Справа № 2-а-25/2010 рік  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И  

  27 січня  2010 року                                                     Лубенський міськрайонний суд    

Полтавської області  

в складі : головуючого судді Чабаненка В.О.,  

при секретарі  Яценко Л.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо  перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, суд,-  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо  перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення .  

У позові вказав, що має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЄС 2 категорії. На підставі ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на протязі 2001-2008 років мав право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але отримав за вказаний період щорічну допомогу в значно меншому розмірі, ніж передбачено законом. На прохання ОСОБА_1 здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому вищевказаним законом управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради відповіло відмовою.  

Позивач прохає визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради. Зобов’язати зобов»язати відповідачів здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період 2001-2008роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат щорічно, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести відповідні доплати (орієнтовано в сумі 11001,50грн.).  

  Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала.  

  Представник відповідача -  управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради в судове засідання не з’явився, надав суду листа в якому прохає справу розглянути без його участі, позов не визнає.  

  Відповідач - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області  представника в судове засідання не направив, надав суду листа в якому прохають справу слухати без їх участі, позов не визнають.  

    З’ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.  

Ст. 8, 22 Конститутції України закріплюють принцип верховенства права та гарантованості конституційних прав і  свобод, забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.  

  Згідно ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровленням особам, які віднесені до 2 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЄС, виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат .  

  Судом встановлено,  що ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на ЧАЄС 2 категорії і згідно закону має право на отримання  щорічної грошової допомоги. /а.с.6/  

На протязі 2001-2008 років позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах значно менших, ніж передбачено чинним законодавством України. Допомога йому нараховувалась на підставі Постанови КМ України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Суд вважає, що оскільки компенсаційні виплати особам регулюються Законом України, який має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зменшення цих компенсаційних виплат заборонено Конституцією України, позивач має право на отримання допомоги в розмірах встановлених ст 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Доводи відповідачів про те, що виплату таких компенсаційних виплат слід провадити в межах бюджетних асигнувань суд не може прийняти до уваги, оскільки обмеження соціальних виплат учасникам ліквідації аварії на ЧАЄС протирічить вимогам Конституції та Законів України.  

Вимога відповідачів про застосування до заявлених позивачем вимог строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивач не відмовлявся від надання йому даної допомоги, отримував її частку, яку держава Україна виплачувала йому в порушення Конституції та Законів України, інтересу до належних йому сум не втратив.  

Вимога позивача щодо виплати недоплаченої допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2008 роки підлягає задоволенню, оскільки держава свідомо вводила позивача в оману щодо даного питання, що   перебуває за рамками усвідомлення нормальної людини і позбавляла позивача можливості розуміти юридичну казуістику дій держави та своєчасно звернутись до суду за захистом порушеного права. Крім того грошові зобов”язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює продовження позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав за період з 2001-2008 роки.  

Позовні вимоги позивача щодо зобов»язання відповідачів нарахувати недоплачену допомогу на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.  

Оскільки обов”язок по нарахуванню та виплаті допомоги законодавчо покладено на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, але в Полтавській області, як виключення, існує Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА, суд вважає, що обрахування сум недорахованої допомоги у відповідності до вимог закону з урахуванням виплаченої допомоги необхідне покласти на даних відповідачів, зобов”язавши їх спільно виплатити позивачу перераховану допомогу на оздоровлення.  

З метою забезпечення інтересів органів соціального захисту населення, які фінансуються за рахунок органів місцевого самоврядування , є їхніми структурними підрозділами, позивач звільнений від сплати судових витрат, суд вважає за можливе витрати по справі віднести на рахунок держави.  

Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст.ст. 8-12, 86, 128, 158 -163 КАС України, суд, -  

  П О С Т А Н О В И В :  

  Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.  

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунки допомог на оздоровлення за 2001-2008 роки протиправними.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавуській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1  недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2008 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі, віднесеній до 2 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЄС,   виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого ЗУ „Про державний бюджет України” на відповідний рік,   з урахуванням виплачених сум на оздоровлення.  

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.  

Судові витрати віднести за рахунок держави.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного  суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.  

    Суддя Лубенського міськрайонного суду                                                     В.О. Чабаненко.