ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 Справа № 2а-29/10/2370

 26 січня 2010 р.                                                                                      м. Черкаси

 16 год. 54 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді  - Коваленка В.І.,

при секретарі  - Поповій Ю.Є.,

за участю представників:                                                                                                                                                                  

від позивача  – Суходольського О.М., за  довіреністю,

від відповідача  – Сучила А.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління державної судової адміністрації у Черкаській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відповідачем.

Позивач зазначив, що у грудні 2009 року після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятих бюджетних зобов’язань позивач як розпорядник бюджетних коштів прийняв рішення про їх оплату та подав належним чином оформленні платіжні доручення на здійснення платежів до відповідача, у відповідності з положеннями п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України. У зв’язку з цим відповідач мав здійснити платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів. Однак вказаних дій відповідач не вчинив, тому невикористані бюджетні призначення розпорядника коштів втратили чинність після закінчення бюджетного періоду і були спрямовані відповідачем 31.12.2009 року о 24 годині в дохід Державного бюджету України на загальну суму 103727 грн. 61 коп. Разом з тим, кошти в сумі 34386 грн. не були використані відповідачем на оплату зареєстрованого зобов’язання згідно платіжного доручення територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області № 2024 від 25.12.2009 року. У зв’язку з чим, з 01.01.2010 року у позивача утворилася кредиторська заборгованість.

На підставі вищесказаного, позивач просить суд задовольнити його вимоги та визнати протиправними дії Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області щодо неоплати бюджетних зобов’язань у грудні 2009 року по платіжних дорученнях ТУ ДСА у Черкаській області на загальну суму 138113 грн. 61 коп. та повернення суми коштів в розмірі 103727 грн. 61 коп. у дохід Державного бюджету України, зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях ТУ ДСА у Черкаській області на загальну суму 103727 грн. 61 коп. згідно поданих платіжних документів, за рахунок коштів відповідача, зобов’язати  Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях ТУ ДСА у Черкаській області на суму 34386 грн. згідно поданих платіжних документів.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги та з урахуванням обставин не проведення платежів позивач просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що всі бюджетні зобов’язання та платіжні доручення до них, подані позивачем в грудні 2009 року виконувалися в терміни встановлені наказом Державного казначейства України № 136 від 09.08.2004 року «Про затвердження Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України». Платіжні доручення та підтвердні документи до них, подані до оплати в межах залишку коштів на реєстраційних рахунках зареєстрованих зобов’язань та затверджених кошторисів, планів асигнувань, були внесені в програму «Клієнт – Банк» для оплати своєчасно без порушення регламенту.

Крім того, представник відповідача зазначив, що у зв’язку з відсутністю коштів на субрахунку єдиного казначейського рахунку та завершенням роботи системи електронних платежів з Національного банку України по закінченню бюджетного року здійснити оплату даних платіжних доручень було не можливо.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що відповідно до Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 205/04 від 16.11.2004 року, територіальне управління Державної судової адміністрації є юридичною особою, має самостійний баланс і рахунки в установах Державного казначейства. Територіальне управління Державної судової адміністрації утримується за рахунок Державного бюджету України.

Крім того, судом встановлено, що згідно п.1 Положення про Державне казначейство України, затверджене Кабінетом Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Суд зазначає, що положенням п. 14 статті 3 КАС України передбачено, що адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що у грудні 2009 року після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятих бюджетних зобов’язань позивач як розпорядник бюджетних коштів прийняв рішення про їх оплату та подав належним чином оформленні платіжні доручення на здійснення платежів до відповідача, у відповідності з положенням п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України. У зв’язку з цим відповідач мав здійснити платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів. Однак вказаних дій відповідач не вчинив, тому невикористані бюджетні призначення розпорядника коштів втратили чинність після закінчення бюджетного періоду. Разом з тим, кошти в сумі 34386 грн. не були використані відповідачем на оплату зареєстрованого зобов’язання згідно платіжного доручення територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області № 2024 від 25.12.2009 року. У зв’язку з чим, з 01.01.2010 року у позивача утворилася кредиторська заборгованість.

Судом встановлено, що відповідно до положень статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №332 від 4 квітня 2006 року, до основних завдань Головного управління Держаного казначейства України відносяться, зокрема, розрахунково - касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.

У зв'язку з цим, у процесі касового виконання державного бюджету Головне управління Державного казначейства України здійснює проведення видатків розпорядника бюджетних коштів через оплату рахунків підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, які виконали роботи, надали послуги чи товар розпоряднику коштів.

Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно відомостей, вказаних у довідці № 58/02 від 11.01.2010 року, станом на 28.12.2009 року сума невикористаних бюджетних асигнувань, що перебували на рахунках територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, відкритих у Головному управлінні Державного казначейства України та відносно яких були зареєстровані бюджетні зобов'язання, становила: 100900 грн. 01   коп. (рахунок №90768016002339), в тому числі суми 12000 грн., 4000 грн., 84900 грн. 01 коп. згідно поданих реєстрів платіжних доручень; 226 грн. 37 коп. (рахунок № 90751001002339); 2601 грн. 23 коп. (рахунок № 90758004002339); 34386 грн. (рахунок № 35225008002339), а всього на загальну суму 138113 грн. 61 коп. (довідка бухгалтерії ТУ ДСА від 11.01.2010 року).

В засіданні встановлено, що річним розписом призначень бюджету (кошторисом доходів і видатків) ТУ ДСА на 2009 рік, затвердженого головою ДСА України 12.02.2009 року зі змінами, передбачались позивачеві бюджетні асигнування по загальному та спеціальному фондах бюджету на загальну суму 35 млн. 676 тис. 196 грн., в тому числі вищевказані суми коштів в розмірі 138113 грн. 61 коп.

Судом встановлено, що у грудні 2009 року після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятих бюджетних зобов'язань ТУ ДСА (розпорядник бюджетних коштів) прийняв рішення про їх оплату та подав належним чином оформлені платіжні доручення на здійснення платежів до Головного управління Державного казначейства України, у відповідності з положенням п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України.  

Платіжні доручення, подані позивачем були прийняті та зареєстровані відповідачем.

У зв'язку з цим, відповідач повинен був здійснити платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів, оскільки були наявні відповідні бюджетні зобов'язання для платежу; були наявні бюджетні кошти невикористаних бюджетних асигнувань у ТУ ДСА; напрями витрачання бюджетних коштів відповідали бюджетному асигнуванню, згідно п. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Однак, вказаних дій відповідач не вчинив, тому відповідно до вимог п.7 ст.23 Бюджетного кодексу України невикористані бюджетні призначення розпорядника коштів, в даному випадку, коштів позивача, втратили чинність після закінчення бюджетного періоду (календарного року) і були спрямовані відповідачем у дохід Державного бюджету України на загальну суму 103727 грн. 61 коп.

Кошти в сумі 34386 грн., що перебували на рахунку № 35225008002339 – спеціальний фонд від орендних надходжень, згідно положень діючого законодавства не спрямовуються у дохід Державного бюджету по закінченню бюджетного періоду. Разом з тим, кошти в сумі 34386 грн. не були перераховані відповідачем на оплату зареєстрованого зобов’язання згідно платіжного доручення територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області № 2024 від 25.12.2009 року. У зв’язку з цим у відповідача з 01.01.2010 року утворилась кредиторська заборгованість за взятим зобов’язанням.

Додатково суд встановив, що відповідні платіжні документи для оплати, враховуючи наявність невикористаних бюджетних призначень позивача, на загальну суму 138113 грн. 61 коп. подавались територіальним управлінням державної судової адміністрації у Черкаській області до Головного управління Державного казначейства України вчасно, а саме, до 28 грудня 2009 року включно.

Судом також встановлено, що відповідно до положень п.3 Указу Президента України № 1109/2009 від 25.12.2009 року «Про невідкладні заходи щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів», постановлено Державному казначейству України забезпечити проведення до 30 грудня 2009 року включно органами Державного казначейства України реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників коштів місцевих бюджетів та здійснення в день одержання платіжних доручень відповідних платежів щодо погашення зобов’язань за всіма статтями видатків.

У зв’язку з тим, що наявні бюджетні асигнування розпорядника коштів позивача не були використані, а неправомірно спрямувались відповідачем у дохід Державного бюджету, залишився невиконаним договір про здійснення розрахунково – касового обслуговування від 18.06.2008 року. По вказаному договору територіальному управлінню державної судової адміністрації у Черкаській області були надані відповідні послуги, постановлені товари, виконані роботи. За невиконання вказаних зобов’язань передбачена відповідальність позивачем, як сторони по договору, у вигляді штрафних санкцій та пені відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору.

Крім цього, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та невиконання взятих зобов’язань завдано шкоди діловій репутації позивача.

З матеріалів справи вбачається, що для отримання пояснень щодо неоплати бюджетних зобов’язань по платіжних дорученнях, позивач звернувся із листом № 1/04 від 04.01.2010 року до Головного управління Державного казначейства України, у зв’язку з чим позивачем отримано відповідь від Головного управління Державного казначейства України № 09-2-12/13-83 від 06.01.2010 року, у якій повідомляється, що платіжні доручення та підтверджувальні документи до них подані до оплати в межах залишку коштів на реєстраційних рахунках, були внесені Головним управлінням Державного казначейства України в програму «Клієнт – Банк». Також у даному листі зазначається, що у зв’язку з відсутністю коштів на субрахунку єдиного казначейського рахунку та завершенням роботи системи електронних платежів Національного банку України по закінченню бюджетного року здійснити оплату даних платіжних доручень було неможливо.

З отриманого листа вбачається, що відповідні платіжні документи, подані територіальним управлінням державної судової адміністрації у Черкаській області до Головного управління Державного казначейства України були прийняті та зареєстровані в установленому порядку.

Суд встановив, що інтересів позивача не стосується питання наявності чи відсутності коштів на субрахунку єдиного казначейського рахунку, а ставиться питання про використання цих коштів, які надійшли на рахунки позивача, відкриті в Головному управлінні Державного казначейства України, а не на будь - які інші рахунки.

Крім того, судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді кошти в сумі 138113 грн. 61 коп. перебували на рахунках територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області, відкритих в Головному управлінні Державного казначейства України та відносно яких були зареєстровані бюджетні зобов’язання на вказану суму.

Тому, суд приходить до висновку, що внутрішні питання оперування бюджетними асигнуваннями, що надійшли на відповідні казначейські рахунки, своєчасності оплати по зареєстрованих зобов’язаннях, відносяться до компетенції Головного управління Державного казначейства України та не звільняє від відповідальності відповідача за невиконання своїх безпосередніх обов’язків.

Суд встановив, що у разі відсутності коштів, як зазначає Головне управління Державного казначейства України у вищевказаному листі, кошти в сумі 103727 грн. 61 коп. не були б спрямовані у дохід Державного бюджету України по закінченні бюджетного періоду. Водночас кошти в сумі 34386 грн. які перебували на рахунку № 35225008002339 на момент реєстрації бюджетного зобов’язання у грудні 2009 року так і перебувають на даний час на вказаному рахунку.

Судом також встановлено, що оплата по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях позивача на загальну суму 103727 грн. 61 коп., сума, що була спрямована відповідачем у дохід Державного бюджету України має бути проведена на даний час не за рахунок коштів, що надійдуть на рахунки позивача у 2010 році для виконання поточних зобов’язань, а за рахунок коштів Головного управління Державного казначейства України, який допустив порушення законодавства.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що статтею 14-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що оборотна касова готівка - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів.

Збереження розміру оборотної касової готівки на кінець бюджетного періоду має бути обов'язковим.

Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет.

Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та оборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складає вільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради.

Положенням статті 21 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників  бюджетних  коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Суд встановив, що статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено виконання Державного бюджету України за видатками.

Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження  кошторисів.

Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів  бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно  до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого  бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання  доходів  і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання  бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять  видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами  Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з   перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Суд встановив, що статтею 57 Бюджетного кодексу України передбачено порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду, а саме, не пізніше 31 грудня або  на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває  всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду Державного бюджету України для покриття  відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду Державного бюджету України відкриваються  в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому  бюджетному періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань.

Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалися платіжні доручення відповідачу згідно вимог чинного законодавства, а саме, реєстри платіжних доручень розпорядників коштів бюджету від 18.12.2009 року на суму  226 грн. 37 коп., від 25.12.2009 року на суму 12000 грн. та 4000 грн., від 24.12.2009 року на суму 84900 грн. 01 коп., від 28.12.2009 року на суму 2601 грн., від 25.12.2009 року на суму 34386 грн.

Суд зазначає, що згідно п. 1 статті 2 КАС України, з авданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист прав, свобод та інтересів судом.

Пунктом 5 розділу 2 наказу Державного казначейства України «Про затвердження Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України» № 221 від 02.12.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 976/7264 від 17.12.2002 року передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнтів та підприємств, установ, організацій здійснюється органами Державного казначейства України відповідно до умов договорів між органом Державного казначейства України і власниками рахунків.

Згідно п. 2.3. Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Держаного казначейства України затвердженого наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 року, органи Державного казначейства України  звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, укладених до Реєстру.

Підтвердні документи, надані розпорядником бюджетних коштів, опрацьовуються органом Державного казначейства України: за захищеними статтями, які не потребують проведення процедур закупівель, - протягом 1 операційного дня; за захищеними статтями, які потребують проведення процедур закупівель (крім капітальних видатків), - до 3 операційних днів; за іншими поточними видатками, крім захищених, - до 3 операційних днів; за капітальними видатками – до 5 операційних днів.

Отже, судом встановлено, що відповідач не пізніше як за три дні з моменту надання позивачем підтвердних документів зобов’язаний був здійснити звірку поданих  позивачем  підтвердних документів на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Даного зобов’язання відповідач вчасно не виконав, чим порушив норми чинного законодавства.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області є протиправною та такою, що порушує норми бюджетного законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України, Указу Президента України № 1109/2009 від 25.12.2009 року «Про невідкладні заходи щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів».

Крім того, суд  приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області щодо неоплати бюджетних зобов’язань у грудні 2009 року по платіжних дорученнях територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області на загальну суму 138113 грн. 61 коп. та повернення суми коштів в розмірі 103727 грн. 61 коп. у дохід Державного бюджету України.

Крім того, суд вважає за необхідне, зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області на загальну суму 103727 грн. 61 коп., за рахунок коштів відповідача, а також зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях територіальному управлінню державної судової адміністрації у Черкаській області на суму 34386 грн.  

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області щодо неоплати бюджетних зобов’язань у грудні 2009 року по платіжних дорученнях територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області на загальну суму 138113 (сто тридцять вісім тисяч сто тринадцять) грн. 61 коп. та повернення суми коштів в розмірі 103727 (сто три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 61 коп. у дохід Державного бюджету України.

Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області на загальну суму 103727 (сто три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 61 коп., за рахунок коштів відповідача.

Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області провести оплату по зареєстрованих у грудні 2009 року бюджетних зобов’язаннях територіальному управлінню державної судової адміністрації у Черкаській області на суму 34386 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з  подачею  копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2010 року.

Суддя                                                                                                      В.І. Коваленко