ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» січня 2019 року

м. Харків

справа № 642/2100/18-ц

провадження № 22ц/818/542/19

провадження № 22ц/818/631/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів -         Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року в складі судді Шрамко Л.Л.,

            в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 8/1 від 17 січня 1989 року наймачем кімнати площею 14,2 кв. м. у квартирі за адресою: м. Харків, вулиця Благовіщенська (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47 визнано ОСОБА_3

12 грудня 2017 року ОСОБА_3 помер.

Зазначила, що вона вселилася до вказаної кімнати одразу після укладення шлюбу з ОСОБА_3 в серпні 1992 року, як дружина наймача.

Вказала що 23 лютого 2017 року, 03 квітня 2018 року та 18 квітня 2018 року вона звернулась до Харківської міської ради з заявами про надання дозволу на переоформлення договору найму спірної квартири та визнання її наймачем, однак відповідей так і не отримала.

Зазначила, що будь-яких договорів під час її вселення до спірної квартири щодо піднайму або тимчасовості її проживання не укладалось.

Просила визнати її наймачем кімнати площею 14,2 кв. м. у квартирі за адресою: м. Харків, вулиця Благовіщенська (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47; зобов’язати Харківську міську раду змінити договір найму кімнати площею 14,2 кв. м. у квартирі за адресою: м. Харків, вулиця Благовіщенська (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47, змінивши померлого наймача ОСОБА_3 на нового наймача ОСОБА_1; стягнути з Харківської міської ради на її користь судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 року, в якому ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року виправлено описку та додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, визнано ОСОБА_1 наймачем кімнати площею 14,2 кв. м. у квартирі за адресою: м. Харків, вулиця Благовіщенська (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47; зобов’язано Харківську міську раду змінити договір найму кімнати площею 14,2 кв. м. у квартирі за адресою: м. Харків, вулиця Благовіщенська (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47, змінивши померлого наймача ОСОБА_3 на нового наймача ОСОБА_1; стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, Харківська міська рада подала апеляційні скарги, в яких просила рішення скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судовий збір.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що оскільки позивачем не надано до Управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради технічного паспорту, виготовленого за результатами проведення технічної інвентаризації зазначеного об’єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації, їй відмовлено у наданні адміністративної послуги і прийнятті рішення виконавчого комітету щодо визнання її наймачем займаного приміщення; що в заяві позивачем порушувалось питання щодо квартири в цілому, в той час, відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку (реєстрацію) займане нею приміщення складає одну кімнату в комунальній квартирі, а також в наданому пакету документів відсутній правовстановлюючий документ на квартиру (частину квартири), в результаті чого виникає низка питань щодо правомірності її заселення, а також щодо встановлення її статусу; що Харківською міською радою договір найму житлового приміщення не укладається; що оскільки Харківська міська рада не порушувала права ОСОБА_1, не чинила їй перешкод для визнання її наймачем, підстав для стягнення судових витрат немає; що визнання ОСОБА_1 наймачем кімнати вважається правом спадкоємця на майно і витрати на оплату судового збору покладаються виключно на позивача.

02 січня 2019 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду, в якому ОСОБА_1 вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу – необґрунтованою. При цьому зазначила, що доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи. Так, її представнику Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» відмовлено у виготовленні технічного паспорту; ордер, на підставі якого здійснено вселення, ще за життя її чоловіка втрачено; із відповідей Архівного відділу Харківської міської ради, Комунального підприємства «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради, Комунального підприємства «Жилкомсервіс» вбачається, що отримання дублікату ордеру неможливо; що кімната, наймачем якої вона просила визнати її, знаходиться в квартирі, яка належить до комунальної власності, розпорядником якої є Харківська міська рада; що її позов стосується не укладання нового договору найму, а переоформлення існуючого; що в цій квартирі вона проживала з 1992 року разом з чоловіком, інших зареєстрованих повнолітніх членів сім’ї наймача в цій квартирі немає.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду та додаткове рішення суду – залишити без змін.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, з висновком яких погоджується судова колегія, мотивовано тим, що у разі смерті наймача будь – який член сім’ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 8/1 від 17 січня 1989 року ОСОБА_3 визнано наймачем однієї кімнати жилою площею 14,2 кв. м., комунальної з частковими зручностями квартири АДРЕСА_1.

15 червня 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_1, вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27 грудня 1994 року.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 12 лютого 2018 року № 2853/2/07-05, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 з 27 грудня 1994 року та ОСОБА_3 з 29 серпня 2003 року.

Згідно довідки Комунального підприємства «Жилкомсервіс» дільниці № 27 від 17 січня 2018 року за № 259 з місця проживання та про склад сім`ї та прописку, ОСОБА_1 проживає постійно і прописана у м. Харкові по вулиця Благовещенській (ОСОБА_2) № 2/15 квартира № 47, яка складається з однієї кімнати жилою площею 14,20/18,50 кв. м., що належить територіальній громаді м. Харкова. ОСОБА_1 зареєстрована в цій квартирі з 27 грудня 1994 року як дружина наймача, ОСОБА_3 зареєстрований в цій квартирі з 29 серпня 2003 року як наймач.

Із відповіді Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 04 липня 2017 року № 15337/2/07-05 вбачається, що квартира № 47 по вулиці Благовещенській (ОСОБА_2) № 2/15 є комунальною. За відсутності ордерів надати дублікат ордеру не є можливим.

22 грудня 2017 року ОСОБА_3 помер.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на переоформлення договору найму квартири та визнання її наймачем вищевказаної квартири. Відповідей не отримано.

З відповіді Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 квітня 2018 року № К-4-11589/0/1-18-2078/0/8232-18 вбачається, що надана заява ОСОБА_1 не відповідає встановленим вимогам, а зазначена в ній інформація не відображає реальну картину справи. Зокрема, ОСОБА_1 порушує питання щодо квартири № 47 по вулиці Благовещенській (ОСОБА_2) № 2/15 в цілому, в той час, як відповідно до довідки з місця мешкання про склад сім`ї та прописку (реєстрацію) займане ОСОБА_1 приміщення складає одну кімнату у зазначеній комунальній квартирі. Вказана довідка повинна бути подана в оригіналі. Інші документи (їх копії) повинні бути засвідчені у встановленому законодавством порядку. В наданому ОСОБА_1 пакеті документів відсутній правовстановлюючий документ на квартиру (частину квартири) № 47 по вулиці Благовещенській (ОСОБА_2) № 2/15, в результаті чого виникає низка питань щодо правомірності заселення ОСОБА_1, а також щодо встановлення статусу. У зв’язку з чим ОСОБА_1 відмовлено у наданні відповідної адміністративної послуги і прийнятті рішення виконавчого комітету про визнання ОСОБА_1 наймачем займаного житлового приміщення за вищевказаною адресою.

Статтею 61 ЖК Української РСР визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається на підставі ордера у письмовій формі між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Статтею 65 ЖК Української РСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Питання про те, хто належить до членів сім'ї власника (наймача) жилого приміщення, регулюється частиною другою статті 64 ЖК УРСР. До категорії членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Таким чином, визначаючи коло членів сім'ї наймача, вказана норма житлового законодавства України поділяє їх на дві групи: одні з них «належать» до членів сім'ї наймача, інші - «можуть бути визнані» такими.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, слід з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини.1, 2 статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, слід з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна кімната площею 14, 2 кв. м. , наймачем якої є ОСОБА_3, знаходиться в квартирі, що належить до комунальної власності. Позивач вселилася в спірну кімнату, як член сім’ї ОСОБА_3, оскільки є його дружиною. Шлюб до смерті ОСОБА_3 не розірвано. ОСОБА_3 помер 22 грудня 2017 року. В цій кімнаті вона зареєстрована та проживає з 1994 року, несе витрати на її утримання. У судовому порядку не визнавалася такою, що втратила право користування квартирою, тому може вимагати укладення із нею договору найму вказаної кімнати.

Доказів на підтвердження того, що згоди на проживання та реєстрацію ОСОБА_1 не отримала, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано. Вона зареєстрована та проживає в цій кімнаті з 1994 року по теперішній час.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки питання стосується переоформлення договору найму, який укладено з попереднім наймачем, який помер і членом сім’ї якого є позивач, право позивача підлягає судовому захисту.

Посилання Харківської міської ради на те, що оскільки позивачем не надано до Управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради технічного паспорту, виготовленого за результатами проведення технічної інвентаризації зазначеного об’єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації, їй відмовлено у наданні адміністративної послуги і прийнятті рішення виконавчого комітету щодо визнання її наймачем займаного приміщення; що в заяві позивачем порушувалось питання щодо квартири в цілому, в той час, відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку (реєстрацію) займане нею приміщення складає одну кімнату в комунальній квартирі, а також в наданому пакету документів відсутній правовстановлюючий документ на квартиру (частину квартири), в результаті чого виникає низка питань щодо правомірності її заселення, а також щодо встановлення її статусу; що Харківською міською радою договір найму житлового приміщення не укладається є безпідставними, так як суперечать обставинам справи та вимогам чинного законодавства з підстав, зазначених вище.

Твердження Харківської міської ради щодо того, що оскільки Харківська міська рада не порушувала права ОСОБА_1, не чинила їй перешкод для визнання її наймачем, підстав для стягнення судових витрат немає; що визнання ОСОБА_1 наймачем кімнати вважається правом спадкоємця на майно і витрати на оплату судового збору покладаються виключно на позивача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1409,60 грн. (704,80 грн. + 704,80 грн.) та її позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У зв’язку з чим та враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, вказаний судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача, тобто з Харківської міської ради.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судові рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг зводяться фактично до переоцінки доказів, що не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Харківської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 рокута додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                І.В. Бурлака

Судді                                                                        Н.П. Пилипчук

                                                                               ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 10 січня 2019 року.