесені зміни, згідно яким був змінений порядок повернення фінансової допомоги: відповідач постачає СМК „Промінь” ПММ і запчастини, необхідні для збирання технічних і зернових культур в рахунок виконання зобов'язань позивача перед СМК „Промінь” за контрактами №7/15 і 7/16 від 24.09.2003 р.. Вартість поставлених ПММ і запчастин виключається з боргових зобов'язань відповідача за договором №7/18 на підставі акту звірки між СМК „Промінь” і відповідачем, а різниця між отриманою фінансовою допомогою і вартістю поставлених ПММ і запчастин погашається відповідачем у строк до 01.09.2004 р.. На час звернення з позовом, відповідачем не наданий акт звірки відповідно до вимог договору, а також не перерахована сума зворотної фінансової допомоги -100000 грн.. На підставі п.2.2 договору №7/18, за несвоєчасне повернення суми фінансової допомоги відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100% несвоєчасно поверненої суми. Таким чином, враховуючи ст. 625 ЦК України, загальна заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми складає 219031,5 грн.. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 610,611 ЦК України, ст.ст. 220,229 ГК України.
До позовної заяви позивач також додав розрахунок позову (а.с. 34-35), в якому вказав, що з 01.09.2004 р. по 28.11.2005 р. -454 дні прострочення. 3%/365 днів*454 дні*1000 грн.=3731,5 грн.. З 01.09.2004 р. по 31.10.2005 р. інфляція склала: у вересні 2004 р. -101,3% (100000/100%*101,3%=101300, 101300-100000=1300 грн.); у жовтні 2004 р. -102,2% (100000/100%*102,2%=102200, 102200-100000=2200 грн.); у листопаді 2004 р. -101,6% (100000/100%*101,6%=101600, 101600-100000=1600 грн.); у грудні 2004 р. -102,4% (100000/100%*102,4%=102400, 102400-100000=2400 грн.); у січні 2005 р. -101,7% (100000/100%*101,7%=101700, 101700-100000=1700 грн.); у лютому 2005 р. -101,0% (100000/100%*101,0%=101000, 101000-100000=1000 грн.); у березні 2005 р. -101,6% (100000/100%*101,6%=101600, 101600-100000=1600 грн.); у квітні 2005 р. -100,7% (100000/100%*100,7%=100700, 100700-100000=700 грн.); у травні 2005 р. -100,6% (100000/100%*100,6%=100600, 100600-100000=600 грн.); у червні 2005 р. -100,6% (100000/100%*100,6%=100600, 100600-100000=600 грн.); у липні 2005 р. -100,3% (100000/100%*100,3%=100300, 100300-100000=300 грн.); у серпні 2005 р. -100,0%; у вересні 2005 р. -100,4% (100000/100%*100,4%=100400, 100400-100000=400 грн.); у жовтні 2005 р. -100,9% (100000/100%*100,9%=100900, 100900-100000=900 грн.). Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції збільшилася на 15300 грн.. Отже, враховуючи п.2.2 договору, сума боргу з урахуванням штрафних санкцій складає 200000 грн.. На підставі вищенаведеного, сума позову складає 100000 грн. (сума боргу за договором №7/18) + 100000 грн. (сума штрафних санкцій) + 3731,5 грн. (3% річних) + 15300 грн. (з урахуванням індексу інфляції) = 219031,5 грн..
13.02.2006 р. (вх. №2822) відповідач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів та залучення в якості 3-х осіб: СМК „Промінь” в особі бухгалтера Павленко, оскільки позовні вимоги основані на нібито не наданні відповідачем акту звірки між СМК „Промінь” і відповідачем, а даний акт звірки міг бути складений тільки за участю СМК „Промінь”, та ФХ „Дінекс - Агро”, яке отримало всю продукцію зрощену відповідачем за рахунок власних коштів та фінансової допомоги фірми „Дінекс” (а.с. 59).
13.02.2006 р. (вх. №2821) відповідач надав суду відзив (а.с. 60), в якому просив відмовити у позові, оскільки 26.09.2003 р. ТОВ „Фірма Дінекс” перерахувала відповідачу 100000 грн. для зрощення сільгосппродукції на землях СМК „Промінь”. Відповідач вклав у зрощення сільгосппродукції в 2003 р. 132000 грн., що підтверджується актом звірки СМК „Промінь”. Усі первісні документи у 2003 р. були передані позивачу. Весь врожай зрощений за рахунок коштів відповідача, у т. ч. і фінансової допомоги перейшов незаконно у власність громадянина ОСОБА_1, який володіє ТОВ „Фірма Дінекс” і ФХ „Дінекс - Агро”. ФХ „Дінекс - Агро” не здійснило розрахунку з відповідачем, заборгував за виконані роботи по зрощенню сільгосппродукції більш 137000 грн., і ТОВ „Фірма Дінекс” не здійснило розрахунку з відповідачем, заборгував за виконані роботи по зрощенню сільгосппродукції більш 32000 грн., що були вкладені відповідачем в рахунок обіцяних 150000 грн. за договором №7/18.
16.02.2006 р. (вх. №3182) позивач надав суду письмові пояснення на відзив (а.с. 224-225), в яких просив задовольнити свій позов та зазначив, що акт звірки підписаний сторонами 15.08.2005 р., але на цю дату СМК „Промінь” фактично припинив свою діяльність, так як рішення про ліквідацію кооперативу було прийнято ще 12.02.2004 р., тобто акт звірки від СМК „Промінь” міг бути підписаний лише головою ліквідаційної комісії або уповноваженою на підставі доручення особою, але ніяк не бухгалтером СМК „Промінь”. На момент підписання акту звірки -15.08.2005 р., ОСОБА_2 не працювала в СМК „Промінь”, про що свідчить відповідний запис в її трудовій книжці. ОСОБА_2 звільнена з СМК „Промінь” 08.12.2003 р., а на момент підписання акту звірки працювала бухгалтером в ФХ „Дінекс - Агро”. Станом на 15.08.2005 р. в СМК „Промінь” не рахувалося працівників, про що свідчать дані Першотравневської сільської ради, УПФ в Ізмаїльському районі, Управління статистики в м. Ізмаїл тощо. 09.02.2006 р. ТОВ „Фірма Дінекс” звернулася з письмовою заявою про порушення кримінальної справи за фактом фальсифікації акту звірки з метою привласнення грошових коштів до Ізмаїльського РВ УМВС України в Одеській області. Таким чином, на думку позивача, акт звірки від 15.08.2005 р. є не дійсним та таким, який не повинен враховуватись судом при винесенні рішення з цієї справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2006 р. (а.с. 235) відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до справи в якості 3-х осіб СМК „Промінь” та ФХ „Дінекс - Агро”, оскільки останні не є учасниками договору №7/18, щодо якого виник судовий спір, у зв'язку з чим рішення у справі не може вплинути на права або обов'язки СМК „Промінь” та ФХ „Дінекс - Агро” щодо однієї зі сторін у справі.
24.02.2006 р. (вх. №3946) відповідач надав суду клопотання про залучення документів, отриманих в Ізмаїльській районній прокуратурі, до матеріалів справи та, враховуючи приписи ст.ст. 258,267 ЦК України, просив відмовити позивачу у позові, у зв'язку зі спливом строків позовної давності по стягненню штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2006 р. (підписаним суддею Лєсогоровим В.М. 01.03.2006 р.) позов задоволено частково, а саме, стягнено з відповідача на користь позивача 119031,5 грн. (основний борг, інфляційні, 3% річних), 1190,31 грн. витрат по держмиту та 64,12 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в іншій частині позову відмовлено та на позивача покладено судові витрати у справі: по держмиту у сумі 1000 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 53,88 грн. (а.с. 335-337). Таке рішення суд обґрунтував наступним. Суд відхилив акт звірки від 15.08.2005 р., оскільки з боку СМК „Промінь” він підписаний не уповноваженою особою. Так, з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що вона звільнена з СМК „Промінь” з 27.11.2003 р., після чого працювала у ФХ „Дінекс - Агро” до 01.02.2006 р.. На дату підписання акту звірки ОСОБА_2 в СМК „Промінь” не працювала. Суд відхилив надані відповідачем накладні, рахунки та інші матеріали, оскільки вони не засвідчують передання відповідачем СМК „Промінь” ПММ та запасних частин в рахунок позики наданої позивачем відповідачу. Не поставивши СМК „Промінь” ПММ та запасні частини, відповідач обрав для себе альтернативне зобов'язання щодо повернення позивачу позики в грошовій формі. Заборгованість відповідача перед позивачем за позикою складає 100000 грн.. Відповідач своєчасно позивачу позику не повернув, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з 02.09.2004 р.. Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив його правильність. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив його правильність. До штрафу нарахованого позивачем застосовується позовна давність в шість місяців. У даному випадку відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з 02.09.2004 р.. З цієї дати у позивача виникло право на застосування до відповідача штрафу та почався перебіг піврічного строку позовної давності щодо застосування штрафу в сумі 100000 грн.. Перебіг строку позовної давності закінчився 02.03.2005 р.. Позивач звернувся до суду з позовом 02.12.2005 р.. Таким чином, позивач пропустив позовну давність щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 100000 грн.. Відповідач письмово заявив суду про застосування у справі позовної давності щодо штрафних санкцій. Крім того, суд відхилив правові позиції відповідача, оскільки вони не відповідають законодавству та обставинам справи. В обґрунтування такого рішення суд послався на ст.ст. 172,374 ЦК України 1963 р., розділ У, ст.ст. 256,258,261,267,625 ЦК України, ст.ст. 223,230,232 ГК України та лист ВСУ №62-97р від 03.04.1997 р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та відмовити у задоволенні позову, з тих же підстав, що, були викладені ним у своєму відзиві, а також, враховуючи те, що суддя двічі під різними приводами не прийняв зустрічний позов (ухвали №31/212-06 від 16.02.2006 р. та №31/156-06 від 06.02.2006 р.). Суддя перейменував договір зворотної фінансової допомоги в договір позики; він перекрутив умови договору. У договорі зворотної фінансової допомоги ніде ні вказано, що фінансова допомога повертається в грошовій формі. Суддя безпідставно не прийняв до уваги накладні, рахунки та інші матеріали. Стягнення штрафних санкцій в сумі 19031,5 грн. в порушення умов договору та строків позовної давності є незаконним. Суд так і не встановив, чи була ОСОБА_2 на момент підписання акту звірки в трудових відносинах з СМК „Промінь”. Між СМК „Промінь” та відповідачем ніколи не існувало ніяких договірних зобов'язань. СМК „Промінь” ніколи нічого не винно було відповідачу та навпаки. Тому вимагати в договорі між позивачем і відповідачем акт звірки між відповідачем і 3-ю особою, з якою відповідач не мав ніколи ніяких договірних відносин, неправомірно. Договір зворотної фінансової допомоги не може бути визнаний укладеним, оскільки сторони не домовилися про його предмет. Так, у п.1.3. договору вказано, що відповідач не має права передавати фінансову допомогу 3-м особам, а у п.1.2. в зміненому варіанті вказано, що повернення фінансової допомоги здійснюється шляхом її передачі 3-ій особі - СМК „Промінь”. Суд в своєму рішенні навіть не згадує постанову слідчого Ізмаїльської районної прокуратури від 21.02. про відмову у порушенні кримінальної справи щодо відповідача за скаргою позивача про фальсифікацію акту звірки від 15.08.2005 р..
Частково не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення в частині відмові йому в стягненні з відповідача штрафних санкцій та ухвалити нове про стягнення штрафу в розмірі 100 000 грн., оскільки, на його думку, суд необґрунтовано відмовив в задоволенні цих вимог.
Розгляд справи було призначено на 11.04.2006р., про що сторони, згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просив суд залишити цю скаргу без задоволення.
За клопотанням представників сторін, фіксування судового засідання здійснювалось без використовування технічних засобів.
За клопотанням представника відповідача, ухвалою від 11.04.2006р. колегія суддів залучила до участі у розгляді справи на стадії апеляційного провадження СМК „Промінь” в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, а за клопотанням представників сторін - продовжила на один місяць розгляд справи та відклала її розгляд на 23.05.2006р., про що сторони та залучена судом 3-я особа були повідомлені належним чином.
Судова колегія встановила, що СМК „Промінь” знаходиться в стадії ліквідації і керівництво цим підприємством здійснює не його керівник - Заболотний І.М., а ліквідаційна комісія.
Представник 3-ї особи у судове засідання 23.05.2006р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія, враховуючи думку представників сторін, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи копії акту звірки розрахунків між ним та 3-ю особою від 09.12.2003р..
Представник скаржника - відповідача в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу КФГ „Каліга Л.М.”, просив її задовольнити на викладених у ній підставах та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Представник скаржника - позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги КФГ „Каліга Л.М.”, залишити рішення без змін в частині задоволених позовних вимог, скасувати рішення в частині відмови у стягненні штрафу та ухвалити нове рішення в цій частині, стягнувши з відповідача на його користь штраф у сумі 100 000 грн..
Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.05.2006р..
В судове засідання 25.05.2006р. представник відповідача не з'явився.
Позивач надав доповнення до апеляційної скарги і заявив письмове клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на акті від 03(09).12.2003р. керівнику СМК „Промінь” -Заболотному І.М.. До клопотання позивач додав заяву Заболотного І.М. про те, що він ніяких документів Калігі Л.М. не підписував.
Судова колегія відклала розгляд справи на 13.06.2006р. та витребувала у відповідача оригінал акту від 09.12.2003р., а також раніше витребувані документи, в тому числі первісні документи, які б підтверджували передачу відповідачем третій особі майна та грошових коштів зазначених в акті від 09.12.2003р..
Відповідач вимоги суду не виконав, витребувані документи, в тому числі оригінал акту від 09.12.2003р., суду не надав.
Судова колегія заслухала усні пояснення колишнього керівника СМК „Промінь” -Заболотного І.М., який пояснив, що він не пам'ятає, що б він підписував акт від 09.12.2003р., і не може підтвердити, що у наданій відповідачем суду копії цього акту стоїть саме його підпис. Він також зазначив, що відповідач здійснював з СМК „Промінь” деякі розрахунки, але точні данні, які саме та їх об'єми вказати не може.
Судова колегія відхилила клопотання позивача та відповідача про призначення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на акті від 03(09).12.2003р. керівнику СМК „Промінь” -Заболотному І.М., оскільки відповідач не виконав вимогу суду, а саме не надав оригінал цього акту, а по ксерокопії документу судові експерти почеркознавчу експертизу не здійснюють.
За згодою представників сторін, згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників сторін та колишнього керівника СМК „Промінь” -Заболотного І.М., ознайомившись з доводами апеляційних скарг та запереченнями позивача на скаргу відповідача, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази та прийняті судом додаткові документи, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи і цю обставину встановив та дослідив місцевий суд, 26.09.2003 р. між Позивачем - ТОВ „Фірма „Дінекс” (попередня назва - „Фірма „Дінекс”) і відповідачем - СФГ „Каліга Л.М.” був укладений договір зворотної фінансової допомоги №7/18 (а.с.7), на підставі якого Позивач взяв на себе зобов'язання по наданню відповідачу зворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000 грн. (в т.ч.: 100 000 грн. у вересні 2003р. та 50 000 грн. у жовтні 2003р.) для зрощення сільськогосподарської продукції, а Відповідач зобов'язувався прийняти ці кошти, користується ними і повернути їх до 01.09.2004р. без плати за користування. Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення суми фінансової допомоги відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100% несвоєчасно поверненої суми.
Позивач частково виконав умови договору, перерахувавши відповідачу 26.09.2003 р. 100000 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Решта суми фінансової допомоги позивачем відповідачу перерахована не була.
29.09.2003р. сторони внесли зміни до договору, згідно яким був змінений порядок повернення фінансової допомоги: відповідач постачає СМК „Промінь” ПММ і запчастини, необхідні для збирання технічних і зернових культур в рахунок виконання зобов'язань позивача перед СМК „Промінь” за контрактами №7/15 і 7/16 від 24.09.2003 р.. Вартість поставлених ПММ і запчастин виключається з боргових зобов'язань відповідача за договором №7/18 на підставі акту звірки між СМК „Промінь” і відповідачем, а різниця між отриманою фінансовою допомогою і вартістю поставлених ПММ і запчастин погашається відповідачем у строк до 01.09.2004р. (а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та СМК „Промінь” дійсно було укладено контракти №7/15 і 7/16 від 24.09.2003 р., згідно яких позивач зобов'язувався поставити СМК „Промінь” матеріальні цінності - ПММ та запчастини (а.с.10-14).
З викладеного вбачається, що єдиним документом передбаченим умовами укладеного сторонами договору №7/18 від 26.09.2003р. зі змінами від 29.09.2003р., який би підтверджував повернення відповідачем фінансової допомоги позивачу, шляхом поставки відповідачем СМК „Промінь” ПММ та запчастин, є акт звірки між відповідачем та СМК „Промінь”.
В матеріалах справи наявний акт звірки від 15.08.2005р. між відповідачем та СМК „Промінь”, підписаний з боку відповідача керівником підприємства та скріплений його печаткою, а з боку СМК „Промінь” - бухгалтером ОСОБА_3, однак без печатки СМК „Промінь” (а.с.192).
Проте, як свідчать матеріали справи (в тому числі копія трудової книжки ОСОБА_3 та її пояснення слідчому), і цю обставину встановив та всебічно дослідив місцевий суд, особа, яка підписала цей акт з боку СМК „Промінь”, а саме ОСОБА_3, на час складання (підписання) цього акту - 15.08.2005р. вже не працювала бухгалтером в СМК „Промінь”, оскільки її було звільнено 08.12.2003р..
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не мала станом на 15.08.2005р. повноважень підписувати зазначений акт як представник СМК „Промінь”.
Ті обставини, що данні акту зазначались станом на 01.08.2004р., теж не можуть бути підставою для визнання цього акту належним доказом, виходячи з такого.
По -перше, в даному випадку не має правового значення, станом на який час зазначались в акті розрахунки, а головним є, коли складався і ким, тобто чи уповноваженими особами він підписувався. По -друге, ОСОБА_3, яку було звільнено з СМК „Промінь” 08.12.2003р., крім того, що вона не мала права підписувати цей акт, не мала права констатувати наявність розрахунків станом на 01.08.2004р., тобто через дев'ять місяців після звільнення.
Посилання скаржника (відповідача) на постанову слідчого від 21.02.2006р. про відмову у відкритті кримінальної справи, як на доказ, який підтверджує законність (чинність) зазначеного акту, не може прийматись до уваги, оскільки ця постанова, згідно ст.35 ГПК України, не є встановленим фактом, який не потрібно доводити, тобто цій постанові, відповідно до вимог ст.43 ГПК України, повинна даватись оцінка в сукупності з іншими доказами.
Проте, ця постанова містить помилкові висновки про те, що ОСОБА_3 могла зазначати в акті данні станом на 01.08.2004р., оскільки на цей час займала посаду гол. бухгалтера СМК „Промінь”, тоді як матеріали справи свідчать, що на той час, починаючи з 08.12.2003р., вона вже не працювала у СМК „Промінь”, а тому ця постанова не може прийматися до уваги, як належний і достовірний доказ.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що цей акт не може бути прийнято до уваги, як належний доказ, який підтверджував здійснення розрахунків з боку відповідача з СМК „Промінь” в рахунок погашення фінансової допомоги за договором №7/18 від 26.09.2003р. (зі змінами від 29.09.2003р.).
З викладеного вбачається, що передбачений умовами укладеного сторонами договору №7/18 від 26.09.2003р. (зі змінами від 29.09.2003р) акт звірки між відповідачем та СМК „Промінь” (який би підтверджував повернення відповідачем фінансової допомоги позивачу, шляхом поставки відповідачем СМК „Промінь” ПММ та запчастин), не складався, тобто правових підстав для визнання факту, що відповідач розрахувався з позивачем за отриману фінансову допомогу немає.
Надані відповідачем суду першої інстанції документи, які, на його думку, підтверджують здійснення ним розрахунків по договору №7/18 від 26.09.2003р. (зі змінами від 29.09.2003р.) (а.с.63-191,193-221,235-293), не є передбаченим умовами договору актом звірки і не є належними доказами, оскільки з них не можливо встановити, яким чином вони відносяться до спірного договору, не підтверджують його виконання та ніким, крім відповідача, належним чином не засвідчені, а декотрі взагалі не засвідчені.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, у порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів, що він здійснив розрахунки за отриману від позивача фінансову допомогу.
Посилання скаржника (відповідача) на те, що суд невірно встановив правову природу договору №7/18 від 26.09.2003р., помилково визнавши його договором позики, також не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування судового рішення, виходячи з такого.
Чинний, на час укладення договору №7/18 від 26.09.2003р., ЦК УРСР (1963р.) не передбачав такого виду договору як фінансова допомога. Однак, діючій на час укладення цього договору, п.1.22.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає такі поняття як безповоротна і поворотна фінансова допомога. При цьому, поворотною фінансовою допомогою законодавець визнає суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Крім того, ст.374 ЦК УРСР (1963р.) передбачала такий вид договорів як позика, які за своєю правовою суттю є нічим іншим як договором поворотної фінансової допомоги, у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Оскільки умовами договору №7/18 від 26.09.2003р. передбачено, що він діє до повернення відповідачем фінансової допомоги, а відповідач не повернув її до цього часу, то до цих відносин, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., необхідно застосовувати положення та норми цього Кодексу.
Стаття 1046 ЦК України також визначає суть договору позики. З аналізу змісту цієї статті та договору №7/18 від 26.09.2003р. можливо зробити висновок, що цей договір є договором позики, що тотожно, в даному випаду, договору фінансової допомоги у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому, законодавець у вищезазначених нормативних актах не встановлює заборону учасникам такого виду договорів встановлювати іншій альтернативний порядок повернення отриманих грошових коштів, тобто, в тому числі шляхом розрахунків будь-якими матеріальними цінностями.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов до правильного висновку, що зазначений договір за своєю суттю є договором позики.
Посилання скаржника (відповідача) на те, що умовами договору не передбачалось повернення фінансової допомоги шляхом повернення позивачу грошових коштів, суперечить змісту договору, зі змінами до нього, який передбачає, що різниця між отриманою фінансовою допомогою і вартістю отриманих СМК „Промінь” ПММ та запчастин погашається відповідачем у строк до 01.09.2004р.. Оскільки відповідач взагалі не поставив ПММ та запчастини, то, відповідно, він повинен повернути суму фінансової допомоги, що ним зроблено не було.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст.193 ГК України (на яку послався суд в рішенні) та ст.625 ЦК України (на яку послався позивач у позові), колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув на користь позивача з відповідача суму позики (фінансової допомоги) у грошовому вимірі. Також, місцевий суд обґрунтовано стягнув передбачені вищезазначеними нормами та ст.1050 ЦК України (в який робиться посилання на ст.625 ЦК України) інфляційні витрати та 3% річних, вимогу про стягнення яких заявив позивач, вірно розрахувавши їх розмір.
Судова колегія критично оцінює надану відповідачем в процесі апеляційного провадження копію акту звірки розрахунків від 09.12.2003р., в якому зазначено, що відповідач, відповідно до умов договору №7/18 від 26.09.2003 р., укладеного між ним і Позивачем (змін внесених до нього 29.09.2003р.), поставив СМК „Промінь” ПММ, запчастини і сільськогосподарську продукцію та повернув грошові кошти на загальну суму 115726,07 грн., а СМК „Промінь” - прийняв їх, та не приймає її до уваги, виходячи з такого.
Складання (підписання) цього акту заперечується керівником СМК „Промінь”, що підтверджується його письмовою заявою на ім'я голови Одеського апеляційного господарського суду, тобто складання цього акту викликає сумнів, а тому апеляційна інстанція для вирішення цього питання (підтвердження або спростування факту виконання відповідачем зобов'язань) витребувала у відповідача оригінал акту від 09.12.2003р., а також первісні документи, які б реально підтверджували передачу відповідачем третій особі майна та грошових коштів зазначених в акті від 09.12.2003р.. Проте, відповідач цієї вимоги суду не виконав.
З усних пояснень колишнього керівника СМК „Промінь” -Заболотного І.М. не можливо встановити, чи підписував він акт від 09.12.2003р., а тому копію цього акту без наявності його оригіналу та первісних документів, які б підтверджували зазначені в цій копії акту розрахунки, не можна приймати до уваги, як належний і достатній доказ здійснення відповідачем розрахунків, а інших доказів відповідач суду не надав.
Пояснення колишнього керівника СМК „Промінь” -Заболотного І.М. стосовно того, що відповідач здійснював з СМК „Промінь” деякі розрахунки також не можна прийняти до уваги, оскільки, по-перше, точні данні, які саме відповідач здійснював розрахунки, ця особа вказати не може, оскільки не пам'ятає, а, по-друге, здійснення розрахунків повинно підтверджуватись первісними документами і не може встановлюватись на підставі усних пояснень, тобто ці пояснення в цій частині не можуть бути визнані належними доказами.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не довів належними доказами факту здійснення ним розрахунків.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування рішення місцевого суду в частині задоволення позову.
Водночас з цим, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що позивач пропустив строк для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу. Так, право на штраф виникло у позивача з 01.09.2004р., а з позовом до суду він звернувся лише 29.11.2005р., тобто через 1 рік 2 місяці та 28 днів з дня виникнення права на цю вимогу, пропустивши передбачені чинним законодавством строки позовної давності, про застосування якої (позовної давності) була відповідна заява відповідача.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і скасування рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зазначених вимог.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах викладених в апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст.104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2006 р. у справі №31/599-05-11045 - залишити без змін, а апеляційні скарги СФГ „Каліга Л.М.” та ТОВ „Фірма „Дінекс” на зазначене рішення - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.