Справа №22-ц-217/2010р.                                      Головуючий в 1 інстанції Тихопой О.О.

                                                                                        Доповідач Берзіньш В.С.

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим в складі:

                                            Головуючого, судді:  Сокола В.С.    

                                                                 Суддів:   Берзіньш В.С.  

                                                                             Шестакової Н.В.,  

                                                  при  секретарі         Колотовій Г.М.,              

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі  цивільну справу   за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2, заінтересована особа начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби  ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду  м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від  12 серпня 2009 року ,      

ВСТАНОВИЛА:

             Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від  12 серпня 2009 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2, заінтересована особа начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби  ОСОБА_3 – відмовлено.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду, посилаючись на те, що ухвалу постановлено з порушенням норм  матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд порушив положення п.3ч.1ст.169 ЦПК України, розглянувши справу за її відсутності за поважними причинами, та суд застосував ч. 7 ст. 8,  ч. 2  т. 378, ст. 386 ЦПК України, які у даному випадку не підлягали застосуванню; справа розглянута новим складом суду без проведення попереднього засідання; суд не розглянув її клопотання щодо витребування доказів та дав неналежну оцінку доказам по справі; зміст ухвали суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України. У порушення ч. 1 ст. 26 ЦПК України суд у якості доказів надав юридичну оцінку поясненням представника юридичної особи, незважаючи на те, що ні юридична особа,  ні її представник не були учасниками виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-90, та не були залучені судом до участі у справі, і тому  не мали права приймати участь у справі. Порушено порядок залучення до участі у справі процесуального правонаступника державного виконавця, який згідно з отриманою судом інформацією, вже не працює на попередній посаді. Через не встановлення судом особи ОСОБА_3 та його посади він не може вважатися стороною по справі, яка має цивільну процесуальну правоздатність у цій справі, та не може приймати участь у справі ні особисто, ні через свого представника. У порушення  вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд звузив обсяг заявлених нею вимог, та вніс в них зміни, що вбачається з описової частини оскарженої ухвали.  

           В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, представник Департаменту ДВС проти доводів апеляційної скарги  заперечував.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи,   колегія вважає, що скарга підлягає  задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

         Статтею 386 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга розглядається у судовому засідання за участю заявника і державного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржуються. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дії чи бездіяльність  якої  оскаржуються,  не  працює  на  попередній  посаді, він залучає до участі в

                                                              2

справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

             Із матеріалів справи слідує,  що після скасування апеляційним судом попереднього рішення суду по цій справі ухвалою судді Київсього райсуду м.Сімферополя від 03.06.2009р. відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2,  на неправомірну бездіяльність та постанову про повернення виконавчого документу і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2009р.            05.06.2009р. від ОСОБА_1 до Київсього райсуду м.Сімферополя надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з находженням у відпустці, що суд вважав неповажною причиною неявки в судове засідання.

            Відповідно до положень п.3ч.1,ч.4 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 цього Кодексу, у разі першої неявки у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

            Суд же, в порушення вищезазначених положень ЦПК України, розглянув справу без заявника при першій його неявці в судове засідання.

            При цьому суд необґрунтовано застосував в порядку аналогії  ч. 2ст.378  ЦПК України, оскільки скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, якщо особливості розгляду цих справ не встановлені спеціальними нормами, які регулюють розгляд таких справ. Розділом V11 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не встановлено винятків щодо повідомлення осіб, як беруть участь у справі, та розгляду справ у їх відсутність.

            Крім того, у зв’язку із звільненням ОСОБА_2 з займаної посади, в порядку ст.386ч.3 ЦПК України ухвалою суду від  12.08.2009р. до участі у справі було притягнено начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_3 та справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 і вирішено спір по суті в цьому ж судовому засіданні 12.08.2009р. без його повідомлення про наявність такої справи та про її розгляд судом    12.08.2009р.

            Колегія звертає увагу суду на те, що відповідно до довіреності від 22.07.2009р. ОСОБА_4 є представником Департаменту ДВС, який не є особою, яка бере участь у справі, та ця довіреність не є документом, що посвідчує її повноваження як представника ОСОБА_3 відповідно до положень ст.42 ЦПК України.

            В матеріалах справи також відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_2, дії і бездіяльність якого оскаржуються, та який залишається особою, яка бере участь у справі, відповідно до положень ст.386 ЦПК України.

            Таким чином, судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Пунктом 3ст.312 ЦПК України передбачено, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд, якщо судом порушено порядок, встановлений для його вирішення.

            Колегія не обговорює клопотання про розподіл судових витрат, оскільки спір по суті питання апеляційним судом не вирішується.

            З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,312 Цивільного  процесуального кодексу України,  колегія

                                            УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Ухвалу Київського районного суду  м.Сімферополя Автономної Республіки Крим             від  12 серпня 2009   року – скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

                       Судді:              Берзіньш В.С.                 Сокол В.С.          Шестакова Н.В.