УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, суді Руснак А.П.
Суддів Адаменко О.Г.
Підлісної І.А.
При секретарі Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, визначення часток у праві власності на земельну ділянку, визначення порядку користування земельною ділянкою, і за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, визначення часток у праві власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
18 березня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, визначення часток у праві власності на земельну ділянку, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їм та відповідачам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Крім того, їм та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за цією ж адресою. Вони бажають припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку і встановити на неї спільну часткову власність, визначивши розмір часток пропорційно до розміру часток у праві власності на житловий будинок.
29 квітня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, визначення часток у праві власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їм та відповідачам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Крім того, їм та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за цією ж адресою. Вони бажають припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку і встановити на неї спільну часткову власність, визначивши розмір часток рівними для кожного співвласника.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено в повному обсязі. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Встановлено спільну часткову власність на земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з визначенням частки кожного із співвласників у розмірі 1/10 земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду в частині визначення розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, і порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що спірні правовідносини регулюються статтями 88, 89 Земельного кодексу України і ст. 372 Цивільного кодексу України. Суд, вирішуючи питання про розмір часток власників у разі припинення права спільної сумісної власності і встановлення спільної часткової власності, вправі відступити від принципу рівності часток, враховуючи обставини справи. Виходячи з цього суд мав врахувати, що позивачам взагалі належить ѕ частки всього будинку, а відповідачам – лише ј частка. Отже, для розміщення і обслуговування кожної з цих часток потрібна відповідна земельна ділянка.
Суд не врахував роз’яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 р. № 7, а також не застосував до спірних правовідносин ст. 377 Цивільного кодексу України і ст. 120 Земельного кодексу України.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,12 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, встановлення права спільної часткової власності на дану земельну ділянку і визначення часток всіх співвласників рівними, суд виходив з того, що відповідно до вимог частини 5 ст. 89 Земельного кодексу України і частини 2 ст. 372 Цивільного кодексу України частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом, і істотних обставин для збільшення або зменшення частки будь-кого із співвласників немає.
Проте, такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 4 ст. 372 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частинами 2 і 3 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права укладати щодо майнових прав дитини договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а батьки неповнолітньої дитини - надавати згоду на вчинення дитиною таких договорів без дозволу органу опіки та піклування.
Зазначені вимоги закону не можуть порушуватися і під час розгляду судом спору щодо поділу земельної ділянки.
Так, відповідно до частин 4 і 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо управління батьками майном дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З пояснень сторін і матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_9 є неповнолітніми.
Отже, суд на підставі частини 3 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України повинен був залучити до участі у справі орган опіки та піклування.
Згідно з частиною 3 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки до участі у справі не було залучено орган опіки та піклування, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 311, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2009 року скасувати з направленням справи на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: Руснак А.П. Адаменко О.Г. Підлісна І.А.