КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 33/824/53/2018 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Шевчук А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М. за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, її захисника ОСОБА_3, іншого учасника ДТП ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 144510 від 19.10.2017 року, того ж дня о 18 год. 00 хв. на перехресті вул. Богатирської 22-А та вул. Озерна у м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надала перевагу в русі та здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався прямо по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, чим порушила п. 16.13 ПДР України, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження,.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з істотним порушенням вимог закону, просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування наведеного апелянт посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу всупереч вимогам ст.ст. 251, 252 КУпАП України: не встановив наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що ДТП сталась саме з вини водія ОСОБА_4, оскільки він у порушення вимог п. 12.3 ПДР України здійснював маневр об'їзду перешкоди, внаслідок чого і сталася ДТП.

Суд апеляційної інстанції заслухав пояснення ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; іншого учасника ДТП ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, дослідив докази у справі та дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положеньст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерт, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України:

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів;

перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Пункт 12.3 ПДР України передбачає, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Пункт 16.13 ПДР України передбачає, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 144510 від 19.10.2017 року, ОСОБА_2 19.10.2017 року о 19:55 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Богатирській у сторону м. Вишгород на перехресті з вул. Озерна не надала дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 16.13 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що рухалася прямо по вул. Богатирській у сторону м. Вишгород. На перехресті з вул. Озерною, перед з'їздом для зустрічного транспорту, стояв автомобіль без будь-яких сигналів фактично у зустрічній для нього смузі руху; не доїжджаючи до вказаного автомобіля, вона повернула ліворуч, з'їхала на смугу руху для зустрічного транспорту та продовжила рух у межах своєї смуги. У цей час, об'їжджаючи вказаний нерухомий автомобіль, на зустріч їй виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого і сталося зіткнення.

У судовому засіданні ОСОБА_4, у свою чергу, пояснив, що рухався по вул. Богатирській у напрямку вул. Героїв Дніпра, не змінюючи напрямку руху. На перехресті з вул. Озерною у його смузі руху стояв сірий автомобіль. Вказаний автомобіль він став об'їжджати праворуч, і зіткнувся з автомобілем ОСОБА_2, який він не бачив через автомобіль, що стояв. На переконання ОСОБА_4, ОСОБА_2 повинна була надати йому перевагу у русі, оскільки він рухався у своїй смузі руху, а вона, відповідно, змінювала напрямок руху - повертала ліворуч.

Тобто, і ОСОБА_2, і ОСОБА_4 вказали, що фактично у смузі руху ОСОБА_4 стояв автомобіль без будь-яких попереджувальних сигналів. ОСОБА_2 його об'їхала ліворуч відносно свого напрямку руху, і одночасно цей же автомобіль об'їхав праворуч відносно свого напрямку руху ОСОБА_4 з частковим виїздом на проїзну частину ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_4 стверджує, що він рухався у межах своєї смуги руху і наполягає, що саме ОСОБА_2 не виконала вимоги п. 16.3 ПДР України.

ОСОБА_2 наполягає, що зіткнення сталося після того, як вона об'їхала нерухомий автомобіль і продовжила рух у межах своєї смуги руху. Водії зазначили, що, рухаючись у зустрічних напрямках, фактично один одного не бачили, це унеможливлював автомобіль, що знаходився на перехресті.

У наданих одразу на місці ДТП письмових поясненнях ОСОБА_2 вказала, що: «після того, як я повернула наліво і продовжила їхати у своїй смузі на зустріч мені виїхав сірий автомобіль марки Chevrolet»; ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях вказав, що: «на місці з'їзду зустрічного транспорту переді мною раптово виїхав автомобіль, який рухався по зустрічній смузі».

Крім того, із фото на місці ДТП убачається, що після зіткнення автомобіль ОСОБА_4 знаходився поперек проїзної частини, передньою частиною у смузі руху ОСОБА_2 фактично перпендикулярно до її автомобіля, при цьому автомобіль ОСОБА_2 - у напрямку руху своєї смуги та прямо відносно проїжджої частини, біля лівого краю проїжджої частини своєї смуги руху.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 фактично завершила маневр з'їзду на момент зіткнення, яке, як убачається із наявних у матеріалах доказах (схема ДТП, фотознімки з місця ДТП, аерознімки), сталося у межах перехрестя, однак поза межами смуги одностороннього руху ОСОБА_4 та саме у межах смуги руху ОСОБА_2

Тобто, ОСОБА_4 об'їжджав праворуч перешкоду, яка знаходилася у його смузі руху, частково виїжджаючи у смугу руху ОСОБА_2

Пояснення ОСОБА_4 про те, що він рухався прямо, не змінюючи напрямку руху, а ОСОБА_2 виїхала у його смугу руху, - не відповідають фактичним обставинам та спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

За заявою ОСОБА_2 проведено автотехнічне дослідження від 14.05.2018 № 9059. За заявою захисника ОСОБА_5 проведено дослідження обставин та механізму ДТП за участі автомобілів НОМЕР_1 та «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_3 від 27.08.2018 року № 0304.

Як убачається із матеріалів справи, експерти не призначалися у відповідності із вимогами ст. 273 КУпАП; про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1ст. 384 КК України, у встановленому законом порядку не попереджувалися; оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення для дослідження не надавалися; за своїм змістом висновки протилежні. З огляду на викладене, суд визнає зазначені висновки недопустимими доказами і до уваги не бере.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини вчинення ДТП, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 своїми діями порушила вимоги п. 16.13 ПДР, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються перевіреними у судовому засіданні доказами у своїй сукупності.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі та дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 не знаходяться у прямому причинному зв'язку із виникненням ДТП, а тому не вбачає у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасуванню як незаконна.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О.М.Сітайло