Справа № 148/1005/18

Провадження № 22-ц/801/111/2019

Категорія: 59

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 рокуСправа № 148/1005/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Якименко М. М.,

суддів : Сала Т. Б., Ковальчука О.В.

за участі секретаря Кирилюк Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 25 жовтня 2018 року у м. Тульчині суддею цього суду Ковганичем С. В., зі складанням його повного тексту 05 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області) про встановлення факту отримання заробітної плати під час роботи на Тульчинській швейній фабриці, мотивуючи його тим, що вона являється пенсіонером за віком, отримує пенсію та перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному УПФУ Вінницької області. В лютому 2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку її пенсії та долучила довідки про заробітну плату за періоди роботи з 1985 року по 1995 рік, в яких, у зв'язку зі знищенням архівів, за окремі місяці роботи відомості стосовно розміру заробітної плати не були зазначені.

Відповідачем у проведенні перерахунку було відмовлено у зв'язку з відсутністю документального підтвердження отримання позивачем заробітної плати, на яку вона посилалась в своїй заяві до управління ПФУ.

Пославшись на вказані обставини, відсутність архівних відомостей про отримувану заробітну плату та на наявність достатніх і належних доказів на підтвердження факту отримання заробітної плати за спірні періоди, ОСОБА_3 просила суд визнати факт отримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці в наступні періоди та в наступних розмірах: січень 1988 року 184 крб.; лютий 1988 року 333,04 крб.; березень 1988 року 337,82 крб.; квітень 1988 року 184 крб.; - травень 1988 року 588,91 крб.; червень 1988 року 184 крб.; липень 1988 року 278,80 крб.; серпень 1988 року 230 крб.; вересень 1988 року 386 крб.; жовтень 1988 року 317 крб.; листопад 1988 року 482,71 крб.; грудень 1988 року 359,90 крб.; січень 1989 року 409,72 крб.; лютий 1989 року 325,38 крб.; березень 1989 року 230 крб.; квітень 1989 року 230 крб.; травень 1989 року 230 крб.; червень 1989 року 402,50 крб.; липень 1989 року 271 крб.; серпень 1989 року 230 крб.; вересень 1989 року 334,50 крб.; жовтень 1989 року 230 крб.; листопад 1989 року 324,51 крб.; грудень 1989 року 263 крб.; січень 1991 року 565,90 крб.; лютий 1991 року 263 крб.; березень 1991 року 576,46 крб.; квітень 1991 року 263 крб.; травень 1991 року 636,99 крб.; червень 1991 року 263 крб.; липень 1991 року 263 крб.; серпень 1991 року 409,16 крб.; вересень 1991 року 819,31 крб.; жовтень 1991 року 1194,50 крб.; листопад 1991 року 1134,30 крб.; грудень 1991 року - 3310 крб.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, посилавшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначив, що оскаржуване позивачем рішення вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, заслухавши доповідача , пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та одержує пенсію за віком з 13 вересня 2001 року.

06 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Тульчинського об'єднаного УПФУ Вінницької області та просила перерахувати їй пенсію з урахуванням періоду роботи з 1987 року по 1991 рік включно на підставі наданих нею до цієї заяви документів (а. с. 20-23).

05 березня 2018 року за вих. № 05-с-04 Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області надало відповідь на заяву від 06 лютого 2018 року про те, що заявнику проведено перерахунок пенсії на підставі наданих нею довідок про заробітну плату № 7 від 12 січня 2015 року та № 81 від 17 лютого 2015 року для перерахунку пенсії з більшої заробітної плати, проте за наслідками такого перерахунку розмір пенсії складає меншу суму ніж ОСОБА_3 отримує. Розмір пенсії обчислено і виплачується відповідно до норм чинного законодавства та документів пенсійної справи (а. с. 19).

Відповідно до копії партійного квитка № НОМЕР_1, виданого 19 жовтня 1977 року, вказано заробіток та утримані партійні внески ОСОБА_3 за період з січня 1988 року по липень 1991 року помісячно (а. с. 8-10).

Крім того, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії архівних довідок № 7, № 7/1, № 7/2, за №7/3, №7/4, №7/5, виданих комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів " 12 січня 2015 року про заробітну плату в Тульчинській швейній фабриці Вінницької області за період з січня 1988 року по червень 1995 року (а. с. 5, 6, 54-59); копію штатного розкладу (а. с. 12) та копію кошторису за 1988 рік (а. с.13-15), де зазначені посадові оклади голови та секретаря профкому; копію архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 28 грудня 2017 року № 07-357/3, згідно з якою ОСОБА_3 прийнята в члени КПРС (а. с. 7); копію архівної довідки Федерації профспілок Вінницької області від 29 січня 2018 року № 12-11-05/66, відповідно до якої ставка заробітної плати звільненої голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики в 1991 році - 650 карбованців (а. с.18).

Пунктом 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, коли страховий стаж, починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерви.

Відповідно до п. п. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року у відповідності з додатком 1 вказаного Порядку із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно п. 2.10 вказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату надаються правонаступниками цих підприємств, установ організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Встановлення заробітної плати на підставі показань свідків не допускається. Виписка із штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення пенсії.

Отже, чинним законодавством України встановлено порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, який є позасудовим та передбачає можливість врахування доходу під час обчислення пенсії лише на підставі довідок, виданих підприємствами, установами, організаціями на підставі первинних документів.

Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено позасудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, інші органи державної влади, в т.ч. судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів. Верховний Суд України у ряді судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції.

Таким чином, встановлення факту отримання заробітної плати у певному розмірі та у певні періоди для обчислення пенсії не може бути здійснене шляхом постановлення судового рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 315 ЦПК України, оскільки для підтвердження такого факту положеннями чинного законодавства України встановлено інший порядок.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, регулюється положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нормативними актами, прийнятими на його виконання.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Колегія суддів звертає увагу, що з обставин, викладених в позовній заяві та доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач звернулася до суду з підстав незгоди з розміром призначеної їй пенсії та відмови у здійсненні перерахунку такої пенсії відповідачем, отже спосіб захисту порушеного права шляхом встановлення факту отримання заробітної плати не є належним.

Таким чином, ураховуючи суть правовідносин, які виникли між сторонами та суб'єктний склад, апеляційна інстанція зазначає таке, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача - Тульчинського об'єднаного УПФУ Вінницької області, порушені її права, свободи або законні інтереси, вона має право звернутися за захистом своїх прав шляхом подання відповідної позовної заяви в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки у апеляційній скарзі не зазначено у чому конкретно такі підстави для скасування постанови полягають.

Всі інші доводи скарги зводяться до іншого тлумачення норм матеріального та процесуального права, ніж допущене судом та до переоцінки доказів, а на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, отже судом апеляційної інстанції не приймаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати незаконним чи необґрунтованим судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий М. М. Якименко

Судді : Т. Б. Сало

О. В. Ковальчук

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2019 року