ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 640/14988/15-ц Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н. М.

Провадження № 22-ц/818/225/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В.,Кіся П.В.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2015 року ухвалена в складі головуючого судді Бородіної Н.М. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановив:

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати, і при цьому також подав заяву про вступ у справу на стороні відповідача у якості третьої особи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 під час судового розгляду і на дату подання позовної заяви проживав у АДРЕСА_1. Тому провадження у справі відкрито з порушенням територіальної підсудності.

Зазначив, що 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_3, як поручителем, та ОСОБА_4, як боржником, підписаний договір поруки. Вважає, що ОСОБА_3 є поручителем ОСОБА_4 по будь-яким зобов'язанням і рішення по справі №640/14988/15-ц вплине на його права, інтереси та обов'язки.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про повідомлення учасників справи. Зокрема, апелянту ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції надсилалися повістки про судові засідання, призначені на 28.11.2018, 17.12.2018, 16.01.2019 (а.с. 125 т2, а.с. 141 т. 2, а.с. 149 т. 1). Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 , 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Не дивлячись на те, що завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться не перед сторонами процесу, а перед органом судової влади, вказана обставина жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь в справі, направлене на те, що умисне перешкодило досягнення органом судової влади вказаних завдань.

Особи, що беруть участь в справі, не мають прямого юридичного обов'язку сприяти суду в правильному і своєчасному розгляді і вирішенні цивільної справи, проте зобов'язані утримуватися від дій, здатних перешкоджати досягненню названих завдань.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов'язків.

Проблеми, пов'язані із недобросовісним виконання своїх процесуальних обов'язків та зловживанням процесуальним правом, можуть ущемити право кожного на судовий розгляд протягом розумного строку, що захищається гарантіями статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов'язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків з метою зловживання ними.

З огляду на те, що апеляційна скарга була подана ОСОБА_3, внаслідок чого відповідно до вимог закону про добросовісну поведінку він повинний цікавитись її розглядом і утримуватись від дій, що перешкоджають в її розгляді та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, не отримання ним на протязі тривалого часу судових повісток колегія суддів, за відсутності інших відомостей з цього приводу, які скаржник, діючи розумно повинний надавати до суду апеляційної інстанції, - розцінює як зловживання процесуальним правом.

Тому, виходячи з необхідності першочергового забезпечення завдання цивільного судочинства, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які повідомлялись за вказаними у справі адресами.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Київському районному суду м. Харкова. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи передачі за підсудністю, відмови у відкритті провадження судом при відкритті провадження судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Законодавцем визначено та закріплено вичерпний перелік випадків, у яких позивач наділений правом звернутися до суду з позовом за місцем свого проживання або перебування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, банк у позові зазначив адресу відповідача: АДРЕСА_2.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 07.07.1996 року, тобто за територіальною підсудністю Київського районного суду м. Харкова (а.с.43 том 1).

ОСОБА_4 подав 21.12.2015 року за вх.№ 63543 заяву про перенесення судового засідання, в якій була вказана така ж адреса (а.с.44 том 1).

Згідно клопотання про ознайомлення з матеріалами справи представника ОСОБА_5 у клопотанні та договорі про надання юридичних послуг також адреса вказана, що свідчить про те, що ОСОБА_4 зареєстрований саме за цією адресою (а.с.58-61).

Відзив на позовну заяву ОСОБА_4, письмові пояснення також містить таку ж адресу (а.с.1-10, 63-67 том 2).

Відповідно до ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не подавав до суду заяву про зміну свого місця проживання, а тому доводи скарги ОСОБА_3 про те, що відповідач мешкає за іншою адресою, спростовуються вищенаведеними документами та матеріалами справи.

Щодо заявипро вступ у справу на стороні відповідача у якості третьої особи.

Згідно до ст.52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Відповідно до частини 1 статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішення питань про залучення до участі у справі третьої особи на стадії апеляційного розгляду справи ЦПК України не передбачає. Проте, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, таким особам відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України надається право на апеляційне оскарження відповідного судового рішення, і таким правом ОСОБА_3 у даному випадку скористався.

Оскільки ОСОБА_3 не був залучений судом першої інстанції до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, тому залучення апеляційним судом до участі у справі є безпідставним. Відповідну заяву з цього приводу йому слід спрямувати до суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 січня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

П.В.Кісь.