ПОСТАНОВА

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 р.                                                       №2-а-9324/09/2270/9

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

                                                           судді                                                 Фелонюк Д.Л.

                                                         при секретарі судового засідання  Буяновській М.С.

за участю представника позивача: Войцехівський В.П. – за довіреністю №11793/10/10-017

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Славута про звернення стягнення 34336,27 грн. податкового боргу на активи

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить у відповідності до вимог Конституції України, Законів України «Про державну податкову службу», „Про систему оподаткування”, «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Славутської об’єднаної державної податкової інспекції податковий борг в сумі 34336,27 грн. шляхом звернення стягнення на активи відповідача, що складається з заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 32906,84 грн., заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1416,53 грн., заборгованості по збору за забруднення навколишнього природнього середовища в розмірі 12,90 грн..

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, обґрунтовуючи наданими в матеріали справи доказами. Зазначив, що у відповідності до п.п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу направлялись перша та друга податкові вимоги, а також згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону України було прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Проте вказані заходи позитивного результату не дали, заборгованість залишилась не погашеною. Посилається на п.3.1.1. п.3.1 ст.3 вказаного Закону, відповідно до якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, в судових засіданнях 24.11.2009р., 02.12.2009р. зазначив, що позовні вимоги в частині звернення стягнення заборгованості в розмірі 32906,84 грн. по податку на додану вартість не визнає, щодо заборгованості по податку з доходів фізичних осіб та по збору за забруднення навколишнього природного середовища не заперечує, подав відповідні заперечення на адміністративний позов. Відповідно до поданих заперечень зазначає, що сума перевищеного валового доходу за період 2008 року складає 15592,57 грн., що передбачено ч.1 ст.1 Указу президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 1998 року, де граничний обсяг виручки передбачений 500 тисяч гривень. Суму податку на додану вартість в розмірі 21665 грн. і нарахування 81 грн. податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2008 року вважає безпідставним і не підтвердженим жодним доказом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа виконавчим комітетом Славутської міської ради 27.12.2005 року, про що видано свідоцтво НОМЕР_2, взятий на податковий облік Славутською об’єднаною державною податковою інспекцією 27.12.2005р. за №4267 (довідка про взяття на облік платника податків від 28.12.2005р. №474), з 27.02.2009 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість).

В період часу з 06.04.2009р. по 17.04.2009р. працівниками Славутської об’єднаної державної податкової інспекції на підставі направлення від 06.04.2009р. №155, ч.1 ст11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ, відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт про результати планової виїзної, документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01 січня 2006р. по 31 грудня 2008р.. Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” із наступними змінами та доповненнями, п.п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003р. №889 – IV „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме підприємцю ОСОБА_2 проведено донарахування податку з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, отриманого за період ІІІ кварталу 2008 року з суми перевищення виручки від реалізації платника єдиного податку в сумі 1052,50 грн.; п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР , а саме підприємцем ОСОБА_2 не визначено об’єкт оподаткування, не нараховано та не перераховано до бюджету податок на додану вартість в сумі 21665,69 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2008р. – 15534,74 грн., грудень 2008р. – 6130,95 грн.; ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” із змінами та доповненнями, п.п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003р. „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме підприємцю проведено перерахунок по податку з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, отриманого за 4 квартал 2008 року за результатами перерахунку донараховано 81 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб мало місце у зв’язку з перевищенням підприємцем у І-ІІІ кварталі 2008 року обсягу встановленого ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підпримництва” граничного розміру річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суму понад 500 тис.грн. (отримано виручку від реалізації товарів, робіт, послуг на загальну суму 515592,57 грн.).

Відповідно до ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року застосування суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в порядку, встановленому законодавством України. Такий порядок визначає Указ Президента України  „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підпримництва” від 03.07.1998 № 727/98 із змінами і доповненнями. Згідно ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 із змінами і доповненнями встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується крім юридичних осіб для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р.№507 „Про роз’яснення Указу Президента від 3.07.1998р. №727” у статті 1 зазначеного Указу під словом „рік” розуміється календарний рік тобто з 1 січня по 31 грудня.

В порушення ст.1 Указу президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” відповідачем в ІІІ кварталі 2008 року перевищено граничний обсяг виручки (500 тис. грн.).

Відповідно до ст.5 Указу , у разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності, починаючи з наступного звітного періоду, тобто з початку 4-го кварталу 2008 року, чого відповідачем не було зроблено.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, який застосовуєтьсяз урахуванням положень п.9.12 ст.9 Закону. Відповідно до п.п.9.12.1 п.9.12 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Положення цього пункту, зокрема п.п.9.12.2 Закону передбачають, що якщо фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності тобто відповідач повинен сплатити з цих доходів (із суми перевищення) податок з доходів фізичних осіб. Оскільки відповідач перевищив в 3 кварталі граничний обсяг виручки від реалізації, платника єдиного податку , тому з 1.10.2008р. доходи підприємця повинні оподатковуватись за правилами як для платника на загальних підставах оподаткування.

Перевіркою встановлено, що відповідач з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року отримав валових доходів в розмірі 186842 грн., згідно поданої декларації (вих.№2069 від 24.02.2009р.) за 4 квартал 2008 року – 186302 грн., внаслідок чого за результатами перевірки позивач безпідставно занизив дохід в сумі 540 грн..

Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. За результатами перевірки, підлягає нарахуванню 81 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість” особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі коли загальна сума від здійснення операції з поставки товарів (робіт, послуг) сукупно перевищує 300 тис.грн. протягом останніх 12 календарних місяців (без урахування податку на додану вартість) та відповідно до п.9.1 п. 9.4 ст.9 – надіслати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до податкової інспекції. За результатами перевірки встановлено, що обсяг реалізації товарів (надання послуг) з 21.10.2008р. по 31.12.2008р. склав 110908,73 грн.. У відповідності до п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, обсяги поставок є об’єктом оподаткування за ставкою 20%, в зв’язку з порушенням вищезазначених норм закону відповідачем не нараховано та не перераховано до бюджету податку на додану вартість в сумі 21665,69 грн..

На підставі акту перевірки Славутською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2009 року №0001301701/0, яким відповідачу визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 29718,84 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 21665,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8053,15 грн.; №0001311701/0, яким відповідачу визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1351,6 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1133,5 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 218,1 грн..

Приватним підприємцем ОСОБА_2 оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА в Хмельницькій області. Як наслідок, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ, а скарга – без задоволення.

Станом на 04.09.2009р. у відповідача утворилась заборгованість до бюджету в розмірі 34336,27 грн., яка складається із:

- податку на додану вартість в розмірі 32906,84 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2009р. №0001301701/0 на суму 29718,84 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 21665,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8053,15 грн. (отримане відповідачем 30.04.2009 року згідно поштового повідомлення), податковими деклараціями з податку на додану вартість за 03 місяць 2009 року від 21.04.2009р., за 4 місяць 2009 року від 15.05.2009р., за 5 місяць 2009 року від 16.06.2009р., за 6 місяць 2009р. від 17.07.2009р., за 7 місяць 2009р. від 19.08.2009р., поданим розрахунком заборгованості, картками особового рахунку платника;

- податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1416,53 грн. (основний платіж – 1411,78 грн., 4,75 грн. – пеня), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2009р. №0001311701/0 в сумі 1351,6 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1133,5 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 218,1 грн., залишок несплаченої суми 961 грн. 78 коп., нараховано розрахунок авансових платежів №0003141700 від 04.03.2009р. на суму 900 грн. залишок несплаченої суми – 450 грн.;

- збору за забруднення навколишнього природнього середовища в розмірі 12,90 грн., що підтверджується податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природнього середовища за півріччя 2009 року від 17.07.2009р. на суму 37,40 грн. (залишок несплаченої суми – 12,90 грн.), поданим розрахунком заборгованості, картками особового рахунку платника.

З метою погашення податкового боргу, у відповідності до пп.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було виставлено дві податкові вимоги: перша - № 1/683 від 08.05.2009р. (отримана відповідачем 26.05.2009 року відповідно до поштового повідомлення) та друга № 2/949 від 1.07.2009 року (отримана відповідачем 08.07.2009 року відповідно до поштового повідомлення).

Позивачем у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 Закону України „Про порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було прийнято рішення №86 від 11.08.2009р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

У зв’язку із несплатою податкового боргу в добровільному порядку, прокурором в інтересах держави в особі позивача подано позов до суду з вимогою звернути стягнення на активи відповідача 34336,27 грн. податкової заборгованості.

Статтею 67 Конституції України та ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” на платників податків покладено обов’язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори до державних та місцевих бюджетів.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетних та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України ”Про систему оподаткування”.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” до загальнодержавних податків віднесено податок на доходи фізичних осіб.

Згідно п.3.1.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідач є платником податків, зборів (обов’язкових платежів), на якого згідно із законом покладено обов’язок утримувати податки.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації. У разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу) належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

При цьому згідно п.2.3.1 ст. 2 та 1.6 ст. 1 зазначеного Закону, ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто проводити звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

Судом враховується , що відповідачем до податкового органу подавались податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, податкові декларації з податку на додану вартість, тобто самостійно узгоджувались податкові зобов’язання, податкові повідомлення-рішення не оскаржувались та не скасовані. При цьому відповідно до п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання платника податків самостійно визначене платником податків вважається узгодженим з дня подання такої декларації, та нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, самостійно узгоджене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, а у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом – протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення. Згідно п.п.17.1.7 Закону – у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків сплати, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення.

    Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення.

Судом зважається на те, що суми податкової заборгованості узгоджені відповідачем, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги та рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості суду не подано.

 За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавсту та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

            Позов Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Славута про звернення стягнення 34336,27 грн. податкового боргу на активи задоволити.

Звернути стягнення 34336,27 грн. (тридцять чотири тисячі триста тридцять шість гривень 27 коп.) податкового боргу на активи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Славутської об’єднаної державної податкової інспекції (м.Славута, вул. Козацька 26).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний  22.01.2010р.

Суддя                                                         Фелонюк Д.Л.