КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/15407/17 Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1087/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4, треті особи: Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» про визнання та скасування наказу про відсторонення незаконним, визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження про зміну істотних умов праці, зобов'язання допустити до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Указом Президента України &qu ;Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах&q?я ; від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано, зокрема: Апеляційний суд Київської області, Апеляційний суд міста Києва, та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду опубліковано в газеті «Голос України» від 03.10.2018 № 185 (6940).

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03.10.2018 цивільну справу за апеляційною скаргою Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4, треті особи: Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» про визнання та скасування наказу про відсторонення незаконним, визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження про зміну істотних умов праці, зобов'язання допустити до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди передано на розгляд колегії в складі : головуючого судді Волошиної В.М., суддів: Панченко М.М., Слюсар Т.А.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах від 04 жовтня 2018 року прийнято до свого провадження матеріали справи за апеляційною скаргою Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року та справу призначено до розгляду.

Матеріалами справи встановлено, що 18 серпня 2018 року позивач ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом до відповідача компанії „Сантен Ой", Фінляндія в особі директора Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених та змінених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення його від роботи, визнати незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження позивача про зміну істотних умов праці від 10.08.2017, зобов'язати відповідача допустити позивача до роботи, стягнути на його користь з відповідача 437 244,70 грн. невиплаченої заробітної плати та 50 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.09.2006 позивач наказом №78і був прийнятий на роботу на посаду менеджера з продукту представництва фірми „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні.

В подальшому дану посаду було перейменовано на «провідний фахівець з питання медичної продукції.» 10.08.2017 в офісі відповідача позивач особисто отримав від директора представництва письмове попередження про зміну істотних умов праці, а саме: встановлення розміру місячної заробітної плати 3200 грн., замість попереднього 57 186,85 грн. з 11.10.2017, тобто через два місяці з дня доведення до відома працівника. В тексті попередження відсутнє будь-яке обгрунтування таких змін, а також номер та дата рішення компанії. В цей же день директор представництва ОСОБА_7 в усній формі повідомив позивача про його відсторонення від посади, а наступного дня ОСОБА_5 був не допущений до місця своєї роботи. Вважаючи, що відповідач своїми діями порушив норми ст.32; 42; 43; 46; 102 КЗпП України, ст.39; 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувано наказ по Представництву „Сантен Ой" в Україні без номера від 10.08.2017 про відсторонення від роботи ОСОБА_5 посади провідного фахівця з питань медичної продукції, виданий директором Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4

Визнано незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження по Представництву „Сантен Ой" в Україні про зміну істотних умов праці ОСОБА_5 - провідного фахівця з питань медичної продукції від 10.08.2017, видане директором Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4

Зобов'язано компанію „Сантен Ой", Фінляндія в особі директора Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4 допустити ОСОБА_5 - провідного фахівця з питань медичної продукції до роботи та виконання своїх обов'язків на Представництві „Сантен Ой" в Україні з окладом у розмірі 71 372 грн.

Стягнуто з компанії „Сантен Ой", Фінляндія в особі Представництва „Сантен Ой" в Україні на користь ОСОБА_5 437 244 грн. 70 коп. в рахунок стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 11.10.2017 по 31.05.2018 , 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 440 244 грн. 70 коп.

В задоволенні частини позову ОСОБА_5 до компанії „Санк Ой", Фінляндія в особі директора Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4, 3- особи: Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу „Єднання Державне підприємство „Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" про відшкодування 47 000 грн. моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з компанії „Сантен Ой", Фінляндія в особі Представництва „Сантен Ой" в Україні на користь держави 4 933 грн. 60 коп. судового збору.

Не погодившись із рішенням суду відповідач Компанія «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції не з'ясував повно і всебічно обставини справи, зокрема, не вирішив питання щодо того чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, та якими доказами вони підтверджуються; взагалі не дослідив, та проігнорував долучені до матеріалів справи докази, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, внаслідок чого дійшов помилкових висновків, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв необгрунтоване та незаконне рішення. Вважають, що висновок суду першої інстанції про зміни істотних умов праці проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві є невірним та є таким, що зроблений у зв'язку із не дослідженням усіх обставин справи в їх сукупності та доказів, що їх підтверджують. Стверджував, що надані суду докази свідчать про наявність змін в організації виробництва і праці у відповідача та їх причинно-наслідковий зв'язок із зміною істотних умов праці позивача. А ненадання судом відповідної правової оцінки вказаним позивачем доказам свідчить про його упередженість до відповідача. Зазначав, що позивач у відповідності до вимог трудового законодавства був повідомлений за 2-а місяці про зміну істотних умов праці. На думку відповідача при видачі наказу про зміну істотних умов праці керівником представництва порушень Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не було порушень. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначав, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга не відповідає дійсності та підлягає відхиленню.

