Справа № 545/339/24

Провадження №  3/545/245/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 рокум. Полтава

суддя Полтавського районного суду Полтавської області Харабадзе К.Ш., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , який протягом року, а саме 04.09.2023 піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 187 КУпАП, та у відношенні якого постановою суду встановлено адміністративний нагляд, порушив вказані в постанові  обмеження, а саме 17.01.2024 о 23 год. 05 хв. під час перевірки був відсутній за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 187 КУпАП

Вказані обставини підтверджуються доданими до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 371670 від 19.01.2024 доказами: ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 30.03.2023, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.09.2023, рапортом ДОП СП ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 18.01.2024

В письмових поясненнях ОСОБА_1 , які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, останній зазначив, що, дійсно 17.01.2024 був відсутній за місцем свого мешкання, оскільки знаходився у знайомого, свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик, а також шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Полтавського районного суду Полтавської області, веб-портал «Судова влада України».

Разом з тим, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи в судове засідання особа, у відношенні якої складено протокол, не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, не з`явилась в судове засідання без поважних причин.

Із зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз викладених вище обставин, неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який  має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Частина 2 ст. 187 КУпАП передбачає  відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); нереєстрація в органі Національної поліції, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КУпАП.

При відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, обставиною, що пом`якшує таке, суд визнає щире каяття у скоєному.

При накладенні адміністративного стягнення, враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майнове положення, обставини, що пом`якшують відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а тому до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Приймаючи до уваги положення ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя вважає необхідним також стягнути на користь держави судовий збір у сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст.187, 283, 284 КУпАП,суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, на р/р UA988999980313000106000016719, отримувач коштів: ГУК у Полт. обл./тг м.Полтава/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави в особі стягувача Державної судової адміністрації України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за Єдрпоу):37993783, Банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 605 /шістсот п`ять/ гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                Карина ХАРАБАДЗЕ