ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1132/18 Номер провадження 22-ц/814/293/19Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бондаревської С.М., Кривчун Т.О.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області, ухвалене 25 жовтня 2018 року в приміщенні суду в м. Лохвиця у складі судді Бондарь В.А.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого авансу,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь аванс в сумі 24 000 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 10 серпня 2017 року домовився в усній формі з ОСОБА_3 про купівлю в неї будинку АДРЕСА_1 та надав їй аванс у розмірі 24 000 грн.

Зазначав, що відповідач зобов'язалась до 10 вересня 2017 року зібрати необхідний для укладення договору купівлі-продажу пакет документів, проте не зробила цього. Повертати переданий їй аванс відмовляється.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти 24 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду вмотивоване тим, що договору купвлі-продажу між сторонами укладено не було, а тому відсутні підстави вважати, що сплачені за розпискою грошові кошти видані кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а неналежне повідомлення її про час та місце розгляду справи, а також неврахування дійсної природи правовідносин, що виникли між нею та позивачем, зокрема порушення останнім своїх зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, згідно розписок, складених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання отримала від позивача 24 000 грн. завдатку за хату.

Сторонами у справі визнано, що грошові кошти складають частину вартості будинку АДРЕСА_1 та дійсно були передані ОСОБА_2 відповідачеві.

Окрім того, сторонами у справі визнано, що договір купівлі-продажу вищевказаного будинку між ними укладений не був.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України колегія суддів вважає данні обставини встановленими.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

Доводи апелянта про те, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, не узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17) ОСОБА_3 05 жовтня 2018 року особисто отримала судові повістку про виклик у судове засідання від 25 жовтня 2018 року. При цьому, адреса проживання АДРЕСА_2 була особисто вказана ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 (а.с. 15), а тому відсутні підстави вважати, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду вказаної справи.

Місцевим судом належним чином встановлено дійсний характер правовідносин сторін.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Таким чином, попереднього договору у розумінні положень ст. 635 ЦК України між сторонами укладено не було. Наявність усних домовленостей про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу не можна вважати попереднім договором.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Враховуючи, що між сторонами не було укладено ані попереднього договору, ані договору купівлі-продажу, сплачені ОСОБА_2 грошові кошти не могли бути видані у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

З цих підстав, сплачені грошові кошти слід вважати авансом, про що віно було зазначено місцевим судом.

Посилання апелянта на порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за попереднім договором не заслуговують на увагу, оскільки відповідний договір між сторонами не укладався.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.М. Бондаревська

Т.О. Кривчун