ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/8247/17                                        Головуючий суддя І інстанції Горчакова О.І.

Провадження № 22-ц/818/142/19                                Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи позовного провадження

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року                                                                м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді        Яцини В.Б.

суддів колегії:                ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року по цивільній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг внаслідок зловживання з боку відповідача,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг) надміру виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у сумі 23019 грн. 93 коп.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 03.12.2014 за фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_1).

За результатами перевірки 04.09.2017 Управлінням було встановлено, що ОСОБА_3 є власником нерухомого майна: кімнати у будинку готельного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.09.2017 № 96160001, підставою для виникнення права власності є договір дарування нерухомого майна від 17.04.2015, серія і номер : р № 965, зареєстрований 17.04.2015 року.

ОСОБА_4 вказав про те, що ОСОБА_3 в своїх заявах від 17.07.2015, від 04.02.2016, від 31.08.2016, від 28.02.2017, від 29.08.2017 року зазначила про відсутність у неї в володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 11 Порядку ОСОБА_3 зобов'язана була повідомляти уповноваженому органу про зміни обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Відповідач при оформленні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунально-житлових послуг надала до Управління завідомо недостовірні дані та неправомірно отримувала на себе щомісячну адресну допомогу у періоди:

- з 17.04.2015 по 21.12.2015;

- з 04.02.2016 по 03.08.2016;

- з 3 1.08.2016 по 27.08.201 7 на загальну суму 23019 грн. 93 коп.

Відповідно до абз. 2. 3 п. 11 Порядку суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Про незаконно отриману суму допомоги Управління повідомило гр. ОСОБА_3 листом від 13.09.2017 № 7621/4-11 з пропозицією повернути переодержані кошти у добровільному порядку, але до теперішнього часу відповідач не повернула кошти на розрахунковий рахунок Управління.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року задоволено позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг внаслідок зловживання з боку відповідача.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податку – НОМЕР_1, проживає за адресою: 61089, АДРЕСА_3) на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального  району Харківської міської ради (р/р 35219092042876, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172. код ОКПО 03195694, отримувач - Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, вид допомоги - щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг) надміру виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у сумі 23019 грн. 93 коп. (двадцять три тисячі дев’ятнадцять гривень 93 коп.)

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права, неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вказано, що перевірка Управління була здійснена лише щодо факту існування речових прав на нерухоме майно у відповідача, проте, не щодо знаходження житла у придатному для проживання стані. Зазначено, що допомога була використана відповідачем згідно її цільового призначення – на оплату житлово-комунальних послуг та благоустрій кімнати.

Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обґрунтовуючи відзив, зазначено, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, та на час отримання відповідачем допомоги п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг передбачав, що така допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції. Послались на те, що зміни до вказаного положення були внесені 03.06.2017. Зауважено, що факт непридатності житла для проживання не встановлюється Управлінням, належних доказів таких фактів відповідачем не надано. ОСОБА_3 у жодній своїй заяві не зазначила про наявність у неї житла, належного їй на праві власності.

Згідно із підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, у даному випадку Апеляційний суд Харківської області, продовжував здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до пункту 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року в газеті «Голос України» № 185 (6940) було повідомлено про початок роботи Харківського апеляційного суду, внаслідок чого Апеляційний суд Харківської області припинив здійснювати правосуддя.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 31 ЦПК України справа надійшла на розгляд до Харківського апеляційного суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст позову та його ціну, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.04.2015 № НОМЕР_2 ОСОБА_3, перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа з 03.12.2014 за фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_1 (а. с 10).

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам від 25.12.2014 та від 20.07.2015 року УПСЗН в Індустріальному районі ОСОБА_5 та членам її сім'ї було призначено допомогу, як переміщеним особам, на проживання з 22.12.2014 року по 21.06.2015 року в розмірі 884 грн., з 22.06.2015 року по 21.12.2015 року в розмірі 884 грн. (а. с. 6, 12).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (із змінами) з 22.12.2014 гр. ОСОБА_3 отримувала в Управління щомісячну адресну допомогу.

За результатами перевірки 04.09.2017 Управлінням було встановлено, що ОСОБА_3 є власником нерухомого майна: кімнати у будинку готельного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.09.2017 № 96160001, підставою для виникнення права власності є договір дарування нерухомого майна від 17.04.2015, серія і номер : р № 965, зареєстрований 17.04.2015.

Установлено, що ОСОБА_3 в своїх заявах від 17.07.2015, від 04.02.2016, від 31.08.2016, від 28.02.2017, від 29.08.2017 року зазначила про відсутність у неї в володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

З наданих Позивачем доказів установлено, що при оформленні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунально-житлових послуг надала до Управління завідомо недостовірні дані та неправомірно отримувала на себе щомісячну адресну допомогу у періоди:

- з 17.04.2015 по 21.12.2015;

- з 04.02.2016 по 03.08.2016;

- з 3 1.08.2016 по 27.08.201 7 на загальну суму 23019 грн. 93 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що відшкодуванню підлягає надміру виплачена грошова допомога у сумі 23019 грн. 93 коп., яка утворилась внаслідок надання недостовірної інформації з боку відповідача, а саме - ОСОБА_3 в своїх заявах від 17.07.2015, від 04.02.2016, від 31.08.2016, від 28.02.2017, від 29.08.2017 року зазначила про відсутність у неї в володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 (із змінами) (далі - Порядок), грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

На підставі п. 10 Порядку уповноважені органи, у даному випадку - Управління, мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Згідно з п. 11 Порядку відповідач зобов'язана була повідомляти уповноваженому органу про зміни обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Вказаним пунктом передбачено, що суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу.

У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

В порушення вимог даного припису ОСОБА_3 не було повідомлено про набуття права власності на нерухоме майно у м. Харкові.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що житлове приміщення, право власності на яке вона набула, перебувало у стані непридатному для проживання, оскільки доказами у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України вказана обставина не підтверджена.

Доводи скарги про непопередження про можливі наслідки у вигляді повернення суми виплаченої допомоги, якщо у заявника або члена його родини є у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, не мають юридичного значення, а тому відхиляються колегією суддів.

Діючий Порядок, на підставі якого призначається допомога, не передбачає вини в діях відповідача при заповненні заяви про надання щомісячної допомоги.

У даному випадку не встановлено, що ОСОБА_3 помилилась при заповненні такої заяви.

Також, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції докази ОСОБА_3 щодо проведення ремонтних робіт та оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 січня 2019 року.

Головуючий                                                                        В.Б. Яцина.

Судді                                                                                І.В. Бурлака.

                                                                                       ОСОБА_2.