У Х В А Л А
іменем України
4 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представника Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - Матвєєва С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на рішення Рівненського міського суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2008 року, додаткових угод до цього договору, і договором поруки №179996 від 15 лютого 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі – «Банк») звернувся до Рівненського міського суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2008 року між ним та Приватним підприємством «Пріоритет» (далі – ПП «Пріоритет») укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №11299226000, згідно з яким позичальник набув право на отримання кредитних послуг в рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнює 477 702 долари США. На виконання умов вказаного договору в межах визначеного ліміту кредиту ПП «Пріоритет» неодноразово використовував кошти «Банку» у спосіб укладення окремих додаткових угод до цього Генерального договору.
На забезпечення Генерального договору №11299226000 від 15 лютого 2008 року тоді ж було укладено договір поруки №179996 між «Банком» та ОСОБА_2. За умовами даного правочину поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Цим договором поруки передбачено право «Банка» у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором пред’явити вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими для виконання на другий день з моменту невиконання своїх зобов’язань позичальником за кредитним договором.
Просив стягнути із відповідачів солідарно на користь «Банка» заборгованість за кредитом згідно з додатковими угодами №№ 11299272000 від 15 лютого 2008 року, №№ 11300578000 11300699000 від 18 лютого 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2008 року та договору поруки №179996 від 15 лютого 2008 року в сумі 2 319 042 гривні 80 копійок, неустойку за порушення своїх зобов’язань в розмірі 5 000 гривень, пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 46 053 гривні 33 копійки та судові витрати у 1 730 гривень.
Справа №22-120-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Головчак М.М.
Категорія: 19. 27 Суддя-доповідач у апеляційному суді Хилевич С.В.
Ухвалою Рівненського міського суду від 11 листопада 2009 року закрито провадження у справі за позовом «Банку» до ПП «Пріоритет» про стягнення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2008 року, додаткових угод до цього договору, і договором поруки №179996 від 15 лютого 2009 року.
Рішенням Рівненського міського суду від 11 листопада 2009 року в задоволенні позову «Банку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2008 року, додаткових угод до цього договору, і договором поруки №179996 від 15 лютого 2008 року відмовлено.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, «Банк» подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи скаргу, зазначав, що, погодившись із ухвалою місцевого суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог «Банку» до ПП «Пріоритет», вважав рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню і ухваленню судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову до ОСОБА_2.
За переконанням апелянта, ПП «Пріоритет» у зв’язку із ліквідацією юридичної особи як позичальник не виконав своїх зобов’язань за правочином, а тому «Банк» набув право дострокової вимоги на повернення кредиту відповідно до Генерального договору № 11299226000 від 15 лютого 2008 року і договору поруки №179996 від того ж числа. Оскільки ОСОБА_2 на підставі відповідного договору поручився перед «Банком» за виконання ПП «Пріоритет» свого обов’язку, тому згідно із ч. 1 ст. 554, ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України повинен одноособово нести майнову відповідальність перед позивачем.
Просив апеляційну скаргу задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник «Банку», підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів. Просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 подав заяву з проханням відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування у відрядженні, однак не надав жодних доказів, що стверджували б поважність причин його відсутності. Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про неповажність причин його відсутності і розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 15 лютого 2008 року між «Банком» і ПП «Пріоритет» укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №11299226000 на суму, еквівалентну 477 702 долари США, додаткову угоду №11299272000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) та договір поруки №179996 (на виконання вказаного Генерального договору) між «Банком» і ОСОБА_2 (а.с. 14-20, 23, 25, 33). 18 лютого 2008 року між кредитором та позичальником укладено додаткові угоди (індивідуальні) №№11300578000 і 11300699000 до Генерального договору (а.с. 27, 28, 29, 30).
За умовами кредитного договору «Банк» зобов’язався надати ПП «Пріоритет» кредитні послуги у валюті у рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, а позичальник зобов’язався повернути кредитні кошти в термін не пізніше 13 грудня 2019 року. За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка визначена у 11, 5 % за період з 15 лютого 2008 року по 14 травня 2008 року. За користування кредитними коштами після 14 травня 2008 року процентна ставка встановлена у 13, 5 % річних, якщо не визначена інша ставка за цим договором.
Вбачається, що ПП «Пріоритет» своїх обов’язків за вказаними договорами належним чином не виконав, у зв’язку з чим «Банком» після неодноразових письмових вимог про погашення простроченої заборгованості за кредитом з метою примусового виконання обома відповідачами зобов’язань за правочинами було пред’явлено позов про солідарне стягнення із них утвореної заборгованості на користь позивача, а саме 2 319 042 гривні 80 копійок основного боргу, 5 000 гривень неустойки і 46 053 гривні 33 копійки пені за порушення термінів повернення кредиту.
Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 119-119, зв.) засвідчено факт припинення державної реєстрації ПП «Пріоритет» у зв’язку із визнанням її банкрутом (запис від 27.08.2009 року, 1 602 117 0018 000190).
Згідно із ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» - юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Ухвала Рівненського міського суду від 11 листопада 2009 року про закриття провадження у справі щодо позовних вимог «Банка» до ПП «Пріоритет» з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, тобто у зв’язку із ліквідацією юридичної особи, особами, які беруть участь у справі, не оскаржувалась і на час розгляду цієї апеляційної скарги набрала законної сили.
Відповідно до ст. 609 ЦК України – зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Тому за таких обставин зобов’язання ПП «Пріоритет» перед «Банком», що виникли із Генерального договору про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2009 року, припинилися з моменту внесення даних до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи, тобто із 27 серпня 2009 року.
Щодо акцесорних зобов’язань між «Банком» і ОСОБА_2, що виникли на підставі договору поруки №179996 від 15 лютого 2009 року, то колегія суддів апеляційного суду знаходить правильним висновок суду першої інстанції про припинення цього зобов’язання як похідного від зобов’язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11299226000 від 15 лютого 2009 року, яке є основним.
Згідно із правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України – порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: