Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Куштана Б.П., Власова С.О.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зобов’язання перебудувати дах гаражу, -
У С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року власниця садиби НОМЕР_2 по вул. Жатковича у м Ужгороді ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до власниці сусідньої садиби НОМЕР_1 ОСОБА_5, в якому, посилаючись на те, що дах будівлі, яка самочинно без належного дозволу, належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил будується відповідачкою, є двосхилим з нахилом у бік її садиби, не має водовідведення та снігозатримання, внаслідок чого дощові води з цього даху попадають на дах її гаражу та будинок, що призводить до їх руйнування, просила зобов’язати ОСОБА_5 переробити дах будівлі з двосхилого на односхилий з нахилом у бік власного подвір’я.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_6 зробити водовідведення на належних останній будинку та гаражі, однак ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2008 року, яка набрала законної сили, зустрічна позовна заява була визнана неподаною та повернута ОСОБА_5 згідно ч.2 ст.121 ЦПК України (а.с.49-50, 70, 72).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням суду позов ОСОБА_6 задоволено, а у зустрічному позові ОСОБА_5 відмовлено. Зобов’язано ОСОБА_5 переробити дах гаражу у своєму дворогосподарстві з двоскатного на односкатний у бік свого двору. Стягнуто з відповідачки на користь позивачки судові витрати у сумі 16 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову ОСОБА_6 у первісному позові.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
При вирішенні спору суд першої інстанції помилково вважав, що спір стосується земельних правовідносин та керувався ст.ст.152 і 158 ЗК України, в той час, як зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном – будинком з прибудовами, пов’язаних із порушенням будівельних норм і правил, а не земельного законодавства.
Крім того, не дивлячись на те, що ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2008 року, яка набрала законної сили, зустрічна позовна заява була визнана неподаною та повернута ОСОБА_5, суд першої інстанції безпідставно розглянув цю заяву і ухвалив рішення про відмову у її задоволенні.
Між тим, з наявних в матеріалах справи державних актів на право власності на земельні ділянки вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:69:001:0134 площею 0,10 га по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 – власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:69:001:0148 площею 0,10 га по АДРЕСА_2 (а.с.95-96, 146).
З наданого апеляційному суду представником позивачки плану виносу в натуру земельної ділянки у м. Ужгороді, АДРЕСА_2, вбачається, що ОСОБА_5 дійсно побудовано гараж на відстані близько 30 см. від межі земельної ділянки. Однак з плану відновлення (встановлення) межі гр. ОСОБА_6 у м. Ужгороді по АДРЕСА_1 вбачається, що будинок НОМЕР_2 з прибудовами також було побудовано на відстані всього 50 см. від межі земельної ділянки (а.с.147).
З листа відділу Держкомзему у м. Ужгороді під час виїзду на місце 31.03.09 р. та 10.04.09 р. були оглянуті обидві земельні ділянки та проведені заміри між будинковолодінням НОМЕР_2 та будівлею (гаражем) гр. ОСОБА_5, в результаті чого встановлено, що відстань між ними складає 0,80 м. (а.с.143-144).
З оцінки технічного стану гаража з мансардою в м. Ужгороді по АДРЕСА_2, проведеного інженером-конструктором ОСОБА_7, вбачається, що в цілому несучі елементи цієї будівлі придатні до експлуатації і відповідають будівельним нормам, а технічний стан покрівлі нормальний, водовідвід організований (а.с.34-37). З іншого, наданого апеляційному суду технічного звіту цього ж спеціаліста, вбачається, що карниз даху гаражу з мансардою влаштований в межах земельної ділянки ОСОБА_5, а снігозатримуючі елементи та ринви унеможливлюють потрапляння атмосферних опадів на сусідню ділянку.
З приєднаних до матеріалів справи фотографій також вбачається, що дах гаражу облаштований снігозатримуючими елементами та ринвами (а.с.57-63).
Таким чином судом встановлено, що питання забезпечення снігозатримання та водовідведення належним чином виконано ОСОБА_5 на даху гаражу.
Крім того, судова колегія вважає, що за відсутності технічних умов, дозволів на будівництво та реконструкцію даху, а також належно затвердженого проекту, питання про зобов’язання ОСОБА_5 перебудувати дах гаражу з мансардою виходить за межі компетенції суду.
Відповідно до пп.3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_6 у позові.
В частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_5 рішення суду також підлягає скасуванню з постановленням в цій частині ухвали у відповідності з вимогами п.8 ст.207 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
А пеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 скасувати.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зобов’язання перебудувати дах гаражу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Куштан Б.П.