Справа № 331/4167/23

Провадження № 1-кп/331/234/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року                                                м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у склад колегії суддів: 

головуючого судді                                                                         ОСОБА_1 , 

суддів:                                                                                     ОСОБА_2 ,

                                                                                                          ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 , 

прокурора                                                                                       ОСОБА_5

обвинуваченого                                                                             ОСОБА_6 ,

захисника                                                                                       ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080020000025 від 26.01.2023 року, відносно

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має сина 2020 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, 

клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб. Прокурор зазначив, що до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину (державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога, вчиненому в умовах воєнного стану) з врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин по справі, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні та перешкоджати проведенню судового слідства іншим чином. У обґрунтування клопотання звернув увагу на те, що на даний момент судове слідство триває, свідки по справі не допитані, письмові докази по справі не досліджено в повному обсязі, таким чином ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не минули, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого. Додатково посилається на норми ч. 6 ст. 176 КПК України щодо особливостей застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України у період дії воєнного стану, через що ймовірність ризиків є неймовірно високою. Також зазначив, що зібраними доказами стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри, яка пред`явлена обвинуваченому.

Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказала про наявність можливості застосування запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави.

Адвокат заявила клопотання про заміну запобіжного заходу обвинуваченому, в обґрунтування якого зазначила, що обвинувачення, викладене у обвинувальному акті є надуманим та штучно збільшеним, спростовується доказами, здобутими під час досудового розслідування. Обставини, викладені у обвинувальному акті повинні бути кваліфіковані за ч.4 ст. 111-1 КК України, що не є особливо тяжким злочином, а тому допускало б застосування іншого запобіжного заходу. Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України зазначила, що наявність ризику переховування спростовується міцними соціальними зв`язками обвинуваченого, тим фактом що він тривалий час після залишення ТОТ проживав із своєю сім`єю, проходив фільтраційні заходи, пов`язані із переміщенням на підконтрольну територію. Спростовуючи можливість знищення інших, вказала на завершення стадії збирання доказів стороною обвинувачення . Додатково вказала, що фактів тиску на свідків за увесь час досудового розслідування підтверджено не було, і спростовувалося самими свідками під час їх допиту. Адвокат вказала, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою, за якою він орендує квартиру (що знаходиться на території Олександрівського району м. Запоріжжя), разом із носінням електронного засобу контролю, повністю унеможливить вчинення нового кримінального правопорушення, в разі, якщо у сторони обвинувачення є підстави вважати, що таке може мати місце. Додатково звернула увагу на численні порушення під час проведення обшуку та при затриманні ОСОБА_6 під час досудового розслідування, не забезпечення слідчим права на захист, а також надуманість підстав самого затримання. Також додатково звернула увагу на досліджену дактилоскопічну експертизу та допит експерта, які можуть свідчити про те що частина досліджених доказів є неналежним і недопустимими.

Під час вирішення питання щодо запобіжного заходу просила врахувати неправильність кваліфікації та порушення права на захист під час проведення слідчих дій.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, з підстав викладених у ньому. Додаткових пояснень не надав.

Колегія суддів вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року (провадження № 1-кс/333/431/23) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому в ході досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.

В підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений на стадії судового розгляду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд звертає увагу на суворість передбаченого покарання (довічне позбавлення волі), що є суттєвим елементом що підвищує вказаний ризик, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого, можуть бути враховані як стримуючий фактор від ризику переховування, однак суд не може ігнорувати той факт, що ОСОБА_6 перебуваючи на ТОТ не проживав зі своєю родиною, тому навіть із урахуванням наявності стійких соціальних відносин, ризик переховування є високим.

Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 111 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , в умовах запровадження в Україні воєнного стану має досить високий ступінь суспільної небезпеки.

Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення (яке на даний момент знаходиться поза ефективним контролем державної влади) дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.

Посилання захисника обвинуваченого на покази свідків, надані ними під час досудового розслідування, не можуть бути враховані, адже свідки не допитані сторонами кримінальному провадження перед судом. Крім того, зважаючи на характер інкримінованого злочину вірогідним є вплив на свідків шляхом опосередкованого впливу на їхніх близьких, які до цього часу знаходяться на ТОТ.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із окупаційною адміністрацією та представниками держави агресора.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд також вважає високим, у зв`язку із тим, що місце вчинення інкримінованого злочину знаходиться на окупованій території, слідчі дії направлені на збирання доказів на місці вчинення кримінального правопорушення не проведені, що дає змогу знищити докази ймовірної злочинної діяльності.

Крім того, порушення кримінального процесуального закону, на які посилається захисник у обґрунтування суттєвого зменшення ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, та врахованих під час обрання запобіжного заходу, будуть предметом дослідження суду під час ухвалення вироку у справі.

Більш того, питання кваліфікації інкримінованого злочину також не може бути предметом розгляду суду пі час вирішення питання щодо продовження чи зміни застосованого запобіжного заходу.

Також, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу утриманні під вартою обвинуваченого  ОСОБА_6 , оскільки цього вимагають вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Доводи захисника про те, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та у клопотанні не наведено жодних доказів на їх підтвердженні, колегія суддів вважає безпідставними оскільки у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів розглядаючи клопотання захисника про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Більш того, кримінальним процесуальним законом визначені особливості застосування запобіжного заходу у період дії воєнного стану.

Згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державна зрада, у період дії воєнного стану.

Керуючись 178, 179,194, 217, 334 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 04 квітня 2024 року включно. 

Клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 06 лютого 2024 року о 12 год. 50 хв.

Головуючий суддя:                                                               ОСОБА_1

Судді:                                                                                     ОСОБА_2  

ОСОБА_3