КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/2106/18 Головуючий у 1 інстанції - Чірков Г.Є.

Унікальний №363/3095/15ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року у справі за позовом:

- першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до:

- Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Паритет-ВТ», Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області,

- треті особи: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, правонаступником якого є ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62 ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89 -

- про визнаннянезаконним і скасування розпорядження, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015року перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до:

- Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Паритет-ВТ», Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області,

треті особи: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, правонаступником якого є ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62 ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89 і, з урахуванням уточнень до позову, просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за №3064 від 21.12.2012 року щодо затвердження проектів землеустрою і надання у власність вище зазначеним третім особам земельних ділянок.

Крім того, позивач просив витребувати у володіння держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного їх володіння відповідачів:

1. ОСОБА_3 - земельні ділянки:

- площею 0,3947 га з кадастровим номером НОМЕР_3;

- площею 0,2836 га з кадастровим номером НОМЕР_4

- площею 0,3322 га з кадастровим номером НОМЕР_5

- площею 0,3084 га з кадастровим номером НОМЕР_6

- площею 0,3098 га з кадастровим номером НОМЕР_7

- площею 0,2662 га з кадастровим номером НОМЕР_8

- площею 0,2781 га з кадастровим номером НОМЕР_9

- площею 0,2170 га з кадастровим номером НОМЕР_10

- площею 0,1060 га з кадастровим номером НОМЕР_11

- площею 0,2000 га з кадастровим номером НОМЕР_12

- площею 0, 2341 га з кадастровим номером НОМЕР_13

- площею 0,2417 га з кадастровим номером НОМЕР_14

2. ОСОБА_5 - земельні ділянки:

- площею 0,2377 га з кадастровим номером НОМЕР_15

- площею 0,1361 га з кадастровим номером НОМЕР_16

- площею 0,1703 га з кадастровим номером НОМЕР_17

- площею 0,2273 га з кадастровим номером НОМЕР_18;

- площею 0,2841 га з кадастровим номером НОМЕР_19

- площею 0,2687 га з кадастровим номером НОМЕР_20

- площею 0,2536 га з кадастровим номером НОМЕР_21

- площею 0,2628 га з кадастровим номером НОМЕР_22

- площею 0,2705 га з кадастровим номером НОМЕР_23

- площею 0,1998 га з кадастровим номером НОМЕР_24

- площею 0,1858 га з кадастровим номером НОМЕР_25

- площею 0,1281 га з кадастровим номером НОМЕР_26

- площею 0,1315 га з кадастровим номером НОМЕР_27

- площею 0,1550 га з кадастровим номером НОМЕР_28

- площею 0,1990 га з кадастровим номером НОМЕР_29

3. ОСОБА_90 - земельні ділянки:

- площею 0,2091 га з кадастровим номером НОМЕР_30

- площею 0,1914 га з кадастровим номером НОМЕР_31

4. ОСОБА_13 - земельні ділянки:

- площею 0,1953 га з кадастровим номером НОМЕР_32

- площею 0,2352 га з кадастровим номером НОМЕР_33

5. ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 0,2033 га з кадастровим номером НОМЕР_34

6. ОСОБА_12 - земельні ділянки:

- площею 0,2063 га з кадастровим номером НОМЕР_35

- площею 0,2072 га з кадастровим номером НОМЕР_36

7. ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,2493 га з кадастровим номером НОМЕР_37

8. Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Паритет ВТ» - земельну ділянку площею 0,3560 га з кадастровим номером НОМЕР_38

9. ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,2541 га з кадастровим номером НОМЕР_39;

10. ОСОБА_91 - земельну ділянку площею 0,2441 га з кадастровим номером НОМЕР_40

11. ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,2171 га з кадастровим номером НОМЕР_41;

12. ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,1233 га з кадастровим номером НОМЕР_42

Зазначені земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, загальною вартістю 2.960.000 грн./т.1 а.с.1-24, т.5а.с.215-222, 242-254,278-285, т.7 а.с.22-35/.

Мотивуючи свої доводи, прокурор вважав, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за №3064 від 21.12.2012 року щодо затвердження проектів землеустрою і надання вище зазначених земельних ділянок у власність фізичним особам є незаконним. Позивач вимагав в силу ст.388 ЦК України, застосувати віндикацію, вилучивши незаконно відчужені земельні ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, які, на час розгляду справи, перебувають у володінні відповідачів.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Першим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.06.2016 року в задоволенні позова відмовлено/т.5 а.с.96-104, 105-110/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.07.2017 року указані судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції /т.5 а.с.154-158/.

В доводах Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справзазначено, що, суди безпідставно не врахували надані ВО «Укрдежліспроект» фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 160 Пірнівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп» згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років та межами земельних ділянок за кадастровими номерами на двох аркушах, та фрагменти планшету №5 лісовпорядкування вище указаних років на двох аркушах /т.2 а.с.118,119,120/, які суд не взяв до уваги як неналежний у справі доказ.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх доводах послався на те, що суди нижчих інстанції проігнорували та не дали оцінки положенням ст. 55 ЗК України, згідно якої до земель лісогосподарського призначення належать не лише землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Крім того, у своїй ухвалі касаційною інстанцією зазначено, що з метою підтвердження факту віднесення спірних земельних ділянок до територій лісів, належить враховувати, що згідно з п.5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, матеріали, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інстструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати п.5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України.

Повторним рішенням Вишгородського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року позов задоволено повністю /т.8 а.с.220-227/.

Свої доводи суд першої інстанції мотивував тим, що однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв»язок їх використання із лісокористуванням. Так, в силу п.«б» ч.1 ст.164 ЗК України охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Відповідно до ст.27 ЛК України до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин належать функції передачі у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земель лісогосподарського призначення площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності.

А, відповідно до ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.31 ЛК України до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відноси взагалі не відноситься питання щодо вилучення або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Між тим, в порушення зазначених норм, як вважав суд першої інстанції, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за №3064 від 21.12.2012 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність громадянам України для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам Згідно з додатком, для ведення індивідуального садівництва передано безоплатно у власність вище зазначеним третім особам земельні ділянки загальною площею 36,0862 га, з них, це такі землі: рілля, сіножаті, чагарники, піски, які відносяться до земель лісів

При цьому, відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, скаржник ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3, в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову/т.8 а.с.238-243/.

Зокрема, свої доводи скаржник обґрунтував тим, що, відповідно до ст.ст.56,57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у тому числі, у приватній власності.

При цьому, як вважав скаржник, суд першої інстанції не вважав за необхідне з»ясовувати питання, чи відносяться спірні землі до земель лісогосподарського призначення і не надав оцінки листа ВО «Укрдержліспроект» від 24.09.2015 року №354, згідно якого накласти земельні ділянки згідно з наданими кадастровими номерами на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 та 2002 років неможливо у зв»язку з тим, що вони виготовлені в умовній географічній системі координат, тому надати схеми розташування указаних земельних ділянок на матеріалах лісовпорядкування немає можливості.

Також ВО «Укрдержліспроект» у зазначеному листі повідомило, що надані для дослідження докази «… є оглядовими і не гарантують повну достовірність і точність прив»язки земельних ділянок, нанесених згідно з кадастровими номерами»/т.2 а.с.118-120/.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2015 року №3064 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність громадянам України», згідно з додатками, для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, згідно з додатком (310 осіб), для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пукту), розроблені Київської обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру; передано громадянам, згідно з додатком (310 осіб), безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 36,0862 га, з них рілля 10,1818 га, сіножаті 10.5398 га, чагарники 13,1685 га, піски 1,5961 га для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)/т.1 а.с.25-26/.

Відповідно до листа ВО «Укрдержліспроект» від 24.09.2015 року №354 накласти земельні ділянки згідно з наданими кадастровими номерами на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 та 2003 років неможливо, у зв»язку з тим, що вони виготовлені в умовній географічній системі координат, тому надати схеми розташування указаних земельних ділянок на матеріалах лісовпорядкування немає можливості.

В той же час, ВО «Укрдежліспроект» надало фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 160 Пірнівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп» згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років та межами земельних ділянок за кадастровими номерами на двох аркушах, та фрагменти планшету №5 лісовпорядкування вище указаних років на двох аркушах /т.2 а.с.118,119,120/.

Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно з ч.ч.1,2 та 4 ст.20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеукстрою або приймають рішення про створення об»єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою: для визнання недійсними рішень органів державної влади та оранів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 ЗК України).

Так, згідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.ст.56,57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяить в межах території України, є об»єктами права власності українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексомю

Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше, як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст.27 ЛК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею до 1 га для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п»ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

А, відповідно до вимог ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Як встановлено судом, право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на спірну земельну ділянку не припинене в установленому законом порядку і згоди цього державногло підприємства на вилучення у нього спірної земельної діянки не було, що було підтверджено у суді апеляційної інстанції представником ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

В силу п.4 та п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АРК, або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі цього слідує, що оспорений ненормативний акт Вишгородської РДА є незаконним і безпосередньо впливає на законність правовстановлюючих документів, а тому підлягає скасуванню для забезпечення реального захисту порушених прав позивача, в особі держави і ДП «Вищедубечанське лісове господарство», якому передано у користування спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в тій частині, що суд першої інстанції постановив рішення без врахування листа ВО «Укрдержліспроект» від 24.09.2015 року за №354, згідно якого накласти земельні ділянки згідно з наданими кадастровими номерами на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 та 2002 років неможливо у зв»язку з тим, що вони виготовлені в умовній географічній системі координат, тому надати схеми розташування указаних земельних ділянок на матеріалах лісовпорядкування немає можливості.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що для вирішення спірного питання немає потреби точного і чіткого викладення усіх поворотних точок (детальних меж) земельних ділянок в натурі на місцевості, оскільки даний спір не є спором про визначення чи відновлення меж земельних ділянок в розумінні глави 17 ЗК України.

Крім того, на виконання вимог, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.07.2017 року відносно того, що при вирішенні питання для підтвердження перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати п.5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України, відповідно до якого, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування - суд першої інстанції зазначив, що потреби дослідження планово-картографічних матеріалів немає, оскільки, 24.09.1998 року в установленому законом порядку Вищедубечанському держлісгоспу на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області видано Державний Акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 1.446,5 га /т.2 а.с.193-196/.

Таким чином, як правомірно зазначено судом першої істанції, для захисту порушених прав позивачів, слід відновити становище, яке існувало до порушення і скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2015 року №3064 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність громадянам України».

А, відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановлено, що в ході розгляду справи учасники справи не звертались до суду з заявами про застосування строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді