ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"14" серпня 2006 р. Справа № 18/241
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі |
16400, м. Борзна, вул. Леніна, 2 |
До Відкритого акціонерного товариства „Квадр” |
16400, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 |
про стягнення 23032 грн. 74 коп. |
Суддя А.С.Сидоренко
Секретар судового засідання К.В.Гурська
Представники сторін:
Від позивача: Тарасенко Г.М. –гол. спец. –юриск-т, дов. від 27.01.2006р. № 243/01
Від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Управлінням Пенсійного фонду України в Борзнянському районі (надалі –позивач) заявлено адміністративний позов до Відкритого акціонерного товариства „Квадр” (надалі –відповідач) про стягнення 23032,74 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позивач, на підставі ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 20052,74 грн. Дане клопотання мотивоване самостійною сплатою відповідачем частини заборгованості.
Відповідач до початку судового засідання надіслав заперечення проти адміністративного позову, відповідно до якого позовні вимоги визнаються ним частково (в сумі –20052,74 грн.), оскільки сума 2980,00 грн. сплачена ним згідно платіжних доручень № 476 від 26.06.2006р., № 482 від 30.06.2006р., №№ 507, 511 від 31.07.2006р. та №№ 516, 517 від 07.08.2006р.
Також відповідач просить суд розглянути справу без участі його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 Закону № 1058 визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 06.02.1991р. за № 0060.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Даний обов’язок відповідачем не виконано і за ним рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за лютий –травень 2006 року в сумі 20052,74 грн., що підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий –травень 2006р.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На підставі викладеного, 05.07.2006р. відповідачу була вручена вимога № Ю-270У від 05.07.2006р. про сплату 23032,74 грн. недоїмки. Факт отримання вимоги підтверджується підписом бухгалтера підприємства Жили П.В на корінці вимоги.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Оскільки відповідач добровільно визначену вимогою від 05.07.2006р. суму сплатив лише частково, саму вимогу не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 51, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Квадр”, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 (р/р 260041893 в ЧОД АППБ „Аваль”, МФО 353348, код 14312192) на користь управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі, м. Борзна, вул. Леніна, 2 (р/р 2560730312265 в Борзнянському відділенні Ощадбанку, МФО 343035, код 24841460) заборгованість в сумі 20052 грн. 74 коп.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко