ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 м.Дніпро Справа № 904/2385/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 (постановлену колегією суддів у складі: головуючого колегії, судді Євстигнеєвої Н.М., суддів: Ліпинського О.В., Петрової В.І.) про передачу на розгляд іншому суду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1

про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки

у справі №904/2385/18

за позовом Національного банку України, м. Київ

до Акціонерного товариства "Готель "Жовтневий", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 17.07.2018 (а.с 104-122 т.2)) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №28 від 06.05.2010, укладеним між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством "Готель "Жовтневий", що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 839, а саме на наступне майно: будівля готелю літ. А-4, А1-1, загальною площею 4927,6 м2, ганки літ. а, а 1, а 2, а 3, приямки літ. а 4, а 5, а 8, а9, а 10, а 11, вхід в підвал літ. а 6, димохід літ. а 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 342178212101, право власності на яке зареєстроване за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 5391654, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 17.04.2014 за індексним номером витягу 20647968, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 674 478 038, 00 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок); про встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 28 513 112, 00 (двадцять вісім мільйонів п'ятсот тринадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що 03.03.2009 між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" (позичальник)), укладено Кредитний договір № 19 (додатковими договорами до якого вносились зміни), відповідно до п.1.2. якого у рахунок відкритої кредитної лінії за Кредитним договором кредитор надає позичальнику кредит на суму 5 000 000 000 (п'ять мільярдів) гривень 00 коп. на строк з 03.03.2009 по 03.03.2010 зі сплатою 16,5 відсотків річних.

06.05.2010 між Національним банком України (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Готель "Жовтневий", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Готель Жовтневий" (іпотекодавець), укладено іпотечний договір №28 (а.с. 136 т. 1), предметом якого є забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №19 від 03.03.2009 зі змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов'язання за ним, укладеного між іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з повернення кредиту, наданого у сумі 5 000 000 000 (п'ять мільярдів) гривень 00 копійок, строком повернення відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1 до Кредитного договору №19 від 03.03.2009) але/та не пізніше 23 (двадцять третього) жовтня 2015 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12,25 відсотків річних щомісячно в передостанній робочий день місяця - за період з першого по останнє число поточного місяця, а також процентів за додатковими договорами про внесення змін (доповнень) до Кредитного договору, згідно з якими буде змінюватись розмір процентної ставки і/або процентів за користування кредитом, розрахованих без внесення змін (доповнень) до Кредитного договору, на підставі нормативно-правових актів Національного банку України з питань рефінансування банків України (п. 1 іпотечного договору).

В забезпечення виконання Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" зобов'язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності наступне нерухоме майно, згідно опису, що міститься в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 5 іпотечного договору). За умовами пункту 9 іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 124 978 127, 00 грн. (сто двадцять чотири мільйони дев'ятсот сімдесят вісім тисяч сто двадцять сім гривень 00 копійок), що не вище оціночної вартості.

В подальшому до іпотечного договору неодноразово укладались додаткові договори.

Враховуючи неналежне виконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №19 від 03.03.2009, позивач просить в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 2 674 478 038, 00 (два мільярди шістот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 28 від 06.05.2010.

За вказаною позовною заявою Національного банку України ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 відкрито провадження у справі № 904/2385/18.

06.11.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи № 904/2385/18 надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права іпотеки за укладеним з Приватним акціонерним товариством "Готель "Жовтневий" іпотечним договором № 28 від 06.05.2010, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 839.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є акціонером Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий", якому належить 46 штук простих іменних акцій товариства, а тому рішення щодо стягнення майна з товариства має опосередкований вплив на його майнові права як акціонера, що позначається на можливості отримання ним дивідендів від результатів господарської діяльності товариства, а також вартості належних йому цінних паперів. Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору зазначає, що внаслідок укладення Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" додаткових договорів до Кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань за яким Приватне акціонерне товариство "Готель "Жовтневий" передало в іпотеку майно за іпотечним договором, а також внаслідок прийняття Національним банком України нормативно-правових актів, метою яких було регулювання процентної ставки за наданими банкам кредитами рефінансування, відбулася істотна зміна процентних ставок за користування кредитом, а відповідно і загального розміру основного зобов'язання. Відповідно, Приватне акціонерне товариство "Готель "Жовтневий" не могло передбачити запроваджені сторонами зміни основного (забезпеченого) зобов'язання. Також, за доводами ОСОБА_1, в силу приписів Закону України "Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Натомість, положеннями Іпотечного договору не встановлено ані суму грошового зобов'язання, ані визначено критерії, які б дозволили встановити розмір вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Наведене, на думку ОСОБА_1, є підставою для задоволення поданого ним позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 у справі №904/2385/18 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки передано для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала місцевого господарського суду від 09.11.2018 мотивована приписами частин першої - п'ятої ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, частиною десятою ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, положеннями частини п'ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

ОСОБА_1 не погодився з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 у справі №904/2385/18 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом при постановленні ухвали від 09.11.2018 норм статей 4, 7, 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звертаючись з позовною заявою в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 904/2385/18, враховуючи наведені правові норми, апелянтом правомірно очікувалось, що заявлені ним вимоги будуть розглянуті в межах одного провадження з первісним позовом з огляду на всі обставини справи, факти та докази, що містяться в матеріалах справи та можуть мати вирішальне значення для вирішення справи, в тому числі для вирішення питання про задоволення заявлених апелянтом вимог. Окрім цього, апелянт вважає, що передача його позову для розгляду іншому суду за виключною підсудністю чинитиме перешкоди для надання апелянтом пояснень та клопотань у даній справі, оскільки її розгляд здійснюватиметься в іншому місті. Апелянт посилається і на те, що іпотечний договір № 28 від 06.05.2010 укладався начальником Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, Національний банк України на сьогоднішній день має Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, яке розташоване у м. Дніпро.

Національний банк України, Акціонерне товариство КБ "Приватбанк", Приватне акціонерне товариство "Готель "Жовтневий", які належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі, правом подати відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України та у встановлений судом строк не скористались, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018), відкрито апеляційне провадження у справі №904/2385/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2019 справа № №904/2385/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019; підставою автоматизованого розподілу є відпустка суддів Пархоменко Н.В. та Чередка А Є.).

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала скасуванню в силу наступного.

Національний банк України, як іпотекодержатель за іпотечним договором № 28 від 06.05.2010, укладеним з Закритим акціонерним товариством "Готель "Жовтневий" (іпотекодатель), звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 відкрито провадження у справі №904/2385/18 за позовом Національного банку України до Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" про звернення стягнення на предмет іпотеки; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

У свою чергу, 06.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи №904/2385/18 з позовом як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору про захист своїх корпоративних прав акціонера Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий", заявивши вимогу про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки за укладеним з Приватним акціонерним товариством "Готель "Жовтневий" іпотечним договором №28 від 06.05.2010, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 839.

Розглянувши позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спір за позовом третьої особи віднесено до виключної підсудності Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим постановив ухвалу про передачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, положеннями частини десятої ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті , правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

Оскільки положеннями частини п'ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, у яких відповідачем є, зокрема, Національний банк України, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, судом і було постановлено ухвалу про передачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Проте, враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 про наявність у спірних відносинах правових підстав для об'єднання заявлених ним вимог, які, на думку апелянта, є самостійними вимогами щодо предмета спору, з вимогами позивача у справі за первісним позовом для спільного розгляду в межах одного провадження, що апелянтом правомірно, як він стверджує, очікувалось, колегія суддів при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду вбачає підстави вважати, що висновки місцевого господарського суду про передачу позову для розгляду за виключною підсудністю у даному випадку є передчасними та такими, що зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та щодо наведеного зазначає таке.

Згідно із статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін (частина 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина 3 статті 180 Господарського процесуального кодексу України).

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч. 4 ст. 180 ГПК України). До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 5 ст. 180 ГПК України). Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 6 ст. 180 ГПК України). У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (ч. 7 ст. 180 ГПК України).

Апеляційний господарський суд зазначає, що у справі №904/2385/18 Національний банк України, як іпотекодержатель за договором №28 від 06.05.2010, укладеним з Закритим акціонерним товариством "Готель "Жовтневий" (іпотекодавець), звернувся до місцевого господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського cуду як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі №904/2385/18 за захистом своїх корпоративних прав як акціонер Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" шляхом визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки за іпотечним договором №28 від 06.05.2010.

Однак місцевий господарський суд, постановлюючи оскаржувану ухвалу, не врахував, що позов ОСОБА_1 суперечить приписам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлений не щодо предмета спору. Тобто позов ОСОБА_1 фактично є зустрічним позовом за обставин, коли зустрічний позов у цій справі відповідач не ініціював і процес розгляду судом спору щодо такого предмета не розпочинався.

Процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного Господарського процесуального кодексу України не наділені.

Вимогою за первісним позовом є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, натомість вимогою третьої особи є визнання відсутнім у позивача права іпотеки за цим договором. Таким чином, позовна заява третьої особи безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем у даній справі - звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

За наведеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позов третьої особи не відповідає вимогам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не пов'язана з первісним позовом у межах справи № 904/2385/18 та за правилами господарського судочинства не підлягає розгляду як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Водночас правові наслідки звернення третьої особи з такою заявою визначає ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, що не було враховано місцевим господарським судом.

Зазначене вище відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17, та правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 16.10.2018 у справі № 916/361/18.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що місцевий господарський суд помилково вдався до з'ясування питань юрисдикційної належності поданого позову третьої особи, який на час його подання взагалі не міг розглядатися в межах судового процесу, що розпочався, що призвело до помилкових наслідків у вигляді передачі позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Крім того, пославшись на положення частини десятої ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом не враховано, що зазначеною правовою нормою не врегульовано питання щодо передачі судом позову на розгляд іншого суду, не враховано положення ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

З наведених вище правових норм слідує, що у випадку, коли справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, в тому числі якщо стала такою внаслідок змін у складі відповідачів, що спричинило віднесення справи до виключної підсудності іншого суду, суд передає на розгляд іншого суду справу, а не позов.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені вище норми процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 275 Господарського процесуального кодексу України, для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду про передачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання відсутнім у Національного банку України права іпотеки для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва, постановленої у справі № 904/2385/18, та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції, ніж визначений оскарженою ухвалою суду (Господарського суду Дніпропетровської області за встановленою підсудністю), якому необхідно вирішити питання щодо прийнятності чи неприйнятності позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене вище, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відхиляючи доводи ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або двох сторін не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

При цьому ОСОБА_1 не обмежений у можливості подати самостійний позов з метою захисту свого, як він вважає, порушеного права з додержанням правил територіальної підсудності, в тому числі і виключної.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє доводи апелянта і щодо того, що іпотечний договір № 28 від 06.05.2010 укладався начальником Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, що Національний банк України на сьогоднішній день має Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, яке розташоване у м. Дніпро.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та ч. 14 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 275 ГПК України у випадку скасування судового рішення справа направляється для розгляду іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, отже судові витрати, в тому числі й судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, підлягає розподілу господарським судом.

Керуючись статтями 49, 180, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 у справі №904/2385/18 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 у справі №904/2385/18 скасувати.

Направити справу для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області за встановленою підсудністю зі стадії вирішення питання прийнятності чи неприйнятності позову третьої особи у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.01.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков