УХВАЛА

11 січня 2019 року

Київ

справа №755/12137/18

адміністративне провадження №К/9901/595/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі № 755/12137/18 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 про примусове видворення з території України, затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місяців.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2018 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2018 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України задоволено; рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2018 скасовано; у задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у період з 11.08.2018 по 14.08.2018 відповідачем не могло бути реалізоване право на свободу пересування, в тому числі, з метою виїзду за межі території України; відповідач має бажання покинути країну, тобто виконати рішення про примусове повернення з України добровільно.

У поданій 31.12.2018 касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги. У касаційній скарзі позивач посилається на невірну правову оцінку обставинам справи.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник, зокрема, у відносинах з приводу оскарження рішення про примусове видворення за межі України, а рішення судів попередніх інстанцій, прийняті за особливостями, встановленими статтею 288 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. До того ж у касаційній скарзі не наведено будь-яких доводів про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №755/12137/18 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі України.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич