Справа № 450/189/17                                Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/737/18                        Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:46

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                27 грудня 2018 року                                 м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Юзефович Ю.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 –

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

                                               в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати свою рідну сестру ОСОБА_2 та племінника ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим будинком №68 на вул. Січових Стрільців в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України, оскільки відповідачі більше шести місяців не проживають у належному їй на праві власності будинку.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.06.2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим будинком №68 на вул. Січових Стрільців в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у користь ОСОБА_4 по 320 грн. судового збору з кожного, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника – ОСОБА_3, просить його скасувати в з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, понесені апелянтом по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що розгляд справи відбувся за відсутності відповідача ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Крім цього, вважає, що суд у повній мірі не з’ясував характер спірних правовідносин та не застосував до них норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Апелянт зазначає, що спірний житловий будинок належить позивачеві на праві приватної власності, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ст.ст.71, 72 ЖК України, які суд застосував при вирішенні даного спору. Апелянт звертає увагу на те, що законом визначено інший спосіб захисту порушеного права позивача, як власника, а тому позовні вимоги не могли бути задоволені судом.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони відповідача, не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, що підтверджується врученням судових повісток позивачеві ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_6 10.11.2018 року, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За приписами ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вказані норми ЖК України стосуються жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду.

Судом встановлено, що предметом спору є житловий будинок №68 на вул.Січових Стрільців в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, який на праві спільної часткової власності належить позивачу ОСОБА_4 (27/50 частини) та третій особі ОСОБА_6 (23/50 частини) (а.с.4).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані у вказаному будинку, як сестра та, відповідно, племінник власника ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім’ї.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічне за змістом положення міститься й у ч.1 ст.405 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням або її виселення, за наявності підстав, визначених законом.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права й правовий статус сторін, як учасників спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що норми ст.ст.71, 72 ЖК України, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги і які суд застосував при вирішенні даного спору, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а доказів про те, що відповідачі понад один рік не проживають у спірному житловому будинку, в матеріалах справи немає, а відтак, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення вказаного позову, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище мотивів, що не позбавляє позивача права звернутись до суду за захистом своїх прав, як власника, у разі їх порушення відповідачами, у встановлений законом спосіб.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача у користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесенні нею судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 960 грн. (а.с.67).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Січових Стрільців, будинок №68, РНОКПП НОМЕР_1) в користь ОСОБА_2 (Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Січових Стрільців, будинок №68, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 січня 2019 року.

Головуючий:                                                        Бойко С.М.

Судді:                                                                Копняк С.М.

                                                                       ОСОБА_7