АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/68/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 21 (по новому 304020000) Степаненко О. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2018 року) у складі судді Степаненка О.М. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним -

в с т а н о в и в :

В серпні 2017 року ОСОБА_5, діючи через свого представника ОСОБА_9, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На день смерті ОСОБА_10 був власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем за законом, тому з метою оформлення спадкових прав, вона звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н.А. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 23.06.2017 року відкрито спадкову справу.

В подальшому позивачці стало відомо, що Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради право власності на квартиру було зареєстровано на відповідача.

Підставою для реєстрації права власності став договір дарування, посвідчений Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 07.02.2008 року.

За життя померлий жодного разу не повідомляв доньці про відчуження належної йому квартири іншій особі, а факт реєстрації права власності на квартиру через майже 10 років після укладення договору та лише після смерті власника свідчить про те, що договір дарування укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного просила суд визнати недійсним договір дарування, укладений 07.02.2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, посвідчений нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-492.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на висновку судової почеркознавчої експертизи, яка проведена 18.09.2018 року судовим експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Крикливенко Т.Я. Експерт дійшов висновку, що підпис від імені ОСОБА_10 в графі «Даритель» договору дарування квартири від 07.02.2008 року виконаний без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_10 на другій сторінці договору дарування квартири від 07.02.2008 року виконаний ОСОБА_10

Вважаючи висновок експерта належним та допустимим доказом у справі, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлені позовні вимоги.

Рішення оскаржено представником позивачки адвокатом ОСОБА_6 в апеляційному порядку з посиланням на його незаконність та необґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачка у встановлені законом строки звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. На момент відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) померлий був власником спірної квартири.

Договір дарування, яким ОСОБА_10 подарував вказану квартиру відповідачеві, апелянт вважає таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не звернув увагу на те, що дарувальник і надалі продовжував проживати у спірній квартирі, фактичної передачі об'єкту дарування не відбулось.

Крім того, для повної об'єктивності та незалежності експертів позивач просив призначити судову почеркознавчу експертизу експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз. Проте, всупереч ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.02.2018 року, експертизу проведено експертом Черкаського відділення КНДІСЕ.

В задоволенні клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи судом відмовлено.

Висновки експертизи апелянт вважає необ'єктивними та суперечливими.

Посилаючись на викладене, апелянт просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

На апеляційну скаргу представником відповідача адвокатом ОСОБА_13 подано відзив, в якому останній вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення законним та справедливим.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судом, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим 02.06.2017 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1074 (а.с. 5).

Позивачка ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про народження, а тому як спадкоємець за законом має право на звернення з вказаним позовом (а.с. 4).

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статей 717, 719, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору дарування, укладеного та посвідченого 07.02.2008 року державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Сопільняк А.О., реєстровий № 1-492, ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_7 прийняв у дар двокімнатну квартиру № 10, що знаходиться в м. Черкаси по бульвару Шевченка у будинку № 256 (а.с. 61).

Нотаріальне посвідчення договору дарування також підтверджується копією журналу реєстрації нотаріальних дій на 2008 рік, яка сумніву у колегії суддів не викликає (а.с. 90-91).

Таким чином, встановлено, що оспорюваний договір укладений та посвідчений державним нотаріусом з дотриманням останнім встановленого законом порядку. Тобто, процедура укладення договору, його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація прав власності нового власника, проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи позовної заяви, зазначав, що суд не звернув уваги на наявність у позивача спірного житла як єдиного та відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна обдаровуваному.

Вказані доводи не підтверджені відповідними доказами та не свідчать про наявність помилки при укладенні оспорюваного договору в розумінні ст. 229 ЦК України, тому не можуть бути підставою для визнання договору недійсним саме з цих підстав.

Крім того, апелянт вказує на необ'єктивність судової почеркознавчої експертизи від 18.09.2018 року та мотивує тим, що її проведено не вказаною в ухвалі експертною установою -Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у м. Київ, а Черкаським відділенням КНДІСУ у м. Черкаси. До того ж, вважає висновки експерта суперечливими та такими, що містять протилежні твердження.

Оцінюючи вказані доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності результатів судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 108 ЦПК України у разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

Листом від 14.03.2018 року директор Інституту повідомив суд про значний рівень понаднормативного навантаження експертів відділу почеркознавчого дослідження Київського НДІ судових експертиз та направлення ухвали про призначення експертизи та матеріалів справи до Черкаського відділення Київського НДІ судових експертиз МЮ України (а.с. 177).

Черкаське відділення КНДІСЕ є структурним підрозділом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а тому проведення експертизи експертами Черкаського відділення КНДІСЕ не суперечить діючому законодавству.

Як вбачається з Висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи від 18.09.2018 року № 242, 944/18-23 підпис від імені ОСОБА_10 в графі «Даритель» договору дарування квартири від 07.02.2008 року виконаний кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_10 на другій сторінці договору дарування квартири від 07.02.2008 зареєстрованого в реєстрі за № 1-492 в пункті 10 поряд з написом «Даритель» виконаний ОСОБА_10 (а.с. 183-187).

Експертиза була проведена провідним судовим експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Крикливенко Т.Я. зі значним стажем експертної роботи (з 2005 року).

Висновок експерта є достатньо обґрунтованим з наукової точки зору і вірно покладений в основу судового рішення. Дослідження проведено з використанням науково-методичних рекомендацій щодо проведення почеркознавчої експертизи. Його результати узгоджується з іншими доказами по справі.

Посилання в апеляційній скарзі на вказівку у заключній частині висновку експерта про «сукупність ознак, достатніх для висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_10 в договорі виконаний не ОСОБА_10.» не змінює загального висновку експерта, який викладений як у описовій, так і у резолютивній частинах висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Дослідивши матеріали справи в сукупності, взаємовідношення обдарованого та дарувальника до його смерті, колегія суддів не знаходить підтверджень необ'єктивності чи суперечливості висновку почеркознавчої експертизи, суперечливості його іншим матеріалам справи. Правильність висновку експерта сумніву у суддів апеляційного суду не викликає.

Тому клопотання апелянта про проведення повторної почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що вимога про проведення повторної почеркознавчої експертизи є одним і з доводів апеляційної скарги, колегія суддів, мотивуючи своє рішення, вважає можливим ухвалити рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Достатніх підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 січня 2019 року.

Судді