Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

        Головуючої: Боднар О.В.

        суддів: Власова С.О., Куштана Б.П.,

        при секретарі – Коновчук Т.В.

        з участю – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві та ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 11 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Києві про призначення і виплату страхових виплат, одноразової допомоги та моральної шкоди у зв’язку з втратою годувальника,-

в с т а н о в и л а :   Справа № 22ц-20/10                                                                                Номер рядка статистичного звіту : 26

Суддя в суді 1 інстанції : Вотьканич В.А.

Суддя-доповідач : Боднар О.В.

    В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду першої інстанції посилаючись на те, що 31 грудня 2005 року під час роботи по охороні бази відпочинку «Смерічка», що належить ДК «Газ України», внаслідок пожежі загинув її чоловік – ОСОБА_6 У зв’язку з відмовою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) у виплаті належних зобов’язань просила:

- зобов’язати Фонд виплатити одноразову допомогу її сім’ї та особам, які перебували на утриманні ОСОБА_6 в розмірі 35 461 грн. 20 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у сумі 24 271, 65 грн.; заборгованість із щомісячних страхових виплат у зв’язку зі смертю годувальника за період з 01.01.2006 р. до 01.06.2009 р. в розмірі 13 824 грн. 32 коп.; витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги;

- стягнути солідарно з ДК «Газ України» і Фонду компенсацію за моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., по 40 000 грн. з кожного.

    Рішенням Воловецького районного суду від 11 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Фонд виплатити 74 632 грн. 17 коп.,  а також щомісячно виплачувати на користь позивача 215 грн. 50 коп. страхових виплат у зв’язку з втратою годувальника.  В решті позовних вимог відмовлено.

    На рішення суду Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві та ОСОБА_1 подано апеляційні скарги.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на необгрунтованість відмови у стягненні моральної шкоди просить змінити рішення Воловецького районного суду від 11 серпня 2009 року у цій частині стягнути солідарно з ДК «Газ України» і Фонду компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., по 40 000 грн. з кожного.

    Управління виконавчої дирекції Фонду в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Межі оскарження:

-   на думку Фонду, ОСОБА_6 працював з ДК «Газ України» на умовах цивільно-правового договору, а тому наведений випадок не є страховим для Фонду;

-   судом першої інстанції не взято до уваги, що посилання ДК «Газ України» про сплату внесків до Фонду за ОСОБА_6 містить завідомо неправдиву інформацію;

-   ОСОБА_1 не надала до Фонду повного переліку необхідних для призначення допомоги документів, а тому Управління не мало правових підстав для призначення такої допомоги;

-   Судом не наведено, на підставі яких документів стягнуто витрати на поховання;

-   Управління Фонду вважає, що справа підлягає до розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

    Перевіривши доводи скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарги ОСОБА_1 та Фонду підгляють частковому задоволенню з таких підстав.

     Судом першої інстанції вірно встановлено наступне.

    31 грудня 2005 року, під час здійснення охорони бази відпочинку «Смерічка», що належить ДК «Газ України», стався нещасний випадок (пожежа), внаслідок якого загинув ОСОБА_6

    Відповідно до ст.21 ЗУ «Про загальнобов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок смерті працівника, виплачуючи її особам, які перебували на його утриманні.

Згідно ч.1.13 Постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 22.12.2005 №83 «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам» (далі – Порядок) Фонд може відмовити у страховій виплаті застрахованій особі, якщо мали місце:

1.   навмисні дії застрахованої особи, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, якщо це не встановлено комісією з розслідування страхового випадку;

2.   подання роботодавцем або страховою особою Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3.   вчинення застрахованою особою умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду може відмовити у виплаті застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов’язаним з виробництвом.

    Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку із смертельними наслідками, затвердженого Начальником територіального управління Держпромгірнагляду по Києвській області та м.Києву, даний нещасний випадок із смертельним наслідком, слід вважати пов’язаним з виробництвом, про що складено акт форми Н-1.

    Згідно ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Постановою Голосіївського районного суду від 21 травня 2007 року відмовлено у позові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві до Територіального управління Держпромгірнагляду по Києвській області та м.Києву, треті особи ОСОБА_1, ДК «Газ України» про визнання недійсним п.6 розділу «Висновки комісії» акту по формі Н-5 в частині визнання нещасного випадку пов’язаного з виробництвом та встановлено, що даний нещасний випадок затверджений формами Н-1 та Н-5 є страховим та таким, що пов’язаний з виробництвом.

Посилання Фонду на те, що відмова у проведенні виплат сталась через ненадання ОСОБА_1 всіх передбачених Порядком документів спростовуються ч.7.1.3 того ж Порядку, де зазначно, що якщо члени сім’ї застрахованого за станом здоров’я чи   з   інших причин не спроможні одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі настання страхового випадку робочі органи виконавчої дирекції Фонду у встановленому законодавством порядку відшкодовують вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг та витрат на поховання. Стягнута судом сума у 895 грн. підтверджується наявними у справі накладною та рахунком (а.с. 28-29).

У той же час, позивачем було допущено помилку у визначенні розміру середньомісячного заробітку ОСОБА_6, що потягло за собою неправильне визначення розміру страхових виплат та одноразової допомоги.

З розрахунку страхових виплат, наданого апеляційному суду  представником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві, за період з 31 грудня 2005 року по 31 грудня 2009 року вбачається, що середня заробітна плата потерпілого у 2005 року складала 508, 35 гривень, а розмір одноразової допомоги в разі смерті потерпілого на сім’ю – 30 501 гривень.

Крім того, згідно вказаного розрахунку одноразова допомога в разі смерті потерпілого на утриманців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складає по 6 100,20 гривень кожній, а проіндексована заборгованість по щомісячній страховій виплаті в разі втрати годувальника складає для ОСОБА_7 – 5 344,0 грн., для ОСОБА_8 – 10 929, 52 грн.

Наведеним розрахунком також встановлено, що з 1 січня 2010 року щомісячна страхова виплата для ОСОБА_8 становить 288,39 гривень.

Судом першої інстанції в цілому дано вірно оцінку позовній вимозі про стягнення моральної шкоди, а саме відмові у задоволенні такої через недоведеність у судовому засіданні заподіяної шкоди. Крім того дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.3 ч.3 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності», відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено з 1 січня 2008 року.

    Щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у сумі 24 271,65 грн., то в такій слід відмовити на підставі ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», яка передбачає, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до пп. 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

    На підставі наведеного, керуючись ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

    Апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві та ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Воловецького районного суду від від 11 серпня 2009 року скасувати.

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві на користь ОСОБА_1:

-   одноразову допомогу членам сім’ї та особам, які перебували на утриманні ОСОБА_6 в розмірі 30 501 (тридцять тисяч п’ятдесят) гривень;

-   одноразову допомогу на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які перебували на утриманні ОСОБА_6, в розмірі по 6 100 (шість тисяч) гривень  20 коп. на кожну;

-   заборгованість по щомісячних страхових виплатах у зв’язку з втратою годувальника (з врахуванням індексації) на утримання ОСОБА_7 – у сумі 5 344 ( п’ять тисяч триста сорок чотири) гривні 01 коп. та на утримання ОСОБА_8 у сумі 10 929 (десять тисяч 929) гривень 0,52 коп.

Зобов’язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві з 1 січня 2010 року щомісячно виплачувати ОСОБА_8 щомісячну страхову виплату в зв’язку із втратою годувальника в розмірі 288,39 гривень з проведенням індексації цієї суми відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги у сумі 895 гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у сумі 24 271,65 грн. та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

    Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

      С У Д Д І :

Власов С.О.                                Боднар О.В.                    Куштан Б.П.