РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/3875/16-ц

Пров. №2/766/2059/19

16.01.2019 року, Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

за участю секретаря Сікорської Я.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне підприємство Багатогалузева фірма «Консоль» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» про визнання недійсним договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» про визнання недійсним договору поруки-

В С Т А Н О В И В :

       Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів, з урахуванням уточнень, просив стягнути:

- з ОСОБА_3 як з солідарного з приватним підприємством Багатогалузева фірма «Консоль» боржника, заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. по сплаті пені у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн.;

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як з солідарних з приватним підприємством Багатогалузева фірма «Консоль» боржників, заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. по сплаті пені у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн.

       Позивач обгрунтовує позов неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань, а саме щодо несвоєчасного повернення грошових коштів, які отримала третя особа, а відповідачі виступили поручителями третьої особи за виконання взятих нею грошових зобов’язань.

       Від відповідача ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов, у якому вона просить визнати недійсним договір поруки з тих підстав, що вона не підписувала договір поруки і нікого на вчинення такого правочину не уповноважувала.

       Від відповідача ОСОБА_4 надійшов зустрічний позов, у якому він просить визнати недійсним договір поруки з тих підстав, що він не підписував договір поруки і нікого на вчинення такого правочину не уповноважував.

       Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 25.03.2016р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

       Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 25.03.2016р. у задоволенні заяви про забезпечення позову.

       29.06.2016р. у зв’язку із ліквідацією Суовровського районного суду м. Херсона справу передано до Херсонської міського суду Херсонської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ передано судді Котьо І.В.

12.08.2016р. надійшла заява від позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які належать відповідачам.

Ухвалою Херсонської міського суду Херсонської області від 05.09.2016р. вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на рухоме майно – транспортні засоби, які належать відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4

28.10.2016р. надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. у сумі 21338537,89 грн., яка складається з заборгованості по сплаті кредиту – 9285662,33 грн., заборгованість по сплаті процентів - 1958122,02 грн., пеню у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн.

04.11.2016р. надійшла апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у справі.

31.01.2017р. апеляційну скаргу повернуто ухвалою апеляційного суду Херсонської області.

09.11.2016р. від відповідача ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов, у якому вона просить визнати недійсним договір поруки.

09.11.2016р. від відповідача ОСОБА_4 надійшов зустрічний позов, у якому він просить визнати недійсним договір поруки.

27.02.2017р. ухвалою Херсонської міського суду Херсонської області ОСОБА_5 зустрічні позовні заяви залишено без руху.

14.09.2017р. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Хайдаровій І.О.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2017р. ОСОБА_6 дану справу прийнято до свого провадження.

22.11.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідачів заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. по сплаті пені у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн.

16.02.2018р. надійшли письмові заперечення від відповідача ОСОБА_3, у яких він просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку із необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

19.02.2018р. від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2018р. прийнято зустрічні позовні заяви відповідачів до сумісного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2018р. призначено почеркознавчу експертизу підписів у договорах поруки та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.09.2018р. поновлено провадження у справі за клопотанням експерта.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.10.2018р. справу направлено для продовження проведення експертизи та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.11.2018р. поновлено провадження у справі за клопотанням експерта.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2018р. призначено почеркознавчу експертизу підписів у договорах поруки з урахуванням уточнень відповідачів та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2018р. поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

       Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

       Відповідачі в судове засідання не з'явились, від представника ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

       Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

       Суд дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

       Так, 29.07.2015р. між ПАТ «Діамантбанк» та ПП Багатогалузева фірма «Консоль» було укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р., за яким позичальник отримав 10000000,00 грн. зі строком повернення по 28.07.2016р.

       29.07.2015р. між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 086/3, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ПП Багатогалузева фірма «Консоль» за виконання зобов’язань за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р.

       29.07.2015р. між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1, ПП «Стройкранінвест», ПП РЗК», ПП «Кропс» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 086/2, згідно якого поручителі поручаєюься перед кредитором за виконання ПП Багатогалузева фірма «Консоль» зобов’язань за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р.

       Станом на 18.02.2016р. у позичальника виникла заборгованість перед кредитором у сумі 9637129,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

       Остаточною заявою про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. по сплаті пені у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн.

       Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти.

       Згідно ч.2 ст.1054, ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       На підтвердження обґрунтованості позову позивач надав суду договір поруки № 086/2 від 29.07.2015р., укладений між ПАТ «Діамантбанк» з однієї сторони та ОСОБА_1, ПП «Стройкранінвест», ПП РЗК», ПП «Кропс» та ОСОБА_4 – з іншої.

       У зустрічних позовах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4О вказують на те, що вони не підписували зазначений договір поруки, нікому не доручали його підписання, у договорі поруки зазначені старі дані відповідачів, а тому даний договір поруки повинен бути визнаний недійсним.

       З висновку експерта №18-546 від 29.11.2018 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається наступне:

1. Підписи від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. в графах «Поручитель 5» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

2. Вирішити питання, чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. в графах «Поручитель 1» самою ОСОБА_1 не надається можливе.

Відповідно до ст.553, ч.1 ст.547 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд вважає, що єдиною підставою виникнення поруки є договір, який є двостороннім правочином та укладається з метою врегулювання відносин між поручителем та кредитором. Тобто, для виникнення правовідносин, що випливають з договору поруки необхідне вільне волевиявлення обох сторін договору.

Одностороннє зобов’язання особи відповідати за невиконання або неналежне виконання боржника не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки.

Згідно із ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов’язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом у даному випадку - чи висловлював своє волевиявлення позивач на укладення оспорюваного правочину.

Згідно із ч. 1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09 листопада 2009 року №9, зазначено, що судам необхідно враховувати те, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно роз’яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом.

       Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. у ОСОБА_2 було відсутнє вільне волевиявлення на його укладення, зокрема, він вказаного договору не підписував, договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, тому суд приходить до висновку, що такий договір є недійсним, а тому вимоги Банку за первісним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, тоді як зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсним договору поруки щодо поруки саме відповідача ОСОБА_2

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 та вимог за її зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Так, у висновку експерта №18-546 від 29.11.2018 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України зазначено, що «при порівнянні досліджуваних підписів виконаних від імені ОСОБА_1 зі зразками підписів ОСОБА_1 було встановлено, що виявлені окремі збіжні ознаки нечисленні, інформативна їх значущість невелика. Що ж стосується розбіжних ознак, то з’ясувати їх походження експерт не зміг у зв’язку з крайньою простотою будови досліджуваних підписів та обмеженістю почергового матеріалу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновок експерта в цій частині, суд трактує ці положення на користь відповідача ОСОБА_1, оскільки позивач на підтвердження заявлених ним вимог до відповідача ОСОБА_1 не надав ніяких інших доказів, які вказували на звернення цієї особи до Банку з метою укладення договору поруки.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору поруки № 086/2 від 29.07.2015р. у ОСОБА_1 було відсутнє вільне волевиявлення на його укладення, зокрема, вона вказаного договору не підписувала, договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, тому суд приходить до висновку, що такий договір є недійсним, а тому вимоги Банку за первісним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, тоді як зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсним договору поруки щодо поруки саме відповідача ОСОБА_1

       Щодо вимог до ОСОБА_3, то суд виходить з наступного.

       Так, у звя’зку із тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог до поручителів через те, що вони не укладали договір поруки, то вимоги Банку до ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

       Заперечення ОСОБА_3 стосовно того, що не можливо стягнути заборгованість з поручителів за різними договорами поруки, оскільки позивач висунув тотожну вимогу щодо виконання зобов’язань боржника стосовно декількох осіб поручителів, не заслуговують на увагу, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

       З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що правовідносини між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_4 не виникли, оскільки останні спірний договір поруки не підписували, і доказів протилежного позивачем суду надано не було. Оскільки рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов переконання, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3

Також, суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічних позовів з підстав, які зазначені вище.

       Також, згідно вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про повернення судового збору у сумі 144556,94 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень п. 3 ст. 142 ЦПК України, згідно якої якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи те, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору у сумі 144556,94 грн. з відповідачів, то клопотання позивача про повернення даних грошових коштів з Державного бюджету задоволенню не підлягає, оскільки зменшення розміру позовних вимог в ході розгляду справи відбулося внаслідок часткового погашення заборгованості позичальником.

Також, ухвалою суду від 05.09.2016р. вжив заходи забезпечення позову, а саме було накладено арешт на:

- автомобіль «Range Rover EVOQUE », 2012 року випуску, шасі (кузов) № SALVA2BG4CH668312, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є власністю ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, будинок, 2 кв. 38.

-     автомобіль «Lexus LX 570», 2008 року випуску, шасі (кузов) №JTJHY00W484014145, реєстраційний номер НОМЕР_2, що є власністю ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до положень п. 8 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то вжиті заходи забезпечення позову також підлягають скасуванню.

       Керуючись ст. ст. 12,13,133, 81, 259,263-265 ЦПК України, 216, 1055 ЦК України

В И Р І Ш И В :

       Позов Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне підприємство Багатогалузева фірма «Консоль» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) як з солідарного з приватним підприємством Багатогалузева фірма «Консоль» боржника, заборгованість за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 086 від 29.07.2015р. по сплаті пені у сумі 4337565,26 грн. та заборгованість по сплаті штрафу в сумі 5757188,28 грн. на користь  Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» (код ЄДРПОУ 23362711, м. Київ, Контрактова площа, 10-А).

       У задоволенні інших вимог – відмовити.

       У задоволенні клопотання про повернення суми сплаченого судового збору з Державного бюджету – відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користь  Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» (код ЄДРПОУ 23362711, м. Київ, Контрактова площа, 10-А) витрати по сплаті судового збору у сумі 175521,13 грн.

       Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» про визнання недійсним договору поруки – задовольнити частково.

       Визнати недійсним договір поруки № 086/2 від 29.07.2015р. в частині укладення між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та ОСОБА_1.

       У задоволенні інших вимог зустрічного позову – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» про визнання недійсним договору поруки – задовольнити частково.

       Визнати недійсним договір поруки № 086/2 від 29.07.2015р. в частині укладення між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та ОСОБА_2.

       У задоволенні інших вимог зустрічного позову – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.09.2016р., якою було накладено арешт на:

- автомобіль «Range Rover EVOQUE », 2012 року випуску, шасі (кузов) № SALVA2BG4CH668312, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є власністю ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, будинок, 2 кв. 38.

- автомобіль «Lexus LX 570», 2008 року випуску, шасі (кузов) №JTJHY00W484014145, реєстраційний номер НОМЕР_2, що є власністю ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

       Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_6