33/804/30/19

265/7504/18

Суддя 1-ої інстанції: Вайновський А.М.

Суддя доповідач: Куракова В.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Маріуполь

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду ОСОБА_1, ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На зазначену постанову ОСОБА_2 10 грудня 2018 року подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити, апеляційну скаргу необхідно повернути апелянту за наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 не наведено ніяких мотивів, які свідчать про те, що вона саме з поважних причин не мала можливості своєчасно оскаржити постанову суду, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи щодо наявності у апелянта неповнолітніх дітей та чоловіка, який є учасником бойових дій не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Крім того, зі справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 вбачається, що 03 листопада 2018 року вона виконала покарання - сплатила штраф, та сплатила судовий збір (а.с. 39, 40). Тобто фактично станом на 03 листопада 2018 року ОСОБА_2 мала можливість подати апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, однак цього не зробила у визначений законом строк.

Таким чином, матеріали справи не містять даних про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не наведено таких причин в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та в апеляційній скарзі.

В рішенні по справі «Устименко проти України» ЄСПЛ вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За своєю правовою природою право на оскарження судового рішення полягає у тому, що особа, яка не згодна з судовим рішенням щодо неї, звертається до суду вищої інстанції для відновлення своєї репутації та захисту своїх прав, адже вважає, що суд попередньої інстанції прийняв незаконне рішення. В даному випадку ОСОБА_2 фактично виконала покарання, встановлене судом першої інстанції, і звернуласяз апеляційною скаргою на це рішення суду тільки тоді, коли настали наслідки у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції», оскільки була звільнена.

Тож суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 попри можливість своєчасно у визначений законом спосіб оскаржити судове рішення зневолювала своє право, а підстави пропуску строку на апеляційне оскарження наведені останньою в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть визнатися судом поважними.

Отже в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_2 слід відмовити, апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повернути апелянту.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: