КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, за участі:

особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1

захисника ? ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2018, -

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду особою, яка притягується до відповідальності ? ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційний суд скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2018, а провадження по справі відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема посилається на те, що в протоколі не зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння та не сформульовано у який спосіб він повинен був пройти даний огляд, а тому надати однозначну відповідь погоджується він пройти огляд чи відмовляється, він не мав можливості. Вважає, що суть вчиненого ним правопорушення, яке ставиться йому в вину, незрозуміла, відповідальність за керування автомобілем з ознаками наркотичного сп?яніння законодавством не встановлена. Апелянт стверджує, що поліцейським було порушено порядок огляд, визначений ст.266 КУпАП: огляд було проведено на місці зупинки транспортного засобу за відсутності свідків, в протоколі відсутні відомості, що йому пропонувалось пройти огляд з використанням спеціальних засобів поліцейським і що він відмовився від огляду з використанням спеціальних технічних засобів та від огляду у медичному закладі. Звертає увагу суду, що після запропонованого йому поліцейським проходження огляду в закладі охорони здоров?я, він не відмовлявся від нього і поїхав разом з поліцейськими до медичного закладу. Однак згаявши багато часу та прочекавши у черзі, в якій знаходилось ще багато громадян, повідомив поліцейського, що йому потрібно їхати до аптеки, бо захворів його малолітній син, а тому потрібно терміново доставити ліки. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія для проходження огляду, його не відсторонювали від керування, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не узгоджуються з протоколом в частині перебування водія з ознаками наркотичного сп?янніня. Зауважує, що судом першої інстанції не було допитано свідків.

Окремо ОСОБА_1 зазначає, що судом не було враховано відомості про його особу, зокрема того, що він згідно своїх вірувань та переконань, не вживає спиртних, наркотичних та інших засобів, а також того, що він виховує трьох дітей, двоє з яких є малолітніми.

Інших самостійних доводів апеляційна скарга не містить.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 13.08.2018 о 01:30 год. керував транспортним забом «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_1, по пр-т. Гагаріна, 17 у м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння рук, не природня блідість обличчя, та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, відмовився у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків, у зв'язку з чим своїми діями порушив п.2.5 ПДР України.

Судом з?ясовано, що ОСОБА_1 перекладача не потребує, українську мову розуміє.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити надавши суду пояснення, дослідивши матеріали справи і з'ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляції, суд вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

П.2.5. ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Між тим, згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5. ПДР України, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №217042 від 13.08.2018 (а.с. 1);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 13.08.2018 (а.с. 2);

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 3).

Наведені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своєму взаємозв?язку ? достатності для підтвердження висновку суду першої інстанції щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 в порушенні ним приписів п.2.5. ПДР України, що як наслідок тягне за собою відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Натомість, стосовно викладених в апеляційній скарзі доводів, то суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

П.4 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Щодо необхідності проходження медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння йдеться і в п.2.5. ПДР України і положення цих правил зобов'язані дотримуватись всі без виключення водії.

Відтак враховуючи, що за змістом протоколу серії БД №217042 від 13.08.2018 ОСОБА_1 ставиться в вину керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, для підтвердження чи спростування існування якого поліцейський запропонував останньому пройти медичний огляд, на що водій в порушення вимог п.2.5. ПДР України відмовився в присутності двох свідків, то доводи апелянта про неконкретність та незрозумілість суті вчиненого ним правопорушення, не заслуговують на увагу.

Крім того, в протоколі при викладенні суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення спочатку вказано про події, які передували такій відмові - керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, яке перебуває в нерозривному взаємозв'язку з відмовою водія від огляду, в той час як свідки, з огляду на вищевикладені положення Інструкції засвідчують факт відмови водія від огляду, а встановлення ознак сп?яніння є виключною компетенцією поліцейського.

Стосовно посилань апеляційної скарги на те, що в протоколі не зазначено у який спосіб водій повинен був пройти огляд на стан сп?яніння, то суд виходить з того, що згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що інспектором поліції пропонується водію пройти медичний огляду на стан наркотичного сп'яніння, що відповідає вимогам п.12 Розділу ІІ Інструкції та п.2.5 ПДР України та приписам п.2.5 ПДР України.

Неспроможними суд вважає також і доводи апеляційної скарги в частині, що стосується порушення поліцейськими порядку проходження ОСОБА_1 огляду, оскільки огляд поліцейським на місці зупинки не проводився і не міг проводитись у відповідності до правил п.7 Розділу ІІІ Інструкції, який регламентує, що у випадку виявлення у особи ознак наркотичного сп'яніння проведення лабораторних досліджень є обов'язковим. Наведеним також спростовуються і твердження апеляційної скарги щодо огляду на місці зупинки поліцейським з використанням спеціальних засобів.

Також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського спростовуються викладені в апеляційній скарзі твердження, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду. Вказаний доказ підтверджує, що поліцейський в присутності двох свідків запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд, на що останній відмовився.

При цьому, суд бере до уваги, що прибуття до медичного закладу &qu3p;Соціотерпія&quK ; не означає проходження медичного огляду у лікаря, з огляду на що доводи апеляційної скарги та пояснення особи, яка притягується до відповідальності в цій частині, суд вважає безпідставними.

Надуманими є також і посилання апелянта на невирішення поліцейськими питання про відсторонення його від керування транспортним засобом після складання протоколу, що спростовується викладеними в протоколі поясненнями ОСОБА_1: &q?об;Зобов?язуюсь сьогодні не керувати транспортним засобом&q?ми;, що останній засвідчив своїм підписом (а.с. 1).

Разом з тим, доводи апелянта на відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння, є взаємовиключним з самим правопорушенням, яке ставиться в вину ОСОБА_1 ? відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом не було допитано свідків, то матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами в суді першої інстанції заявлялось таке клопотання, з огляду на що перевірити такі доводи не видається за можливе. Також суд зауважує, що клопотання про виклик свідків в ході апеляційного перегляду справи від учасників не надходило.

Попри вказане, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано відомості про особу правопорушника, оскільки при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за правилами ч.2 ст.33 КУпАП такі відомості не враховуються.

За таких обставин, враховуючи, що будь-яких даних, які в ставили під сумнів існуючі по справі докази стороною захисту не надано, при тому, що доводи апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, суддя апеляційного суду не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2018 та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ? залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2018, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення, ? залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.М. Ігнатов

Справа № 33/824/1371/2018

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Бірса О.В.

Суддя в апеляційній інстанції - ІгнатовР.М.