ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2006 Справа № А37/56
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Чимбарь Л.О.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: Задорожня І.А., довіренність №б/н від 22 лютого 2006 року;
від відповідача: Рижик С.В., довіренність №10331/9/10/10-19 від 24 жовтня 2005 року, Шишлаков Б.П., довіренність №9404/10/10 від 27 липня 2006 року, начальник юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2006 року;
у справі №А37/56;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Вільногірське автотранспортне підприємство №11267”, місто Вільногірськ;
до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області;
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Вільногірське автотранспортне підприємство №11267” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішен-ня:
№000544/2300/0 від 5 вересня 2005 року;
№000544/2300/1 від 27 вересня 2005 року;
№000544/2300/2 від 29 листопада 2005 року;
№000544/2300/3 від 6 лютого 2006 року, якими нарахований податок на прибуток у сумі 9972 гривень та штрафні санкцій у сумі 4986 гривень;
№000062/2300/0 від 6 лютого 2006 року, яким нарахований податок на додану вартість у сумі 2575 гривень та штрафні санкцій у сумі 1288 гривень,
прийнятих Відповідачем Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що придбана підприємством техніка не підпадає під термін основних фондів, оскільки її відчуження відбулося до закінчення мінімального терміну їх використання в господарській діяльності, тому зазначене майно повинно вважатися товаром, придбаним для його подальшої реалізації.
Крім того, позивач вважає безпідставним зменшення Відповідачем валових витрат підприємства у зв’язку з отриманням вугілля за бартерною угодою та його подальшою реалізацією за ціною, нижчою ціни його отримання.
Постановою господарського суду у справі №А37/56 від 20 квітня 2006 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
З підпункту 8.2.1 пункта 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вбачається, що належність майна до основних фондів визначається з огляду на мету його призначення.
Актом перевірки зазначено, що придбана техніка Позивачем введена в експлуатацію, тому на думку суду Позивач правомірно поставив на облік придбану техніку, як основні фонди з моменту з ії придбання та не заперечується Відповідачем.
Подальша часткова реалізація цієї техніки в інший податковий період, не може свідчити про те, що основні фонди придбані лише для їх подальшої реалізації.
Стосовно другого епізоду суд виходив з наступного, відповідно до пункта 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Матеріали справи свідчать про здійснення Позивачем саме бартерної операції, при цьому суд зазначив про відсутність в акті перевірки обставин, які свідчать про порушення позивачем правил застосування звичайної ціни та оподаткування бартерної операції.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Стосовно придбання техніки Відповідач вважає, що вказана техніка не підпадає під визначення “основні засоби”, що відповідно до підпункту 8.2.1
пункта 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку під-приємств” має визначення як матеріальні цінності що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.
Оскільки відчуження відбувається до закінчення мінімального терміну їх використання в господарській діяльності - зазначені матеріальні цінності не є основними засобами в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тим самим не підлягають амортизації.
Стосовно епізоду зменшення Відповідачем валових витрат підприємства у зв’язку з отриманням вугілля за бартерною угодою то платник податку, придбавши та реалізувавши в один і той же місяць вугілля і отримавши при цьому від’ємний фінансовий результат - збиток від зазначених операцій, не використав придбане вугілля з метою отримання прибутку.
Позивач міг відносити на валові витрати, витрати по придбанню тільки таких товарів, які придбаваються платником податку на прибуток для використання в власній господарській діяльності для подальшого отримання прибутку.
Тому здійснивши завідомо збиткову операцію підприємство неправомірно завищило валові витрати.
На апеляційну скаргу Позивач надав відзив у якому посилається на на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги суддова колегія виходила з наступного:
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункта 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності і платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Господарським судом зроблений правильний висновок, що належність майна до основних фондів визначається з огляду на мету його призначення.
З Акту перевірки вбачається, що придбана техніка Позивачем введена в експлуатацію.
Тому господарський суд правильно визначив правомірність облікування придбаної техніки як основних фондів з моменту з їх придбання, що не заперечується і Відповідачем.
Висновок Відповідача про те, що основні фонди придбані лише для їх подальшої реалізації ні якими доказами не підтверджений.
Крім того, вказані матеріальні цінності амортизувались Позивачем у зв’язку з їх придбанням, ремонтом і поліпшенням, як цього вимагає підпункт 8.1.2 пункта 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, идернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що висновки Відповідача щодо заниження валового доходу Позивача є неправомірними і такими, що не відповідають чинному податковому законодавству України.
Стосовно зменшення Відповідачем валових витрат підприємства у зв’язку з отриманням вугілля за бартерною угодою та його подальшою реалізацією за ціною, нижчою ціни його отримання судова колегія погоджується з визначенням господарського суду про те, що оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій регулюється підпунктом 7.1.1 пункта 7.1 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Крім того відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Тобто єдиним обмеженням стосовно оподаткування товарообмінних (бартерних) перацій є посилання на звичайні ціни.
Проте, в акті перевірки не міститься посилання на звичайні ціни або пов’язаних осіб.
З матеріалів справи вбачається відсутність в акті перевірки обставин, які свідчать про порушення Позивачем правил застосування звичайної ціни та оподаткування бартерної операції.
У зв’язку з цим посилання відповідача на реалізацію вугілля за нижчою ціною, зменшення на підставі цього витрат підприємства з отримання цього вугілля без урахування цих норм та/або при відсутності фактів про їх порушення господарський суд вважає правильно, неправомірним.
Відповідач отримував від Позивача послуги з автоперевезення робітників і оплачувало ці послуги поставкою вугілля, тобто бартером.
Таким чином, Позивач відносив вартість вугілля до складу валових витрат не у зв’язку з купівлею вугілля, а у зв’язку із виникнення витрат, пов’язаних з наданням послуг з автоперевезення.
Послуги, які надавав Позивач за договором надання послуг перевезення, безпосередньо відносяться до його власної господарської діяльності, і, відповідно, понесені у зв’язку з цим витрати правомірно відносяться до складу
валових витрат звітного періоду на підставі підпункту 5.2.1 пункта 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивач погоджується з висновком суду, що посилання Відповідача на те, що Позивач придбав вугілля і реалізував його із збитковим результатом не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки Позивач не придбавав його, а отримав у якості компенсації за надані ним послуги.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2006 року у справі №А37/56, залишити без змін.
Ухвала набирає законої сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.О. Чимбарь
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько