УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 Справа №607/18812/22 Провадження №1-кп/607/960/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , у м.Тернополі в залі суду у закритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12019210010003332, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_7 звернулась до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 строком на два місяці.

Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів та за яке передбачено покарання  у виді позбавлення волі на строк до 10 років.Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконно випливати на потерпілого, свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Зазначає, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої. До того ж, немає беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Більш м`який запобіжних захід буде неспроможний їх нівелювати, а тому його застосування є недоцільним.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 клопотань та заперечень не заявили.

Ознайомившись із клопотанням сторони обвинувачення, наявними матеріалами судового провадження, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене способом, що має характер особливого мучення, що спричинив втрату функції органу та поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину. Однак суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2022 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 20 грудня 2022 року. В подальшому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 03 лютого 2024 року.

Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальше його продовження щодо ОСОБА_4 не зменшились та продовжують існувати, зокрема ОСОБА_4 може:

-        переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. При цьому, ОСОБА_4 переховувалась від органу досудового розслідування, а саме 07 вересня 2022 року у зв`язку із переховуванням ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про оголошення в розшук ОСОБА_4 , а 09 вересня 2022 року зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201921001000332, з підстав ухилення ОСОБА_4 від слідства;

-        незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 є матір`ю малолітнього потерпілого, а також безпосередньо знайома із свідками події.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

       Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено.

Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченої, стороною захисту суду не надано.

       Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків.

       Суд оцінюючи всі докази у їх сукупності вважає, що у даному випадку реальне існування ризиків, які не є абстрактними та ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.

       З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_4 стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде здатен запобігти існуючим ризикам.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 316, 331, 376 КПК України, суд,-        

постановив:

       Клопотання прокурора ОСОБА_7 задовольнити.

        ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою на 2 (два) місяці до 01 квітня 2024 року.

       Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

       Строк дії ухвали закінчується 01 квітня 2024 року в 23 год. 59 хв.

       Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

       На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи,, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.        

Головуючий суддя ОСОБА_1