УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №280/1363/17 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 33 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г. С., Талько О.Б.

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №280/1363/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Пасічного Т.З. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, у якому просив стягнути на його користь із Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 10000 грн, заподіяну незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Позов обґрунтовував тим, що оперуповноваженим СДСБЕЗ Приморського РВ Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області 15.08.2011 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2011 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП та призначено адміністративне покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна. У подальшому, вказану постанову апеляційним судом Донецької області від 09.12.2011 скасовано, а провадження по справі закрито у зв'язку із відсутністю складу правопорушення. Позивач зазначав, що неодноразово звертався до Приморського РВ Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області із заявами про повернення конфіскованого майна, проте повернув вилучену продукцію не в повному обсязі. Відтак, діями оперуповноваженого щодо складання незаконного протоколу про адміністративне правопорушення та у подальшому притягнення його до відповідальності було спричинено йому моральних та душевних страждань, причиною яких стали сімейні сварки, постійний стан пригніченості та погане самопочуття, у зв'язку із розглядом справи. Виходячи із наведеного та посилаючись на статті 23, 1167, 1173 ЦК України, просив стягнути спричинену йому моральну шкоду.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в якості відшкодування завданої моральної шкоди 10000 грн та 704 грн 80 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу та вважає, що воно є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Зазначала, що справа підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя, згідно правової позиції Верховного Суду України від 24.04.2017. Державна казначейська служба України вказувала, що судом першої інстанції невірно було встановлено джерело відшкодування шкоди, так як, держава не відповідає по зобов'язанням державних організацій, які є юридичними особами, а у свою чергу організації не відповідають по зобов'язанням держави. Вірно було встановлено судом, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним та шкоди не завдавала, а тому відповідно до вимог Конституції України, ЦК України, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду завдану ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій інших державних органів.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Донецькій області зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що саме по собі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування шкоди. Також, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди. Крім цього, ОСОБА_1 ніяких доказів, які б вказували, що працівники Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області прийняли неправомірне рішення або вчинили протиправну дію, не надав, а також, рішення відповідача не були визнанні незаконними або протиправними. А також, судом не вірно було визначено суму стягнутого із Державної казначейської служби України судового збору.

У відзивах на апеляційні скарги, ОСОБА_1 зазначав, що не погоджується із доводами апеляційних скарг відповідачів з огляду на наступне. По справі було встановлено, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.12.2011 відсутність з боку позивача протиправних дій, з чого випливає протиправність та незаконність дій працівників відповідача під час виконання ними своїх службових обов'язків, а у разі відсутності спеціальної підстави для застосування статті 1176 ЦК України, слід застосовувати статтю1174 ЦК України. Обов'язок відшкодування шкоди завданої потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Донецькій області не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2011 оперуповноваженим сектору державної служби боротьби з економічними злочинами Приморського РВ Маріупольського ГУ ГУМВС України в Донецькій області Ширасом Е.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП відносно ОСОБА_1 серії ДО №865390.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2011 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП та призначено адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та конфіскації алкогольних та тютюнових виробів.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 09.12.2011 зазначену вище постанову скасовано, а провадження по справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

За ч. ч. 1, 6 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент завдання шкоди) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

За статтею 2 цього Закону право на відшкодування шкоди у таких випадках виникає у разі закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу як адміністративного стягнення.

Згідно зі ст. 12 Закону розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що позивач протягом певного періоду часу вживав передбачені законодавством заходи для відновлення своїх прав, починаючи з часу притягнення його до адміністративної відповідальності і до скасування вказаної постанови судом та повернення конфіскованого майна.

Обставини про те, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчать про незаконність стягнення із ОСОБА_1 штрафу та конфіскації майна за постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2011 року та становлять підставу для відшкодування завданої йому у зв'язку з цим моральної шкоди, що враховано судом першо інстанції.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди (у тому числі моральної) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому відшкодування моральної шкоди із Державного бюджету України проводиться шляхом списання з відповідного казначейського рахунку, тобто списання Державною казначейською службою України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не шляхом стягнення коштів із Державної казначейської служби України як юридичної особи публічного права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 15 січня 2019 року.

Головуючий

Судді