Представник 3-ї особи Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку 3-ї особи Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» в судове засідання, яке про час та місце розгляду справи повідомлявся, причину неявки суду не повідомив, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, визнаючи незаконним та скасовуючи наказ по Представництву „Сантен Ой" в Україні без номера від 10.08.2017 про відсторонення його від роботи посади провідного фахівця з питань медичної продукції, виданий директором Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4; визнаючи незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження по Представництву „Сантен Ой" в Україні про зміну істотних умов праці ОСОБА_5 - провідного фахівця з питань медичної продукції від 10.08.2017 , виданого директором Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4; зобов'язуючи компанію „Сантен Ой", Фінляндія в особі директора Представництва „Сантен Ой" в Україні ОСОБА_4 допустити позивача - провідного фахівця з питань медичної продукції до роботи та виконання своїх обов'язків на Представництві „Сантен Ой" в Україні з окладом у розмірі 71 372 грн. та стягуючи з компанії „Сантен Ой", Фінляндія в особі Представництва „Сантен Ой" в Україні на його користь 437 244,70 грн. в рахунок стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 11.10.2017 по 31.05.2018 , 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог позивача в такому розмірі.

З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону дивлячись на таке.

При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

01.09.2006 наказом №78і позивач ОСОБА_5 був прийнятий на посаду менеджера продукту представництва фірми „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні з 1.09.2006 року (т.1, а.с.23). В подальшому дану посаду було перейменовано на „провідний фахівець з питання медичної продукції-", що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (т.1, а.с.78).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. (ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).

Однак, відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Будь-які зміни умов трудового договору повинні відбуватися з дотриманням норм трудового законодавства та не порушувати прав працівників.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 6 листопада 1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» навів приклади можливих змін. Це раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, зокрема, перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

02.08.2017 директором представництва ОСОБА_4 було видано наказ без номера, за яким змінено істотні умови праці для представників представництва фірми „Сантеї Ой" (Фінляндія) в Україні на посадах фахівця з питань медичної продукції та провідного фахівця питань медичної продукції шляхом встановлення посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати згідно положень чинного законодавства України (т.1, а.с.221). Тобто, як вбачається зі змісту наказу керівника представництва зміна істотних умов праці була зумовлена лише у зменшенні заробітної плати відповідним працівникам до мінімального її розміру без будь-якого правового обгрунтування.

10.08.2017 в офісі відповідача позивач особисто отримав від директора представництва письмове попередження про зміну істотних умов праці, а саме: встановлення розміру місячної заробітної плати 3200 грн., замість попереднього 57 186,85 грн. з 11.10.2017 (т.1, а.с.52; 222).

У частині третій статті 32 КЗпПУ перелік істотних умов праці, які можуть змінюватися у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, не є вичерпним, про що вказує формулювання «та інших» умов, але жодним іншим нормативним актом також не визначено повний та виключний перелік таких змін. Вказане підтверджується і Постановою ВС від 08.02.2018 у справі № 265/7395/14-ц, провадження № 61-797св17 в якій зазначено, що норми трудового законодавства містять відкритий і невичерпний перелік обставин, за яких у процесі діяльності підприємства відбувається зміна істотних умов праці.

При цьому, важливою та визначальною обставиною, попередня наявність якої обов'язкова для зміни істотних умов праці, є зміна в організації виробництва і праці на підприємстві.

Так, Пленум Верховного Суду України в пункті 31 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснює, що коли під час розгляду трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України і в постанові від 04 липня 2016 року у справі № 6-59цс12, постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, а діючий на даний момент Верховний Суд не знайшов підстав відступити від цього висновку відповідно до постанови від 06.02.2018 у справі № 465/8060/15-ц, провадження № 61-1266св18.

Тобто без змін в організації виробництва і праці запровадження змін істотних умов праці працівника не допускається.

Як встановлено судом, наказ про зміну істотних умов праці був виданий відповідачем 02.08.2017 (а.с.221 т.1),однак він не містить ні реєстраційного номера, ні обгрунтування такої зміни, а штатний розпис (а.с.220) свідчить лише про зменшення розміру заробітної плати деяким працівникам.

До того ж, із пояснень представників відповідача та свідка ОСОБА_7 було встановлено, що зміни полягали у зменшенні заробітної плати працівникам, які перебували на посадах „фахівець з питань медичної продукції" та „провідний фахівець з питань медичної продукції", майже як у 16 разів, а були обгрунтовані падінням ринкової частки Компанії на товарному ринку України та зниження показників візитної активності медичних представників компанії, але у підтвердження своїх тверджень доказів суду не надали і про їх наявність не вказали. Тоді, як заробітна плата керівництва зросла згідно штатного розпису.

Таким чином, висновок суду першої інстанції проте, що зміна істотних умов праці проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві є правильним , а тому у законний спосіб визнана неправомірною з покладенням на відповідача обов'язку поновити позивачу попередні умови праці.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу „ЄДНАННЯ" була зареєстрована 25.09.2002 (т.1, а.с.80-85).

18.04.2016 установчими зборами працівників представництва компанії „Санте Ой" (Фінляндія) в Україні було створено первинну профспілкову організацію представництв компанії „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні та схвалено статут Всеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу „ЄДНАННЯ", членом якої став і позивач ОСОБА_5 про що вказано у протоколі №1 (т.1, а.с.24-25).

Так як відповідачу достаменно було відомо, що позивач ОСОБА_5 є членом профспілкової організації, а відповідач до винесення попередження про зміни істотних умов пра повинен був виконати вимоги ч.1-2, ст.41 Закону України „Про професійні спілки, їх права гарантії діяльності", чого не зробив, тому такі дії порушили трудові права позивача, які підлягають поновленню і такі висновки суду є правильними.

За змістом ч.4, ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршую умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноважени ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного та токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадка передбачених законодавством.

10.08.2017 наказом про відсторонення від роботи за підписом директора представництва компанії „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні ОСОБА_7 позивача ОСОБА_5 було відсторонено від роботи - провідного фахівця з питань медичної продукції на невизначений період із збереженням заробітної плати з 10.08.2017 (т.1, а.с.224). Як пояснив ОСОБА_8 у судовому засіданні, директор про такий наказ повідомив усно. Згідно акту без номера від 10.08.2017 ОСОБА_5 ознайомився з текстом наказу, але відмовився ставити підпис і отримувати його копію (т.1, а.с.225).

А як пояснили у судовому засіданні представники відповідача та свідок ОСОБА_4., даний наказ став наслідком дій ОСОБА_5, який, дізнавшись про майбутні зміни, відмовився виконувати вказівки та розпорядження директора представництва, відкрито заявив про неготовність виконувати його розпорядження, спонукав інших працівників представництва до аналогічних дій.

З 13.09.2017 по 22.09.2017 Головне управління держпраці у Київській області здійснювало перевірку представництва компанії „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні, де в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №26-151/918 було зазначено, що порушення ст.46 КЗпП України працівника ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було відсторонено від роботи на невизначений термін з 10.08.2017, в порушення вимог ст.11 КЗпП України ; в представництві компанії „Сантен Ой" (Фінляндія) в Україні не укладено колективний договір (т.1 а.с.141-153).

Колегія суддів вважає, що суд правомірно прийшов до висноску, що наказ про відсторонення позивача від роботи необхідно визнати незаконним та скасувати.

В наслідок незаконного відсторонення, як і при інших порушеннях права працівника на працю, виникає вимушений прогул. Відміною вимушеного прогулу, у цьому випадку, є неможливість його припинення за бажанням працівника шляхом працевлаштування на іншу роботу, що можна зробити при інших порушеннях права на працю. У зв'язку з чим незаконне відсторонення від роботи особливо погіршує матеріальний стан працівника, який втрачає заробітну плату за весь час прогулу.

Чинне законодавство не передбачає матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду завдану працівнику незаконним відстороненням, але п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України[10], визначив що такому працівнику, роботодавець повинен оплатити вимушений прогул за правилами ст.235 КЗпП України тобто, сплатити середній заробіток за весь час останнього.

Розмір середнього заробітку стягнутого судом з компанії „Сантен Ой", Фінляндія в особі Представництва „Сантен Ой" в Україні на користь ОСОБА_5 437 244 грн. 70 коп. з 11.10.2017 по 31.05.2018 та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України визначений судом правильно, стверджується письмовими доказами по справі і не спростований сторонами при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом повно і всебічно обставин справи, зокрема, не вирішення питання щодо того чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, та якими доказами вони підтверджуються; взагалі не дослідження та проігнорування долучених до матеріалів справи доказів, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, внаслідок чого дійшов помилкових висновків, неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим прийняв необгрунтоване та незаконне рішення, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав до часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду представники відповідача також не навели таких обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної істанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: