Справа № 11-668 2008 р. Головуючий в 1-й інстанції Науменко М.А.
Категорія ст. 125 ч. 2 КК України Доповідач Костенко М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2008 року апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого - Беха М.О.
суддів - Костенко І.В., Панасюка С.П.
адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженої - ОСОБА_3 виправданої - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1
на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2008 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Новоградівка, Донецької області, українка, гр. України, освіта середня -технічна, неодружена, має на утриманні сина - інваліда II групи з дитинства, приватний підприємець, жителька АДРЕСА_1, раніше не судима, засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 1 п. «б» Закону України від 19.04.2007 р. « Про амністію» звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 30 000 грн., судові витрати в сумі 1500 грн., а всього 31500 грн.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька АДРЕСА_2, українка, гр. України, освіта вища, одружена, пенсіонерка, потерпіла від аварії на ЧАЕС (4 категорія), раніше не судима, виправдана за ч. 1 ст. 125 КК України, -
встановив:
Згідно вироку 13 грудня 2005 року близько 12 год. 30 хв. в квартирі АДРЕСА_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків, які тривалий час існують між ними з приводу спільного користування квартирою, виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 умисно, на грунті особистих неприязних стосунків нанесла ОСОБА_4 удар в голову невстановленим предметом, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, в результаті чого ОСОБА_4 була госпіталізована до лікарні з діагнозом струс головного мозку, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 30 тис. грн.. моральної шкоди та 1500 грн. судових витрат.
В свою чергу ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною скаргою про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, посилаючись на те, що в ході вищевказаної сварки ОСОБА_4 умисно нанесла їй удар по голові чашкою, заподіявши їй тілесні ушкодження.
За вироком суду ОСОБА_4 виправдана за ст. 125 ч. 1 КК України.
На вирок суду засуджена ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_1 подали апеляцію, в якій просять вирок суду змінити в частині призначення покарання ОСОБА_3 у вигляді 1 року обмеження волі в сторону пом'якшення, скасувавши моральну шкоду в сумі 30 тис. грн.., оскільки за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої, необ'єктивно застосовано стягнення шкоди без врахування, що на утриманні засудженої знаходиться син-інвалід II групи з дитинства.
Крім того, вирок в частині виправдання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України просять скасувати і постановити новий вирок про притягнення її до кримінальної відповідальності за вказаною статтею і стягнути з неї моральну шкоду в сумі 50 тис. грн.., так як він є необгрунтованим, справа розглядалась однобоко, не була дана належна оцінка свідкам : ОСОБА_5, ОСОБА_6, що є заінтересованими особами зі сторони ОСОБА_4
Знаходить, що показання свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, акт судовоО-медичного дослідження і обстеження ОСОБА_3 від 21.12.2005 р. є достатніми доказами, що ОСОБА_4 була організатором і активним учасником злочину, а тому не може бут виправданою.
В запереченні на апеляцію засудженої ОСОБА_3 та її адвоката -ОСОБА_1 потерпіла та виправдана ОСОБА_4 просить в задоволенні апеляції відмовити, поскільки винесений вирок є правомірним і об'єктивним. Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину підтверджується показаннями самої ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, письмовими доказами, які досліджувалися в судовому засіданні та не викликали ніяких сумнівів у ОСОБА_3 та її захисника.
Покарання ОСОБА_3 відповідає тяжкості злочину та особі засудженої, а також судом об'єктивно і правомірно застосовано стягнення з неї 30 000 грн. моральної шкоди.
Виправдовувальний вирок щодо ОСОБА_4 постановлений судом обґрунтовано.
Заслухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_3, яка у виступі, в дебатах та в останньому слові підтримала свою апеляцію і одночасно просила її виправдати, адвоката ОСОБА_1, що підтримав апеляцію, виправдану ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_2, які просили апеляцію залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою (а.с. 21-24), в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України за спричинення їй невстановленим предметом тілесних ушкоджень 16.09.2005 р. та спричинення тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я чашкою- 13.12.2005 р.
На підставі даної скарги і інших матеріалів суддею Фастівського міськрайсуду була порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України (а.с. 20) по факту умисного нанесення удару в голову ОСОБА_4 невстановленим предметом 16.09.2005 та умисного нанесення удару розбитою чашкою в обличчя цього ж - 16.09.2005 р., заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не відповідає фактичним обставинам справи, зазначеним у скарзі (щодо предмету вчинення злочину, тяжкості тілесних ушкоджень, дати вчинення злочину).
Згідно вироку Фастівського міськрайсуду від 6.05.2008 р. ОСОБА_3 засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча кримінальна справа стосовно засудженої за цим законом не порушувалась, обвинувачення їй не пред'являлось. Крім того, у вироці міститься формулювання обвинувачення лише по епізоду спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 лише за 13.12.2005 р. та залишився поза увагою епізод за 16.09.2005 р. по якому суддею порушена кримінальна справа.
На підтвердження обвинувачення суд у вироці послався на показання свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що "ушкоджень на ОСОБА_4 вона не бачила", свідка ОСОБА_8, "який був свідком скандалу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3", однак дату цього факту не зазначив, які за своїм змістом не підтвердили фактичних обставин справи, а належної оцінки цим доказам у вироці не наведено.
В матеріалах справи відсутні дані (ф.1, копія паспорта, тощо), що підтверджують особи засудженої і виправданої та дані, що характеризують їх особи.
Судом не витребувана вимога інформаційного центру для підтвердження чи спростування судимостей у ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 у вигляді одного року обмеження волі та звільняючи її від відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 1 п. "б" Закону України від 19.04.078 р. "Про амністію" судом не враховані вимоги ст. 334 КПК України, де мотивувальна частина обвинувального вироку має містити обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність особи та вимоги ст. 9 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р., якими передбачено, що особа щодо якої вирішується питання про застосування амністії дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання (у матеріалах справи також згода відсутня).
Відповідно до п. 4 ст. 6 КПК України кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підлягає закриттю, якщо акт амністії усуває застосування покарання за вчинене діяння.
Всупереч цим вимогам закону суд, не з'ясовуючи думку засудженої щодо закриття справи розглянув останню і постановив обвинувальний вирок зі звільненням ОСОБА_3 від покарання.
На думку апеляційного суду суд І інстанції, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди врахував лише страждання потерпілої і ніяким чином не врахував інших обставин, які необхідно врахувати при визначенні розміру заподіяної шкоди. Зокрема, не перевірено матеріальний стан засудженої, не враховано, що на її утриманні знаходиться дитина-інвалід II групи з дитинства; що вчинений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України виправдовувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Однак судом дані вимоги не виконані. Виправдовуючи ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України судом не зазначені передбачені законом підстави виправдання.
Вказуючи у вироці, що "допитані судом свідки не підтвердили заподіяння ОСОБА_4 ОСОБА_3 тілесних ушкоджень" судом не зазначено, які ж свідки дали такі показання і не надав їм належної оцінки як доказам.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд І інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду І інстанції фактичним обставинам справи, порушив вимоги кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления законного, обґрунтованого і справедливого вироку а тому вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. 365-366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2008 року, щодо засудженої ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України та виправданої ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.