Справа № 2-а-355/2010р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

(в порядку письмового провадження)  

      05 лютого 2010 року                                                                                             м. Лубни

 Суддя Лубенського міськрайонного суду Чабаненка В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Лубнах Полтавської області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, -  

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Лубнах Полтавської області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 1.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак Верховна Рада України Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006 та 2007 рр. зупиняла дію ст.. 6 вказаного Закону. А з 01.01.2008 року цю статтю було викладено в редакції Закону України № 107-IV від 28.12.2007 року за якою «Дітям війни, (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни….»

Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року  були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік» та положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була зупинена дія положень ЗУ «Про соціальний захист  дітей війни». Таким чином позивач вважає, що починаючи з 22.05.2008 року відповідач повинен виплачувати йому державну соціальну допомогу відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Прохає суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити  йому пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року, виходячи із розміру пенсії, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідні роки з урахуванням виплаченого.

В судове засідання позивач не з’явився, прохає справу розглядати за його відсутності.    

Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області в судове засідання не з’явився, надіслав листа, в якому прохає справу розглядати без участі їх представника, проти позову заперечують.  

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності  сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані  документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням   Пенсійного   фонду   України   за   місцем   проживання   позивачки є управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 22.05.2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченого.

Що стосується строків позовної давності, то суд вважає, що вони не пропущені, оскільки позивач не відмовлявся від надання їй даної допомоги, отримував її частку, яку держава Україна виплачувала їй в порушення Конституції та Законів України, інтересу до належних йому сум не втратив. Держава свідомо вводила позивача в оману щодо даного питання, що   перебуває за рамками усвідомлення нормальної людини і позбавляла позивача можливості розуміти юридичну казуістику дій держави та своєчасно звернутись до суду за захистом порушеного права. Крім того грошові зобов”язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює продовження позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7- 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:  

 Позов ОСОБА_1  задовольнити.  

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області здійснити  перерахунок пенсії ОСОБА_1,   з  підвищенням  її на  30% мінімальної пенсії за віком, з урахування виплаченого, виходячи з розміру пенсії встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року, з урахуванням виплаченого.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денннй термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.. 186 КАС України.            

 Суддя Лубенського міськрайонного суду                                                             В.О.Чабаненко