18.04.2013 Справа № 363/1139/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

18 квітня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Заріцького С.М.,

при секретарі - Мельник О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, та про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з вищезазначеним позовом, в якому вказує, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 24 жовтня 1984 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі вони набули майно на загальну суму 403500,00 грн., поділ якого позивач просив здійснити. Згоди щодо добровільного поділу майна вони не досягли. Також позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 та її син -ОСОБА_3 чинять перешкоди у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, який, на думку позивача, є спільним майном подружжя ОСОБА_2.

Позивач просить суд, в порядку поділу майна подружжя виділити йому автомобіль марки ВАЗ 2107 д. н.з. НОМЕР_2 та частину незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 80 %,.

ОСОБА_2 у порядку поділу майна виділити частину незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого 80 %, що збудований на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер та зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком, що знаходиться за вищевказаною будівельною адресою.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, що зазначені в позові.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, оскільки будівництво спірного будинку відбувалось хоча і за спільні гроші подружжя ОСОБА_2 та за договорами, які вона укладала, перебуваючи у шлюбі, однак на земельній ділянці, яка належить на праві особистої приватної власності її сину - ОСОБА_3, просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у позові відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що спірний будинок є його власністю і знаходиться на земельній ділянці, яка належить йому на праві особистої приватної власності.

Вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по сутті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 жовтня 1984 року між Позивачем та Відповідачем-1 було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 152 та видано свідоцтво про одруження НОМЕР_5.

Відповідно роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Згідно з п. 24 вказаної Постанови при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

В матеріалах справи наявна копія договору № 1 від 01 серпня 2003 року, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачкою-1, предметом якого, відповідно до пункту 1.1 є надання Відповідачем-2 Відповідачці-1 права безоплатного користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить Відповідачу-2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 18 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу в реєстрі за № 3864 та зареєстровано в Старопетрівській сільській раді 30.07.2003 року.

Згідно з пунктом 1.2 договору місцезнаходження земельної ділянки АДРЕСА_1, площа 0,1430 га.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору Відповідач-2 передає Відповідачу-1 вищевказану земельну ділянку - безстроково з моменту передачі земельної ділянки.

Згідно з Актом приймання-передавання земельної від 01 серпня 2003 року Відповідач-2 передав, а Відповідачка-1 прийняла в безоплатне користування земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,1430 га в АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що вказаний договір за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, дійсність цього договору Сторонами по справі не оспорювалась.

Судом також встановлено, що 05 червня 2004 року між Відповідачем-2 та ТОВ "Сигмастрой" (Підрядник) укладено договір підряду на капітальне будівництво № 5. Відповідно до пункту 1.1 цього договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва приватного будинку на земельній ділянці, наданій Замовнику для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2 цього ж договору вказується, що Відповідачка-1 зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1.2 Підрядник у рамках цього договору зобов'язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно Роботи Підрядника відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати в експлуатацію Об'єкт після завершення будівництва.

Підрядник у рамках цього договору зобов'язується надавати Замовникові акти виконаних робіт (п. 3.1.7. цього договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 05 червня 2004 року Відповідачем-1 та Підрядником угоджена Договірна ціна та локальний кошторис 2-1-1 форми № 4 на будівництво житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 що здійснюється у 2004 році. Так, договірна ціна за поточними цінами станом на 05 червня 2004 року становить суму 248877,60 грн.

Судом встановлено, що Підрядник виконав підрядні роботи щодо будівництва житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 а Відповідачка-1 прийняла та оплатила роботи, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2005 року, актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2006 року, актом №3 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року, які підписані сторонами та скріплені печаткою Підрядника, та довідками про вартість виконаних робіт за липень 2005 р., за травень 2006 р., серпень 2006 року, складеними за типовою формою №КБ-3 і підписаними сторонами та скріпленими печаткою Підрядника, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 10 від 01.07.2005 року, №7 від 04 травня 2006 року, №11 від 02 серпня 2006 року, скріпленими підписом та печаткою Підрядника.

Враховуючи, що сторонами по справі в судовому засіданні не оспорювалась та визнавалась ступінь готовності будинку, що на підставі ст. ст. 60, 61 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування, суд дійшов висновку про те, що визначена позивачем ступінь готовності житлового будинку, побудованого на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1, складає 80%.

Суд також приходить до висновку, що будівництво житлового будинку, будівельна ступінь готовності якого складає 80%, на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1, здійснювалось у період з 2005 року по 2006 рік.

За таких обставин суд приходить до висновку, що незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса: АДРЕСА_1 будувався саме зусиллями подружжям ОСОБА_2 за їх кошти під час спільного подружнього життя Позивача та Відповідачки-1.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2009 року був придбаний, а 07.03.2009 року зареєстрований легковий автомобіль марки ВАЗ 2107, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Зі змісту норми ч. 4 ст. 65 СК України вбачається, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільним кодексом України, зокрема ст. ст. 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382 передбачені загальні засади права власності. Так, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

В судовому засіданні Відповідачем-2 не було доведено належними та допустимими доказами суду, що незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса АДРЕСА_1 є його власністю та/або під час будівництва будувався за його кошти та/або з його будівельних матеріалів та /або будівельні роботи сплачувались за його рахунок.

Надані Відповідачем-2 суду документи не дають підстав для спростування висновку суду, що незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса АДРЕСА_1 будувався саме подружжям ОСОБА_2 за їх кошти під час спільного подружнього життя Позивача та Відповідачки-1, а відтак є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2.

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи Відповідача-2, що незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в АДРЕСА_1 є його власністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

За таких обставин судом встановлено, що у шлюбі подружжям ОСОБА_2 було набуте таке майно, як: незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ 2107, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вартість майна, яке підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи, що визначена позивачем загальна вартість нерухомого і рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, у розмірі 403500,00 грн. в судовому засіданні не оспорювались та визнавались відповідачами, що є підставою для звільнення від доказування, суд дійшов висновку про те, що визначена позивачем загальна вартість нерухомого і рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, складає 403500,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітніх дітей сторони не мають.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України закріплено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 372 Цивільного кодексу України визначає, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками прав спільної сумісної власності на нього припиняється.

У силу положень ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у т. ч. гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно зі ст. 190 ЦК Україна майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Суд відзначає, що незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в АДРЕСА_1, є об'єктом цивільних прав, відтак, відповідно до положень абзацу 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Аналіз норм статей Цивільного кодексу України дає підстави прийти до висновку, що незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в АДРЕСА_1, може бути об'єктом цивільних прав, на який може розповсюджуватися режим спільної сумісної власності подружжя та який підлягає поділу відповідно до закону.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням виниклих у сторін спірних правовідносин і предмета позову, суд приходить до висновку про можливість в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 розподілити незавершений будівництвом житловий будинок, ступінь готовності якого складає 80 %, який збудований на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса: по АДРЕСА_1, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Оскільки автомобіль є річчю не подільною, то суд приходить до висновку, що в порядку поділу майна подружжя слід розподілити автомобіль марки ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У відповідності з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для не визнання незавершеного будівництвом житлового будинку, ступінь готовності якого складає 80%, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в урочищі АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відтак позовна вимога про зобов'язання Відповідачів не чинити перешкод Позивачу у користуванні вищевказаним об'єктом, також підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною відносно вимоги про визнання об'єкту об'єктом спільного майна подружжя та розподілу майна подружжя.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 57-61, 88, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю, та про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні - задовольнити частково.

Визнати незавершений будівництвом житловий будинок (ступінь готовності 80%), який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6 в урочищі АДРЕСА_1, - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В порядку поділу майна подружжя розподілити по ? частині незавершеного будівництвом житлового будинку (ступінь готовності 80 %), що збудований на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса: по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

В порядку поділу майна подружжя розподілити по ? частині автомобіля марки ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком (ступінь готовності 80%), що збудований на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6, будівельна адреса: по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: