Справа № 756/17119/14 Головуючий в суді І інстанції Луценко О.М.

Провадження № 22ц-824/3184/18 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Лисиці Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконним будівництвом та скасування декларації,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У подальшому, ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 7 500, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись із цим додатковим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки з прохальної частини заяви про стягнення правничої допомоги вбачається розмір - 75 000, 00 грн., однак жодних підтверджуючих документів на дану суму ним не надано, то підстави для його ухвалення відсутні.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У подальшому, ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на його користь саме 7500, 00 грн. витрат на правову допомогу та надав відповідні докази.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому, зі змісту п. 5 ст. 270 ЦПК України вбачається, що судом ухвалюються або додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Таким чином, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення у справі, місцевий суд повинен був постановити ухвалу, а не додаткове рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений права ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки воно, відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК має ухвалюватися судом, що ухвалив рішення по суті спору, тобто у даному випадку - Оболонський районний суд міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта частково заслуговують на увагу, додаткове рішення суду першої інстанції від 03 жовтня 2018 року необхідно скасувати через порушення норм процесуального права та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: