СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/393/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", м. Запоріжжя,

на рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області в м.Харкові, повний текст якого складений 14.11.2023 (суддя Харакоз К.С.),

у справі №905/393/22

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", м.Запоріжжя,

про стягнення 62570,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" про стягнення штрафу в сумі 62570,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення, передбачене п. 122 Статуту залізниць України, а саме: кількість місць вантажу, зазначена у накладній №41004003, не відповідає фактичній кількості місць вантажу у вагоні, про що складено комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021, що є підставою для накладення штрафу на підставі п. 118 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі №905/393/22 позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" до відповідача ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" про стягнення 62570,00грн задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" штраф у розмірі 62570,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що комерційний акт від 31.08.2021 №450003/830 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а станом на дату складання комерційного акту від 31.08.2021 №450003/830 засіб вимірювальної техніки був повірений, як того вимагають норми чинного законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт від 31.08.2021 №450003/830 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності кількості місць та маси, зазначеним у накладній, фактичній кількості місць та масі вантажу. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та про те, що стягнення 62570,00грн штрафу за неправильне зазначення місць та маси відправленого вантажу є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначив, що штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за недоведеність тих обставин, з якими закон пов`язує вчинення такої дії судом. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо відстрочення судового рішення, оскільки це порушує майнові інтереси кредитора та баланс інтересів сторін господарських правовідносин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі № 905/393/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог в повному об`ємі та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" штраф у розмірі 12514,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам щодо зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставини - бойові (воєнні) дії у м. Маріуполі, погіршення фінансового стану відповідача у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні, зупинку господарської діяльності відповідача та холодну консервацію об`єкту у зв`язку з постійними обстрілами та окупацією території м. Маріуполя, у тому числі за місцезнаходженням майнового комплексу та всіх основних засобів відповідача. Зазначає, що позивач не поніс жодних збитків через неправильно заповнену накладну, крім того, пустий вагон не привів до ніяких тяжких наслідків, не спричинив небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів та самої залізної дороги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 залишити без змін. Позивач зазначає, що стягнення штрафу передбачено статтями 118, 122 Статуту залізниць України, якими встановлено, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки, тому відповідачем безпідставно зазначається про ненадання позивачем доказів про отримані збитки. Позивач наголошує, що судом першої інстанції встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищезазначеним нормативним актом. За твердженнями позивача, відповідачем не наданий сертифікат, виданий ТПП України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором (відсутність підстав для сплати залізниці штрафу). Відтак, твердження відповідача про звільнення від сплати штрафу за невірне зазначення кількості місць вантажу у перевізному документі з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі апелянту, є необґрунтованим. Позивач наголошує, що відповідач здійснює свою господарську діяльність, так лише протягом вересня 2023 року за здійснені перевезення залізничним транспортом від відповідача надійшло коштів в розмірі 1080000000грн, що підтверджується обігом коштів на його особовому рахунку за вересень 2023 року у Єдиному розрахунковому центрі залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця". На думку позивача, обставини, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, та не виникли в силу якихось об`єктивних та незалежних від відповідача обставин.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: довідки про доставку 06.12.2023 о 00:18 годині електронних листів - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №905/393/22 про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" (вантажовідправником) зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною №41004003 від 16.08.2021 направлено вантаж: обладнання з`ємне (турнікети, стійки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи та ін.); пакування піддон; кількість піддонів - 8шт.; №№ піддонів: 6239, 6013, 6279, 6173, 6151, 5291, 6220, 6369; кількість місць - 8, вантажоодержувач ПАТ "Запоріжсталь", номер вагону 62112362, маса тари 32500 (п.п. 1, 4, 10, 16, 19, 20, 54, 57 накладної).

В п. 24 накладної №41004003 від 16.08.2021 зазначено визначену відправником масу вантажу 15200 кг, а за п. 28 накладної вантаж у вагони завантажено вантажовідправником.

Відповідно до п. 26 накладної №41004003 від 16.08.2021 маса визначена по стандарту (брутто 1900,0кг, нетто 1900,0кг).

Згідно з п. 34 накладної №41004003 від 16.08.2021 відправником сплачено 12514,00грн за перевезення.

Календарний штемпель станції відправлення: 27.08.2021 (п. 56 накладної №41004003 від 16.08.2021).

В п. 55 накладної №41004003 від 16.08.2021 зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджено представником вантажовідправника Раца Ю.А.

При проходженні через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку кількості місць вантажу у вагоні №62112362 та встановлено кількість місць за ПД 8 шт., фактична кількість місць вантажу склала 0 шт., що менше документа на 8 шт, що відображено в акті загальної форми №1490 від 31.08.2021.

Відповідно до комерційного акта №450003/830 від 31.08.2021, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на додаток до акта №1490 від 31.08.2021, проводилося контрольне зважування вагону №62112362, що прибув зі станції відправлення Одеса-Порт Одеської залізниці, за документом значиться: обладнання з`ємне (турнікети, стійки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи та ін.) піддон 8 шт., №№ піддонів: 6239, 6013, 6279, 6173, 6151, 5291, 6220, 6369; вага брутто не вказана, тара - 23500кг, вага нетто15200кг, спосіб визначення маси вантажу по стандарту (брутто - 1900кг, нетто - 1900кг). При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності в.о. ДС Швеця, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020, виявилось: вага брутто 22000кг. В вагоні по документу значиться вантаж обладнання знімне, кількість місць 8 піддонів, спосіб визначення маси вантажу по стандарту (брутто -1900кг, нетто - 1900кг), фактично вагон виявився порожній; вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін щільно закриті; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагона вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт №450003/830 від 31.08.2021 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці зареєстровано на станції призначення Одеса-Порт Одеської залізниці під №450003/830/1447 та здійснено запис у розділі "Є" вказаного акту, що різниці проти цього акту не виявлено.

Обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних кількості місць та маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі №905/393/22 позовні вимоги задоволено повністю з підстав, що викладені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі №905/393/22 в частині не зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати у розмірі 12514,00грн.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 ЦК України та частиною 1 статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (надалі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графи 20 "найменування вантажу, кількість місць", 24 "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо кількість місць та маса вантажу визначені відправником. Вказуються кількість місць цифрами та окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також прописом загальна кількість місць, маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з пунктом 2.3 Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил).

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктом 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями п. 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується апелянтом, при заповненні залізничної накладної №41004003 від 16.08.2021 відповідачем у графі 20 вказана кількість місць вантажу 8, фактично ж кількість місць вантажу склала 0, в графі 24 вказана маса вантажу 15200кг, фактично вагон порожній.

Вказані відомості підтверджуються актом загальної форми №1490 від 31.08.2021 та комерційним актом №450003/830 від 31.08.2021.

За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів та положень Статуту залізниць України підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній місць та маси відправленого вантажу Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п`ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано відповідно до положень пунктів 118, 122 Статуту залізниць України (12514,00грн*5=62570,00грн).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати принцип справедливості та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до розміру однієї провізної плати.

В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставини - бойові (воєнні) дії у м.Маріуполі, погіршення фінансового стану відповідача у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні, зупинку виробництва, понесення значних збитків у зв`язку з руйнуванням основних засобів та виробничих потужностей, а також втратою кваліфікованих працівників у зв`язку з евакуацією та окупацією останніх. Відповідач зазначає, що обставина із зазначенням кількості місць 8, а фактично 0, ніяким чином не нанесла будь яких збитків позивачу, пустий вагон не привів до ніяких тяжких наслідків, не спричинив небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів, та самої залізної дороги, в той час, доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через допущену відповідачем помилку під час заповнення накладної, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок неправильно заповненої накладної, та неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу із фактом відсутності будь-яких збитків позивача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може дійти висновку, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми штрафу не може бути джерелом збагачення кредитора. Також відповідач просив суд звернути увагу на той факт, що у відповідача відсутні боргові зобов`язання перед позивачем, отже, у суду є усі необхідні підстави для застосування ст. 551 ЦК України, 233 ГК України.

Аналогічні доводи викладено скаржником і в апеляційній скарзі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції зазначив, що штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Поряд з цим, главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17 зазначено, що за статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо існування у даному випадку форс-мажорних обставин.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили.

Крім того, судова колегія зауважує, що особа звільняється від відповідальності у зв`язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю виконання такого зобов`язання належним чином.

В той же час, в даному випадку відповідачем порушено зобов`язання в частині зазначення у залізничній накладній недостовірних відомостей щодо кількості місць та маси відправленого вантажу.

Тобто, вказані обставини є наслідком суб`єктивної поведінки учасника господарських правовідносин, а не виникнення обставин непереборної сили.

Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, зупинення господарської діяльності у зв`язку з запровадженням воєнного стану та окупації міста Маріуполь судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" змінило місце реєстрації з м. Маріуполь на м. Запоріжжя та продовжує здійснювати господарську діяльність, про що, зокрема, свідчать копія витягу зі звіту з річних зборів по кодах платежів (по клієнтах) за період з 01.01.2023 по 29.09.2023 та відомості Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця" за вересень 2023 року, з яких вбачається, що протягом вересня 2023 року за здійснені перевезення залізничним транспортом від відповідача позивачу надійшло коштів в розмірі 1080000000грн.

Надані відповідачем фотознімки зруйнованих будівель також не є належним доказом наявності скрутного фінансового становища відповідача, оскільки з них неможливо встановити, що саме за будівлі зображені на фотознімках, хто є їх власником чи користувачем, де вони знаходяться.

Роздруківка публікації про виробничі результати за 4-й квартал і 12 місяців 2022 року також не свідчать про існування тяжкого фінансового становища ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", оскільки вказаний документ стосується підприємств групи "Метінвест" та містить відомості щодо виробництва продукції підприємствами загалом.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов`язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не доведено виключності даного випадку, а також існування обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі №905/393/22 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 27.10.2023 у справі №905/393/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза