Справа № 2-6056/ 2009 р

                 Р І Ш Е Н Н Я

  Іменем України

22 грудня 2009 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:     головуючого – судді – Зємцова В.В.

                         при секретарі             -  Галайчук Н.І.

 розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в                           м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

                        В С Т А Н ОВ И В:

У листопаді 2009 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом  до                    ОСОБА_2 про розірвання  шлюбу.

Вказував, що з відповідачкою має другий шлюб зареєстрований  з 14.02.1997  року. У шлюбі  мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати з матір»ю.

Сімейно-шлюбні відносини між сторонами були  припинені  по тій причині, що мали різні характери, погляди на життя, на вирішення побутових проблем. В сім”ї виникали сварки та непорозуміння, спільного господарства не ведуть. Просив шлюб розірвати.

 У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 з позовом та на розірвання шлюбу погодилася.  

    Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Сторони по справі зареєстрували шлюб 14.02.1997  року, який є для позивача – другим, а для позивачки першим.  У шлюбі  мають    неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили по тій причині, що мали різні погляди на життя, на вирішення побутових проблем. В сім”ї виникали сварки та непорозуміння, які привели до відчуженості та втрати почуттів любові та поваги.  Сім'я фактично розпалась тривалий час, спільного господарства не ведуть.  

Відповідно до ч. 2 ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  неповнолітніх дітей, що має істотне значення.

На підставі встановлених фактів суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам позивача та неповнолітньої дитини сторін по справі.

    Витрати по розірванню шлюбу необхідно покласти на позивача ОСОБА_1 у вигляді необхідності сплати на користь держави мита у розмірі 17 грн. за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу, відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з цим необхідно звільнити від сплати мита на користь держави.

    Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 14, 57 – 59,  ч. 4 ст. 130, 174, 208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України,

                               В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_1  (дошлюбне прізвище - Кайгородова) ОСОБА_4, 19.04.1972 року  у Палаці шлюбів м. Кременчука, актовий   запис № 110 – розірвати.

Місце прожавання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити з матір»ю ОСОБА_2.

    Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави мито у розмірі  17  грн.  за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Звільнити від сплати мита на користь держави відповідача ОСОБА_2

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: